03 грудня 2019 року справа №812/970/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Арабей Т.Г., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 р. у справі № 812/970/17 (головуючий І інстанції І.О. Свергун) за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення капіталізованих платежів,-
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, в якому з урахуванням уточнень просило: стягнути з відповідача капіталізовані платежі в сумі 376135,52 грн з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 145 «Деякі питання соціального захисту застрахованих осіб», якою затверджено коефіцієнт перерахування сум щомісячних страхових виплат з 1 березня 2017 року в розмірі 1,236 відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено, а саме суд: стягнув з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області капіталізовані платежі в сумі 376135 грн 52 коп.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом. Крім того, по суті спору зазначає, що відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 765 (далі - Порядок №765), здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобовязань субєкта підприємницької діяльності-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоровю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до організаційно-правової форми ГУМВС України у Луганській області не є субєктом підприємницької діяльності, а є державною організацією (установа, заклад), бюджетню учтановою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету, внесена до категорії неприбуткових організацій та не проводить господарську діяльність спрямовану на отримання прибутку. На підставі цього норми Порядку, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області задоволено частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду у справі №812/970/17 скасовано, позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про стягнення капіталізованих платежів залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №812/970/17 задоволено касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ГУМВС України у Луганській області зареєстровано як юридична особа та визначено організаційно-правову форму орган державної влади, основним видом діяльності є діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. спр. 62-66), є платником єдиного внеску та перебуває на обліку у Відділенні ВД ФССНВ у м. Сєвєродонецьку, що підтверджується обліковою карткою платника страхових внесків (арк. спр. 9).
На обліку у позивача перебувають колишні працівники відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як потерпілі на виробництві.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області перебуває в стані припинення з 06.11.2015 (арк. спр. 18, 62-66).
ВВД ФССНВ в м. Сєвєродонецьку Луганської області заявою від 24.05.2017 № 03/951 повідомив відповідача про вступ з грошовими вимогами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю працівникам, шляхом капіталізації відповідних платежів у зв'язку з ліквідацією підприємства (арк. спр. 10-12).
Відповідач листом від 20.06.2017 № 90/1 повідомив ВВД ФССНВ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про невизнання грошових вимог щодо капіталізації платежів за ушкодження здоров'я працівників (арк. спр. 143).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством, із застосуванням Порядку № 765
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Закону № 1105 відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1105, об'єкт соціального страхування - страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування; страховик - Фонд соціального страхування України (далі - Фонд); страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суб'єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім'ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 1105, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Пунктом 1 частини 2 статті 15 Закону №1105-ХІV передбачено, що роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону №1105-ХІV, джерелами формування коштів Фонду, крім іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
Відповідно до частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Положеннями статті 1205 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно з статтею 53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Капіталізація платежів для задоволення вимог по зобов'язаннях, що виникли у результаті заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, проводиться відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року N 765.
Як слідує з матеріалів справи, ліквідація відповідача не пов'язана з банкрутством, однак згідно з приписами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Отже, наведеними нормами Закону №1105-ХІV передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства - банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений Кабінету Міністрів України, тобто у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №765.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 765, відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд).
Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.
За змістом пункту 3 -4 вищенаведеного Порядку, капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.
До суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута з виплат, пов'язаних з його зобов'язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та виплат за листками непрацездатності.
Суд звертає увагу на те, що на законодавчому рівні передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя.
Позивач, з урахуванням даних про середню очікувану тривалість життя осіб, розрахував суму капіталізації платежів для продовження страхових виплат наведеним за текстом громадянам на загальну суму виплат у розмірі 376135,52 грн. Відповідач не заперечує проти правильності математичного розрахунку сум, заявлених до стягнення
Враховуючи наявність у відповідача заборгованості перед позивачем зі сплати капіталізованих внесків та встановлення законом обов'язку страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми капіталізованих платежів за вимогами вищенаведеної статті 46 Закону України № 1105-XIV та Порядку № 765, які розповсюджуються на відповідача в межах проведення ліквідаційної процедури.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12 за позовом ВВД ФСС в м. Суми до ТОВ «Фрунзе-авто» про стягнення капіталізованих платежів, зокрема у висновках даної справи суд вказав, що: на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи на останню поширюються вимоги статті 46 Закону № 1105-XIV та Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року, за яким з підприємства стягуються капіталізовані платежі.
Також, Верховний Суд у постанові від 10 січня 2019 року у справі №812/862/17 за позовом Відділення ВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про стягнення капіталізованих платежів, зазначив, що капіталізовані платежі підлягають стягненню в усіх випадках ліквідації страхувальника (і у разі визнання останнього банкрутом, і за власним рішенням).
Отже, доводи відповідача щодо не розповсюдження на нього норм Порядку №765 щодо капіталізації платежів, як з державної установи, є безпідставними, оскільки його зареєстровано, як юридична особа.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновки проведеної Фондом перевірки щодо відсутності заборгованості зі сплати страхових коштів, суд вважає необґрунтованим, оскільки предметом такої перевірки є правильність нарахування, своєчасність і повнота сплати страхувальником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, інших платежів до Фонду та цільовим використанням коштів та свідчить про відсутність заборгованості страхувальника по страховим внескам, проте, капіталізовані платежі та страхові внески не є тотожними суми капіталізованих платежів повинні включатися страхові виплати, належні потерпілому за минулий період та виплати майбутніх платежів.
Стосовно посилання апелянта на порушення строків звернення до суду з позовом, суд зазначає, що за приписами ст. 17 Закону № 1105, строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується. Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду у цій справі та положень ст.. 17 Закону № 1105, заборгованість з капіталізованих платежів, що мають надійти до Фонду у випадках ліквідації страхувальників, є одним з видів заборгованості перед Фондом, а отже, позовна давність у даних правовідносинах не застосовується.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 р. у справі № 812/970/17 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 р. у справі № 812/970/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 03 грудня 2019 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді Т.Г. Арабей
А.В. Гайдар