Номер провадження 2/754/6894/19
Справа №754/11752/19
Іменем України
11 листопада 2019 рокуДеснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Галась І.А.
при секретарі - Стеця Б.
за відсутності сторін
розглянувши позов ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення коштів,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення коштів.
Вимоги позову обґрунтовано наступним.
06.02.2019 р. вона, ОСОБА_1 , зробила замовлення на поставку меблевих конструкцій і уклала з ФОП ОСОБА_2 Договір № 9 на виготовлення, доставку, встановлення та передачу у власність Замовника корпусні меблі відповідно до погодженої специфікації та погодженого ескізу, здійснила передплату ФОП ОСОБА_2 згідно п.2.2. Договору в розмірі 70% від повної вартості робіт, що склало 15 200 грн. Зазначена сума нею була сплачена Виконавцеві, відповідно до умов договору, в момент укладання та підписання Договору сторонами.
Договором передбачено зобов'язання своєчасно виготовити, доставити, встановити та передати у власність Замовника корпусні меблі відповідно до погодженої специфікації (вироб). За п.3.1. Договору, термін виконання Виконавцем зобов'язання складав 21 робочий день з моменту сплати Замовником авансового внеску, а саме з 06.02.2019 по 02.03.2019 р. Незважаючи неодноразові нагадування відповідачу про виконання своїх зобов'язань по Договору, робота по поставці замовленого товару меблевої конструкції, а саме - виготовлення, доставка, установлення та передача у власність Замовника корпусні меблі відповідно до погодженої специфікації та погодженого ескізу, не були виконані.
В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначила, що в порядку досудового врегулювання спору вона звернулась до ФОП ОСОБА_2 , відправивши йому лист з пропозицією в термін до 06.05.2019 р. виконати свої зобов'язання по вищевказаному договору або повернути внесений нею аванс в розмірі 15 200 грн., сплатити передбачену п.4.3 Договору неустойку у розмірі 0.1% від суми авансового платежу, розраховану на момент повернення авансового платежу, а також компенсувати моральні збитки, які враховуючи обсяг душевних страждань, їх характер, ступінь та тривалість, вона оцінює в розмірі 3 000 грн., а всього - в сумі 18 200 грн. не доводячи безспірні вимоги до судового розгляду. Але. відповідач її пропозицію проігнорував, зобов'язання так і не було виконано в зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Вказує, що на час подання даної позовної заяви умови Договору ФОП ОСОБА_2 виконано так і не було, оскільки належної якості меблеву конструкцію їй не доставлено, тому вона вважає, що є усі законні, обґрунтовані підстави для задоволення її позовних вимог. Окрім того, наголосила, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань, безпідставне зволікання відповідача щодо виготовлення і передачі їй у власність кухонних меблів, фактичне ігнорування ним діючого законодавства і його протиправні дії, що межують з шахрайством привели до втрати її душевної рівноваги та систематичних страждань, була порушена її нормальна життєва діяльність. З вини відповідача вона змушена була практично пів року очікувати доставку і установку меблевої конструкції, не мала можливості продовжувати робити ремонт в квартирі, змушена була брати на роботі численні відгули, жити в незручних умовах, і в кінцевому результаті, вимушена доказувати свою правоту в судовому порядку. Позивач вважає, що протиправними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінюю в 10 000 грн.
Посилаючись на викладені обставин в обґрунтування позовних вимог, Позивач просить суд:
-договір №9 на виготовлення, доставку, встановлення та передачу у власність Замовника корпусні меблі відповідно до погодженої специфікації, укладений 06 лютого 2019 року між ОСОБА_1 , та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 - розірвати;
-стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені збитки, а саме: передоплату за Договором № 9 від 06.02.2019 року в розмірі 15 200,00 грн.;
-стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку у вигляді пені за прострочене зобов'язання в сумі 2232,94 грн.
-стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди внаслідок невиконання умов укладеного Договору № 9 в сумі 10 000,00 грн.
-стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 768,40 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення коштів.
Позивача у судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена, при цьому, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги. Не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялася судом належним чином. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено.
Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена, з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Причини неявки суду не повідомлено.
Згідно ст. 178 ЦПК України, Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності зі ст. 223 ч. 3 п. 1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що Відповідачі будучи повідомлені належним чином про день та час судового засідання, неодноразово не з'являлись в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності Відповідачів.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Позивач не заперечував проти розгляду заочного розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Судом встановлено, що 06 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_2 (надалі - «Виконавець»), з однієї сторони та ОСОБА_1 (надалі - «Замовник») з другої сторони, уклали Договір на Договір на виготовлення корпусних меблів №9.
Згідно п.1.1. Договору - Замовник, ОСОБА_1 доручає, а Виконавець, ФОП ОСОБА_2 , зобов'язується виконати роботу з виготовлення, доставки та встановлення корпусних меблів у Замовника, за зазначеною в договорі адресою.
Згідно п.1.2. Договору - доставка корпусних меблів здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п.2.1. Договору - загальна сума цього договору складає 22 000 грн. 00 коп. З якої 70% суми в розмірі 15200 грн. 00 коп. є передоплатою і виплачується Виконавцю, ФОП ОСОБА_2 в момент підписання договору (п.2.2. Договору). А 30% суми в розмірі 6800 грн. 00 коп. є повною оплатою за надання послуги (п.2.3. Договору).
Згідно п.3.1. Договору - Виконавець, ФОП ОСОБА_2 зобов'язується виконати свої зобов'язання (п.1.1. та 1.2) по даному договору, протягом 21 календарних днів з моменту оплати Замовником, ОСОБА_1 авансу, до 02.03.2019 року, включно.
Згідно п.4.2. Договору - Замовник, ОСОБА_1 , має право вимагати, в разі невиконання у зазначений в п. 3.1. термін Виконавцем, ФОП ОСОБА_2 , своїх зобов'язань щодо цього договору, неустойку, в розмірі 0,1% від суми передоплати за кожен робочий день прострочення від вартості договору, виключаючи форс-мажорні обставини. Але не більше 30% від суми договору.
Однак, на момент звернення Позивача до суду та розгляду справи в суді, Відповідач замовлення виконати роботу з виготовлення, доставки та встановлення корпусних меблів - не виконав.
Визначаючи характер спірних правовідносин між сторонами та виходячи з дійсних обставин справи, наявних доказів, суд приходить до висновку, що фактично між позивачем та відповідачем укладено оплатний, двосторонній, консесуальний договір про виконання робіт за винагороду - договір побутового підряду, тому вони регулюються положеннями глави 61ЦК України «Підряд», Закону України «Про захист прав споживачів», що також відповідає п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Як передбачено ст. 873 ЦК України, вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.
Судом встановлено, що при укладенні договору сторонами погоджені усі істотні умови його договору відповідно до предмету, у тому числі стосовно вартості замовлених робіт, попередньої оплати тощо, що відповідає вимогам ст. 866 ЦК України.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність факту укладення між сторонами договору побутового підряду та його виконання з боку позивача. Натомість відповідач взяті на себе зобов'язання перед позивачем не виконав до цього часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Суд вважає, що неможливість позивача як споживача отримати своєчасно оплачені послуги свідчать про порушення відповідачем вимог закону.
З моменту укладення договору не виявлено будь-яких претензій або вимог від відповідача щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань по договору, які б могли стати перешкодою для надання послуг відповідачем.
Згідно із ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст. 872 ЦК України, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до п.п. 2,6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування та звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження виконання договору Відповідачем не надано.
Оскільки до моменту розгляду судом справи та ухвалення рішення роботи за договором не виконані, відповідач не приступив до їх виконання, тим самим допустивши істотне порушення умов договору, позивач не бажає продовжувати договірні відносини та наполягає на відшкодуванні збитків, суд приходить до висновку про доведеність порушення прав позивача як споживача, які підлягають захисту обраним нею способом шляхом стягнення з відповідача сплачених нею грошових коштів за вказаним договором в сумі 15200 грн.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Згідно п.4.2. Договору - Замовник, ОСОБА_1 , має право вимагати, в разі невиконання у зазначений в п. 3.1. термін Виконавцем, ФОП ОСОБА_2 , своїх зобов'язань щодо цього договору, неустойку, в розмірі 0,1% від суми передоплати за кожен робочий день прострочення від вартості договору, виключаючи форс-мажорні обставини. Але не більше 30% від суми договору.
Судом перевірено розрахунок неустойки за несвоєчасне виконання договору підряду та встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням умов договору: розмір пені за період з 02 березня 2019 року по 31 липня 2019 року становить 2232,94 грн.
Оскільки відповідач не виконав умови договору на виготовлення корпусних меблів №9 від 06 лютого 2019 року, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів підлягають задоволенню повністю
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, зокрема нормами Цивільного кодексу України, які регулюються порядок відшкодування моральної шкоди та Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування передбачено безпосередньо нормами Конституції, законами України, а також при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладених в п. 1 постанови № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», із змінами, доповненнями, при вирішенні цих справ суди мають насамперед виходити із положень Закону «Про захист прав споживачів».
З роз'яснень, які містяться в п. 23 вищезазначеної постанови, вбачається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.
Виходячи із системного аналізу наведених норм закону, ОСОБА_1 як споживач має право на відшкодування моральної шкоди.
Неправомірними діями ФОП ОСОБА_2 , що полягають невиконанням умов договору протягом тривалого часу, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка виразилася у її душевних стражданнях, переживаннях з приводу невиконання умов договору, звернення до суду, докладання додаткових зусиль, витрачання часу для відновлення та захист своїх законних прав та інтересів.
На підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд повинен керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості.
Зважаючи на викладене, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Враховуючи викладене, а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що зазначені обставини дають підстави для стягнення на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 23, 526, 527, 530, 829, 866, 901 ЦК України, Законом України «Захист прав споживачів», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133,141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280,354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення коштів задовольнити.
Договір № 9 укладений 06 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 розірвати.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає - АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) матеріальні збитки в розмірі 17432 гривні 94 копійок та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя