03 грудня 2019 року справа №200/2956/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Пономарьова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (повне судове рішення складено 30 жовтня 2019 року у м. Слов'янську) у справі № 200/2956/19-а (суддя в І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року адміністративний позов Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДАК «Автомобільні дороги України», підприємство) до Головного управління ДФС в Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення був задоволений, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 08.02.2019 № 0001021414, прийняте ГУ ДФС у Донецькій області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ДАК «Автомобільні дороги України» судовий збір в сумі 19 210,00 грн.
24 жовтня 2019 року від представника позивача ДАК «Автомобільні дороги України» до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у вказаній адміністративній справі шляхом стягнення з ГУ ДФС у Донецькій області на користь підприємства понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6500,00 грн.
Така заява була мотивована тим, що до закінчення судових дебатів у справі позивачем була подана відповідна заява, якою повідомлено про те, що у встановлений термін до суду будуть надані докази про понесені витрати на правову допомогу із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, тому понесені позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які підтверджені належними та допустимими доказами, підлягають стягненню з відповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ДАК «Автомобільні дороги України» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 200/2956/19-а - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення у справі з причин пропуску строку подання доказів про понесені витрати на правничу допомогу, оскільки фактично заява про винесення додаткового рішення з доказами була надіслана засобами поштового зв'язку в межах процесуального строку, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив таке.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, у разі неподання доказів про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи до закінчення судових дебатів у справі, такі докази можуть бути подані стороною протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що до закінчення судових дебатів у справі, 25 вересня 2019 року, представником позивача до суду була подана заява, якою повідомлено про те, що у встановлений термін до суду будуть надані відповідні докази про понесені витрати на правову допомогу (т.2, а.с.85).
Ухвалою місцевого суду від 28 жовтня 2019 року, у зв'язку із неподанням представником позивача відповідних доказів протягом встановленого строку, заява позивача від 25 вересня 2019 року про подання доказів про понесені судові витрати була залишена без розгляду на підставі положень ч. 7 ст. 139 КАС України (т.2 а.с.116).
Приймаючи таке рішення, суд дійшов висновку, що докази про понесені судові витрати позивачем до суду подані 24 жовтня 2019 року, в той час як рішення суду було ухвалене ще 15 жовтня 2019 року, а отже, після закінчення встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України строку для їх подання.
З такими висновками колегія суддів не погоджується, виходячи з такого.
Як вже було зазначено судом вище, з урахуванням вимог ч. 7 ст. 139 КАС України, у разі неподання доказів про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи до закінчення судових дебатів у справі, такі докази можуть бути подані стороною протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 5 ст. 250 КАС України закріплено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Частиною 3 ст. 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно із ч. 5 ст. 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду у цій справі прийнято 15 жовтня 2019 року, заява про винесення додаткового рішення з додатками направлена на адресу суду засобами поштового зв'язку рекомендованим листом 21 жовтня 2019 року (ідентифікатор поштового відправлення 8540000676377, т.2 а.с.111), тобто з дотриманням п'ятиденного строку після ухвалення рішення суду та з урахуванням того, що до закінчення судових дебатів представником позивача була подана відповідна заява.
Так, ч. 7 ст. 139 КАС України обумовлено лише строк, протягом якого такі докази подаються до суду після ухвалення судового рішення, однак ч. 9 ст. 103 КАС України визначає, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані відповідними засобами зв'язку.
Відтак, позивачем дотримано строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів понесених витрат на правничу допомогу, натомість суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення у справі та прийняв відповідну ухвалу з порушенням норм процесуального права.
За приписами ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 252 КАС України).
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).
Слід зазначити, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними заявлені вимоги особи, яка бере участь у справі.
Апеляційним судом встановлено, що позивачем дотримано строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, передбачений чт. 7 ст. 139 КАС України, тому суд першої інстанції повинен був надати правову оцінку доказам, які підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу та прийняти відповідне рішення.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для ухвалення додаткового судового рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті клопотання про ухвалення додаткового судового рішення в частині судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 23, 33, 139, 252, 292, 308, 315, 320, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 200/2956/19-а - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті клопотання про ухвалення додаткового судового рішення в частині судових витрат на правничу допомогу.
Повне судове рішення - 03 грудня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук