03 грудня 2019 року справа №200/6018/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , представника позивача Денисенко Дар'ї Володимирівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року (повне судове рішення складено 29 серпня 2019 року у м. Слов'янську) у справі № 200/6018/19-а (суддя в І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, треті особи: Маріупольська міська рада, Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
В травні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , платник податків), представник позивача Денисенко Д.В. звернулись до суду з позовом до Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Маріупольська міська рада, Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про визнання бездіяльності протиправною.
Ухвалою місцевого суду від 09 липня 2019 року первісного відповідача Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області було замінено належним - Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області, контролюючий орган).
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що в період з 14.04.2014 по 08.06.2016 позивачем, як користувачем земельних ділянок на підставі договору оренди земельної ділянки № 4364 від 14.07.2008, було сплачено орендну плату за земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_3, в сумі 128 903,00 грн. За вказаний період позивачем подавались уточнюючі податкові декларації з плати за землю, зокрема 13.02.2018 подана звітна податкова декларація з плати за землю за 2015 рік з нульовими показниками. Крім того, з 04.10.2016 власником нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_3 , є інша особа - ОСОБА_2 , а рішенням Маріупольської міської ради від 25.07.2017 №7/20-1741 було припинено право оренди за ФОП ОСОБА_1 земельних ділянок площею 0,1112 га та 0,1500 га по АДРЕСА_3 .
Наголосив, що з 23.09.2014 набрав чинності Закон України від 02.09.2014 № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VІІ), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, статтею 2 якого було встановлено, що на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, зазначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
08.06.2016 набрав чинності Закон України від 17.05.2016 № 1365-VIII «Про внесення змін до Закону № 1669-VІІ щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (далі - Закон № 1365-VIII), яким суб'єктів господарювання звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, а також скасовано суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.
Отже, з 08.06.2016 позивач від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності вже не звільнений, а період, протягом якого останній був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності - з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно. Позивач зауважив, незважаючи на те, що обов'язок сплати податку з оренди землі був відсутній в період з 14.04.2014 по 08.06.2016, а податок все одно сплачувався, 24.10.2016 ним була надана заява до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про здійснення перерахунку орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_3 за вказаний період.
В листі № 43625/10/613-05-84 від 01.11.2016 Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецької області зазначено, що Законом № 1669-VІІ не визначено порядок застосування, вказаних у статті 6 тимчасових пільг щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. 13.02.2018 позивачем до Маріупольської ОДПІ (Приморське відділення) ГУ ДФС у Донецькій області була подана заява з обґрунтуванням відсутності обов'язку зі сплати за землю з долученням податкової декларації з плати за землю за 2015 рік, а 20.09.2018 на адресу відповідача була направлена заява щодо повернення надміру сплачених коштів орендної плати за земельну ділянку за період з 14.04.2014 по 08.06.2016.
У зв'язку із відсутністю від контролюючого органу відповіді на заяви від 13.02.2018 та 20.09.2018, представником позивача - адвокатом Денисенко Д.В. на адресу відповідача був направлений адвокатський запит № 18/79 від 20.03.2019, в якому вона просила повідомити, чи був підготовлений відповідачем відповідний висновок до Управління державної казначейської служби України. Проте, контролюючий орган повідомив про те, що нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до ст. 269-289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню.
На думку позивача, в порушення вимог ст. 43 ПК України, відповідач протиправно не підготував відповідного висновку, внаслідок чого надмірно сплачені кошти з орендної плати за земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_3, позивачу повернуті не були, тому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Донецькій області протиправною;
- зобов'язати відповідача подати відповідний висновок до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про перерахунок надміру сплачених коштів з орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_3 за період з 14.04.2014 по 08.06.2016 в сумі 128 903,00 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач та його представник подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначено, що місцевим судом не враховано фактичні обставини справи, не з'ясовано чи здійснено відповідачем зарахування переплачених платником податків коштів в рахунок податкового боргу по коду класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно) в сумі 127,20 грн., не було встановлено походження податкового боргу по коду класифікації доходів бюджету 1805040 (єдиний податок з фізичних осіб) у сумі 4110,64 грн. Представник позивача також наголошує, що місцевим судом не враховано те, що підставою для відмови у направленні відповідного висновку до Управління державної казначейської служби про перерахунок надміру сплачених коштів з орендної плати в сумі 128 903,00 грн. була не наявність податкового боргу, а відсутність в Законі № 1669-VІІ порядку застосування вказаних у ст. 6 цього закону тимчасових пільг щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Позивач та його представник до апеляційного суду не прибули.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно із договорами оренди земельної ділянки від 28.07.2015, укладеними між орендодавцем Маріупольською міською радою та ФОП ОСОБА_1 , як орендарем, на підставі рішення Маріупольської міської ради від 30.06.2015, ФОП ОСОБА_1 було передано в строкове платне користування земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_3: площею 0,1500 га кадастровий номер 1412337200:01:014:0329, та площею 0,1112 га кадастровий номер 1412337200:01:014:0330 (а.с.28-30,35-37).
Згідно із договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.10.2016, зареєстрованим в реєстрі за № 4526, ОСОБА_1 як продавцем, передано у власність ОСОБА_2 , як покупцю, нежитлове приміщення (адміністративно-складські приміщення) загальною площею 523,00кв.м., розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради Донецької області загальною площею 0,2612 га кадастровий номер 1412300000:02:014:0175 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.42, 42з.б.).
Рішенням Маріупольської міської ради від 25.07.2017 № 7/20-1741 «Про припинення права оренди земельних ділянок фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та надання в оренду земельних ділянок по АДРЕСА_3 ОСОБА_2 » право оренди земельних ділянок площею 0,1112 га та 0,1500 га розташованих по АДРЕСА_3 , за ФОП ОСОБА_1 було припинено.
Пунктом 3 вказаного рішення договори оренди земельних ділянок від 28.07.2015, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05.08.2015 індексні номери витягів: 41754251, 41757243, номери записів про інше речове право: 10678503, 10679152 від 04.08.2015 укладені між ФОП ОСОБА_1 та Маріупольською міською радою, - розірвані.
Пунктом 4 вищевказаного рішення, земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_3 : площею 0,1500 га кадастровий номер 1412337200:01:014:0329, площею 0,1112 га кадастровий номер 1412337200:01:014:0330 - надані в оренду на строк 10 років ОСОБА_2 (а.с.43, 43з.б.).
24.10.2016 позивачем до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області була направлена заява про здійснення перерахунку орендної плати за земельну ділянку загальною площею 0,2612 га, розташовану по АДРЕСА_3 , за період з 14.04.2014 по 08.06.2016 в сумі 122 603,00 грн. (а.с.10, 10з.б.).
01.11.2016 листом за № 43625/10/613-05-84 Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецької області повідомила, що на даний час порядок звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності відповідно до Закону № 1669-VІІ не розроблений, та відповідні зміни до ПК України не внесені, у зв'язку із чим звільнення будь-яких територій від платежів за землекористування податковим законодавством не передбачено, а тому правові підстави для здійснення перерахунку орендної плати за вищевказану земельну ділянку за період з 14.04.2014 по 08.06.2016 - відсутні. Водночас позивачеві нагадано про необхідність надання податкових декларацій з плати за землю для нарахування орендної плати, які ним не подані за 2013-2015 роки (а.с.11, 11з.б.).
Згідно із повідомленням, наданим 18.04.2017 Донецькою торгово-промисловою палатою на заяву позивача від 07.04.2017 вх.№ 502 від 14.04.2017, в поданій позивачем заяві про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання обов'язків (зобов'язань) за законодавчими та іншими нормативними актами України, не зазначено, які саме форс-мажорні обставини та яким чином унеможливили виконання в установлений термін зобов'язання з орендної плати за землю за період з 15.04.2014 по 08.06.2016, посилаючись на положення п.п.6.9, 6.14 Регламенту, торгово-промисловою палатою не знайдено підстав для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Разом з тим, було зазначено про відсутність у позивача, відповідно до положень Закону № 1669-VІІ, зобов'язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою в м. Маріуполь, за період з 15.04.2014 по 08.06.2016 (а.с.12,12з.б.).
13.02.2018 позивачем до Маріупольської ОДПІ (Приморське відділення) ГУ ДФС у Донецькій області була подана заява з обґрунтуванням відсутності у позивача обов'язку зі сплати за землю з долученням податкової декларації з плати за землю за 2015 рік (а.с.13, 13 з.б.,14-16).
Як вбачається з податкової декларації з плати за землю за 2015 рік, тип 01 - Звітна, за орендовані позивачем, на підставі договорів від 28.07.2015, земельні ділянки: площею 0,1500 га кадастровий номер 1412337200:01:014:0329, та площею 0,1112 га кадастровий номер 1412337200:01:014:0330, вона має нульові показники щодо розрахунку податкового зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника (а.с.14-16).
Згідно із представленим представником позивача повідомленням ГУ ДФС у Донецькій області від 13.08.2019, позивачем надано «податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності)» за 2015 рік 13.02.2018 на паперовому носії. Декларація відновлена у базі даних ІС «Податковий блок» «обробка ПЗ та платежів» по строку надання 13.02.2018, без порушення граничного строку надання декларації.
Як вбачається з наданої представником позивача податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), за орендовані позивачем, на підставі договорів від 28.07.2015, земельні ділянки: площею 0,1500 га кадастровий номер 1412337200:01:014:0329, та площею 0,1112 га кадастровий номер 1412337200:01:014:0330, тип - 03 Уточнююча, яка була подана позивачем 15 серпня 2019 року, в графі ІІІ Розрахунок податкового зобов'язання, суми зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника, зазначено нарахування на 2016 рік за даними раніше поданої декларації (р. 3 декларації, що уточнюється) річна сума - 112 289,88 грн., а також нараховано до зменшення податкового зобов'язання на суму - 80 597,31 грн.
Як вбачається з наданої представником позивача податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), за орендовані позивачем, на підставі договорів від 28.07.2015, земельні ділянки: площею 0,1500 га кадастровий номер 1412337200:01:014:0329, та площею 0,1112 га кадастровий номер 1412337200:01:014:0330, тип - 03 Уточнююча, яка була подана позивачем 15 серпня 2019 року, в графі ІІІ Розрахунок податкового зобов'язання, суми зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника, зазначено нарахування на 2017 рік за даними раніше поданої декларації (р. 3 декларації, що уточнюється) річна сума - 83 061,60 грн., а також нараховано до зменшення податкового зобов'язання на суму - 83 061,60 грн.
Згідно із наданим на запит представника позивача від 28.09.2018 повідомленням Маріупольської міської ради від 05.10.2018 № 28.2-30129-28.1, за період з 14.04.2014 по 08.06.2016, ФОП ОСОБА_1 сплачено орендну плату за земельну ділянку в сумі - 128 903,00 грн. (а.с.22).
20.09.2018 платником податків до Маріупольської ОДПІ (Приморське відділення) ГУ ДФС у Донецькій області була направлена заява про повернення надміру сплачених коштів орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_3 за період з 14.04.2014 по 08.06.2016 в сумі 122 603,00 грн., та додатково до неї повідомлено реквізити для перерахування зазначених коштів (а.с.17,17 з.б.,19).
Згідно із листом ГУ ДФС у Донецькій області від 08.10.2018 № 3259/10/05-99-46-10, наданим у відповідь на вищевказану заяву позивача від 20.09.2018 (вх.№21326/10 від 25.09.2018), позивачеві було повідомлено про те, що нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 ПК України за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок, платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов'язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов'язань платників податків, які припиняють свою діяльність.
Також в листі зазначено, що відповідно до інформації з ІС «Податковий блок», позивачем подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):
- за 2013 рік (від 12.02.2013 № 546) з річною сплатою податкового зобов'язання в сумі 73 308,12 грн.;
- за 2016 рік (від 03.02.2016 № 9009433387) з річною сплатою податкового зобов'язання в сумі 112 289,88 грн.;
- за 2017 рік (від 08.02.2017 № 9012960013) з річною сплатою податкового зобов'язання в сумі 83 061,60 грн.
Сплачено податку:
- у 2013 році - 74 057,75 грн.;
- у 2014 році - 73 569,00 грн.;
- у 2015 році - 65 964,00 грн.;
- у 2016 році - 7700,00 грн.
Враховуючи наведене, було повідомлено про те, що по ІКП орендної плати з фізичних осіб рахується податковий борг в сумі - 53 997,47 грн.
Згідно із поштовим повідомленням, зазначений лист був надісланий на адресу ФОП ОСОБА_1 , однак не вручений за закінченням терміну зберігання.
Аналогічний лист був наданий представнику позивача Денисенко Д.В. за № 26326/10/05-99-46-10 від 29.03.2019 за наслідками розгляду адвокатського запиту (а.с.26-27, 27з.б.).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України ).
У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до положень статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно із пунктом 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною у період спірних правовідносин.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Законом № 1669-VIІ визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Абзацом першим статті 2 Закону № 1669-VIІ визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Статтею 6 Закону № 1669-VII було встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669-VII).
З аналізу вищевикладених норм Закону № 1669-VII та ПК України видно, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку, який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПК України.
Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII.
Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абзац третій пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII).
Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
У подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».
Слід зазначити, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.
Згідно із додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить, зокрема м. Маріуполь Донецької області.
З огляду на викладене, пільги, встановлені статті 6 Закону № 1669-VII, поширювались на позивача як платника орендної плати за землю.
Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Так, стаття 6 Закону № 1669-VII мала пряму дію та не вимагала додаткового вчинення будь-яких дій (отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, тощо) для звільнення від сплати орендної плати.
Як вже було зазначено вище, Законом № 1365-VIII внесено зміни до Закону № 1669-VII, які набрали чинності з 08.06.2016, у зв'язку з чим статті 6 і 7 Закону № 1669-VII були викладені у наступній редакції:
"Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";
"Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".
Серед іншого, вказаним законом доповнено статтю 4 Закону № 1669-VII частиною 4 наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
Місто Маріуполь Донецької області не значиться у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження чи у переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення відповідно до вказаних переліків населених пунктів.
Тобто, позивач був звільнений від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_3 до 08.06.2016.
Разом з тим, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В межах спірних правовідносин в цій справі позивачем та його представником ставиться питання щодо наявності підстав для повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю в порядку, визначеному спеціальною нормою ПК України.
Так, відповідно до підпунктів 43.1, 43.3 - 43.5 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Як встановлено судами, 20.09.2018 позивач звернувся до Маріупольської ОДПІ (Приморське відділення) ГУ ДФС у Донецькій області із заявою про повернення надміру сплачених коштів орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_3 за період з 14.04.2014 по 08.06.2016 в сумі 122 603,00 грн., додавши до неї реквізити для перерахування зазначених коштів (а.с.17,17 з.б.,19).
Водночас, як було повідомлено відповідачем та вбачається з представлених ним суду доказів, за позивачем, згідно даних ІКП станом на 20.09.2018 обліковується податковий борг:
- по коду класифікації доходів бюджету 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) у сумі 53 997,47 грн.
- по коду класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) у сумі 127,20 грн.
Станом на 19.08.2019 також наявний податковий борг:
- по коду класифікації доходів бюджету 18050400 (Єдиний податок з фізичних осіб) у сумі 4110,64 грн.
- по коду класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) у сумі 127,20 грн.
Наведене узгоджується з представленими відповідачем відомостями щодо «Стану розрахунків з бюджетом ФОП ОСОБА_1 » станом на 20.09.2018 та станом на 19.08.2019 року, з яких також вбачається наявність недоїмки по вищевказаним кодам класифікації доходів бюджету 18010900 та 18010200.
З огляду на викладене, враховуючи наявність у позивача податкового боргу, станом на час звернення до податкового органу із заявою, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду, що ФОП ОСОБА_1 не мав правових підстав для повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з орендної плати за землю відповідно до приписів пункту 43.1 статті 43 ПК України. Крім того, на час звернення до суду з позовною заявою та на час прийняття судового рішення зазначена перешкода для повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань (податковий борг) усунута не була.
Твердження сторони позивача про те, що останнім було виконано всі умови, передбачені чинним законодавством України для повернення надміру сплачених сум податку на землю, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.
Також колегія суддів не бере до уваги посилання сторони позивача, як на підстави для задоволення цього позову, на неузгодженість вищевказаних грошових зобов'язань що обліковуються за позивачем, через їх недоведеність, оскільки доказів оскарження у передбаченому законом порядку вищевказаних сум матеріали справи не містять.
Посилання представника позивача, як на підставу існування у позивача права на повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з орендної плати за землю, на висновки рішення Конституційного суду України від 5 червня 2019 року справа №3-р(І)/2019, яким визнано не конституційними положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційні клімату в Україні» від 23 березня 2017 року № 1989-VIII, суд першої інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, з огляду на те, що за змістом чинної редакції статті 43 ПК України, таке право має місце лише за відсутності у платника податків податкового боргу, та повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такої заборгованості.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Приписами статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ця норма покладає на позивача обов'язок надати до суду належні та допустимі докази, в цьому випадку, - наявності визначених законом підстав для повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з орендної плати за землю під час звернення до контролюючого органу з відповідною заявою. Таких відомостей матеріали справи не містять.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правильним висновок, що позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 250, 308, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , представника позивача Денисенко Дар'ї Володимирівни - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року у справі № 200/6018/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 03 грудня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук