ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22056/19
провадження № 1-кс/753/7362/19
"26" листопада 2019 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
13.11.2019 адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Скарга обґрунтована такими обставинами. 07.11.2019 ОСОБА_4 звернулась до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 364, 365, 366 КК України посадовими особами Чернігівської митниці та кримінального правопорушення передбаченого п. 1 ст.190, п.1 ст. 192 КК України громадянином України, який фактично ввіз з території Литви до України автомобіль марки «Пежо 206» » (н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ), проте в порушення вимог ст. 214 КПК України відомості за цією заявою до ЄРДР не внесені. Просив зобов'язати СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування та видати ОСОБА_4 пам'ятку про її права та обов'язки.
Адвокат в судове засідання не з'явився, направив заяву з проханням розглянути скаргу без його участі та без участі заявника.
Прокурор та слідчий в судове засідання не прибули, хоча про день час та місце його проведення були повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя встановив наступні обставини.
07.11.2019 адвокат ОСОБА_3 діючи в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Дарницького УП ГУНП у м. Києві зі скаргою «в порядку ст. 55 КПК України», в якій просив внести відомості до ЄРДР розцінювати її як повідомлення про злочин та внести відомості до ЄРДР та розпочати розслідування стосовно посадових осіб Чернігівської митниці за ознаками злочину, передбаченого ст. 364,365,366 КК України та притягнути громадянина України, який ввіз з території Литви до України автомобіль марки «Пежо 206» до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України та ч. 1 ст. 192 КК України, про що повідомити АО «Воронов та партнери» рекомендованим листом.
В скарзі-повідомленні про злочин заявник посилається на наступне. Постановою ДФС України у справі про порушення митних правил №2389/20900/19 від 25.06.2019 ОСОБА_4 , 07.08.2018 у якості водія автомобіля «Пежо 206» (н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ), зареєстрований на території Литва, в'їхала на територію України через митний пост Чернігівської митниці. На цей час ОСОБА_4 обвинувачується у своєчасному не вивезенні з території України (не розмитненні) автомобіля, за яке передбачена адміністративна відповідальність. З цього питання ОСОБА_4 своєчасно звернувся до Львівської митниці ДФС України, яка винесла цю постанову з питань виявлення справжнього ввізника автомобіля. 22.10.2019 адвокат ОСОБА_3 в інтересах заявниці звернувся з адвокатським запитом до Чернігівської митниці з метою з'ясування справжньої картини речей, що мали місце під час ввезення автомобіля, а саме, хто ввозив на територію України автомобіль марки «Пежо 206» н.з. НОМЕР_1 . За повідомленням Чернігівської митниці ДФС від 31.10.2019 № 10053/7/25-70-18-02/26 за кермом автомобіля перебувала особисто ОСОБА_4 . У такому разі державний орган не враховує, що у ОСОБА_4 ніколи не було прав водія, саме як й навиків водіння авто. У своє чергу ОСОБА_4 ніколи не була на території держави Литва і не придбавала там зазначеного вище автомобіля. Цей автомобіль ввезла інша невідома заявниці особа, чиї дані Чернігівська митниця приховує. ОСОБА_4 була виключно у якості пасажира, прямуючи з володарем автомобіля до зупинки на Ленінградській площі, що в м. Києві. Виклав наступний склад правопорушення. 1) посадові особи Чернігівської митниці не мали права ухилятися від надання відповіді на адвокатський запит, приховуючи справжнього власника автомобіля; 2) невідома особа, що ввезла на територію України з Литви автомобіль, шляхом зловживання довірою ОСОБА_4 примусила останню підписати фіктивні документи для ввезення на територію України не розмитненого автомобіля; 3) невідома особа, що ввезла на територію України з Литви автомобіль, фактично незаконно експлуатує його, порушуючи митні правила України та у разі здійснення ним правопорушення або злочину з використанням цього автомобіля, залишитися непокараною.
Відповідно до ст. 522 -524 МК України, справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п'ятою статті 470, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п'ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів. Справи про порушення митних правил, передбачені частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями). Від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 529 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, припиняється.
Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Зокрема відповідальність та порушення митних привал щодо автомобіля передбачена, статтями 470, 481 та 485 МК України.
У своєму рішенні від 20.01.2012 р. у справі №1-9/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що до конфіденційної інформації про фізичну особу слід відносити інформацію про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові й немайнові відносини цієї особи з іншими особами (зокрема, з членами сім'ї), а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються в побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, - за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Для притягнення винних осіб до відповідальності адвокат звертається до Ради адвокатів відповідного регіону із заявою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченою ст. 212-3 КУпАП. За результатами розгляду такої заяви Рада адвокатів регіону складає протокол про адміністративне правопорушення та передає його до суду. Суд розглядає протокол і приймає відповідне рішення.
Ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та місцевого самоврядування повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зі змісту скарги - повідомлення про злочин, вбачається, що Митниця надала адвокату відповідь на його запит, яка співпадає з інформацією, яка міститься в постанові ДФС.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративного правопорушення, склад якого визначається як законами (КУпАП, Митний кодекс України), а кримінальна відповідальність настає за вчинення злочину, склад яких визначається виключно нормами Кримінального кодексу України.
Системний аналіз зазначеної норми в сукупності з іншими положеннями кримінального процесуального закону, зокрема тих, які визначають загальні засади кримінального провадження, вказує на те, що підставою внесення відомостей до ЄРДР є подання особою не будь-якої заяви, а лише заяви про кримінальне правопорушення, а також наявність у такій заяві викладу обставин, які можуть вказувати на вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, які можуть вказувати на вчинення кримінального правопорушення, випливають з об'єктивної сторони злочину.
Відповідно до ст. 7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас жодних посилань на обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень і складають об'єктивну сторону злочинів, передбачених ст. 364,365,366 КК України, ч. 1 ст. 190 КК України та ч. 1 ст. 192 КК України, скарга-повідомлення про злочин не містить, а відтак і підстав для внесення до ЄРДР відомостей за цією заявою не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 306, 307 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1