Номер провадження 2/754/6989/19
Справа №754/12013/19
Іменем України
13 листопада 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Стеці Б.В.
за участі позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа - ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди завданої злочином,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , 3-тя особа - ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди завданої злочином про відшкодування шкоди завданої злочином.
Вимоги позову обґрунтовано наступним.
31.07.2018, близько 11 години 50 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «Geely Emgrand» реєстраційний, номер НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Пухівська, 6 в м. Києві, в порушенні вимог п.п. 1.3, 2.3. б, 12.3 ПДР України, допустив зіткнення з припаркованим автомобілем ГАЗ-330232, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому було включено «аварійні» сигнали.
В результаті даної ДТП він отримав тілесні ушкодження, а саме: закрита травма правого променево-зап'ясткового суглобу - перелом дистального епіметафіза променевої кістки та шиловидного відростку ліктьової кістки зі зміщенням кісткових уламків, що відноситься до категорії середнього ступеню тілесного ушкодження. В результаті удару автомобіля відповідача він випав з будки автомобіля ГАЗ- 330232, в якій здійснював вивантаження товару, сильно вдарився, у нього зламана права рука, сильний забій тазу. Каретою швидкої допомоги його було доставлено до КМКЛШМД, де у нього лікарі виявили переломи та направили на стаціонарне лікування у відділення полі травми.
Вина відповідача у спричиненні мені моральної та матеріальної шкоди повністю підтверджується зібраними по КП № 12018100030006697 належними та допустимими доказами, схемою ДТП, протоколом огляду місця ДТП, протоколом слідчого експерименту.
В обґрунтування заподіяної відповідачем моральної шкоди, позивач зазначає наступне:
-тяжкість життєвих змін у зв'язку із злочином: він є правшою, йому було зроблено хірургічне втручання та на праву руку було накладено гіпс, рука була знерухомлена, сильно боліла, тому на тривалий час він був позбавлений звичного способу життя, не міг навіть зав'язати шнурка на взутті, не міг самостійно вдягнутися та роздягнутися, був вимушений звертатися за допомогою до своєї дружини, що спричиняло йому додаткові страждання;
-унаслідок ДТП він отримав великий стрес та психологічну травму, так як дуже нервував, удар був несподіваним, його від удару викинуло на асфальт, перестав спокійно спати, прокидаюсь вночі від жахів та кошмарів;
-через травму правої руки, отриманої внаслідок ДТП, яке сталося з вини відповідача, він не мав можливості допомогати своїм батькам особам пенсійного похилого віку по господарству, оскільки вони проживають у сільській місцевості та реальною дієвою допомогою від нього є фізична праця (підготовка до зими, заготівля дров, розвантаження кормів для сільськогосподарських тварин та птахів, яких утримують батьки, ремонтування паркану та даху на сараї);
-його рідний батько, який має статус інваліда, тяжко пережив ДТП, яке сталося з ним, оскільки він його єдина опора та підтримка у житті, стан його здоров'я після цього суттєво погіршився. Він тривалий час перебував у комі , тому він вимушений був докладати неймовірних фінансових зусиль, спрямованих на лікування батька;
-жодної моральної підтримки чи матеріальної допомоги від відповідача з моменту вчинення ним ДТП, не надійшло. Відповідач навіть вербально не вибачився за ті страждання, які він спричинив йому.
Зважаючи на викладене, Позивач оцінює заподіяну відповідачем моральну шкоду у 250 000 грн.
В обґрунтування заподіяної відповідачем матеріальної шкоди в розмірі 9 619 грн. 80 коп., Позивач вказує, що витрати на його лікування становлять 9 619 грн. 80 коп.
Посилаючись на викладені обставини справи, позивач просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 9 619 грн. 80 коп. та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 250 000 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.
Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, як справа незначної складності, враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 серпня 2019 року прийнято до розгляду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа - ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди завданої злочином. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялася судом належним чином. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено.
Поштова кореспонденція, надіслана відповідачам в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена, з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Причини неявки суду не повідомлено.
Згідно ст. 178 ЦПК України, Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволені.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності зі ст. 223 ч. 3 п. 1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що Відповідачі будучи повідомлені належним чином про день та час судового засідання, неодноразово не з'являлись в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності Відповідачів.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Позивач не заперечував проти розгляду заочного розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд, вислухавши Вступне слово позивача, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року в справі 1-кп/754/370/19, 754/16853/19 ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в сумі 3400 грн.). Стягнуто з ОСОБА_2 процесуальні витрати в сумі 1796 грн. 90 коп. за проведення криміналістичної експертизи в доход держави. Цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Так, з вироку вбачається, що 31.07.2018 р. близько 11 години 50 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Geely Emgrand» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись в м. Києві по вулиці Пухівській, 6, в напрямку від села Пухівка Броварського району Київської області до вулиці Крайньої в м. Києві, в порушення вимог п. 1.3, п. 2.3.б, п. 12.3 Правил дорожнього руху, не виконав вимоги Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не реагував відповідним чином на її зміну, при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний виявити, повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, однак цього не дотримався та допустив зіткнення із припаркованим автомобілем марки «ГАЗ-330232» реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ГАЗ-330232» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритої травми правого променево-зап'ясткового суглобу - перелом дистального епіметафіза променевої кістки та шиловидного відростку ліктьової кістки з незначним зміщенням кісткових уламків, що відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості. Під час руху водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 1.3, п. 2.3.б, п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Порушення вимог п. 1.3, п. 2.3.б, п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та отриманням ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року щодо ОСОБА_2 в частині залишення цивільного позову без розгляду скасовано. Призначено в цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов належить до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно дост.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
В силу положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої злочином, в розмірі 9619,80 гривень, що становить вартість медичних препаратів, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст.ст.23,1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як роз'яснено судам в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу від дій відповідачів знайшов повне підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами.
Отже, вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням позивачу завдано моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.
Суд, визначаючи розмір шкоди, виходить з вищенаведених норм, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Тому суд встановлює розмір моральної шкоди в сумі 250000,00 грн.
Даний розмір відшкодування завданої злочином моральної шкоди, на думку суду, враховує всі обставини, досліджені в судовому засіданні та відповідає вимогам розумності і справедливості та є спів мірним і доцільним у даному провадженні.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у вище зазначеному обсязі.
Оскільки, в силу п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, що відповідає положенням частини 6 статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.22,23,1166,1167,1177 ЦК України, ст.ст.11-13,76-82,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа - ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди завданої злочином - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, в розмірі 9619, 80 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 250000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 4518,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: