ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 грудня 2019 року м. Київ № 754/13272/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
доДеснянської районної в місті Києві державної адміністрації
про скасування розпоряджень,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, м. Київ, проспект Маяковського, 29), в якому просить суд:
1) скасувати розпорядження відповідача від 15.07.2019 № 412 «Про надання ОСОБА_2 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування»;
2) скасувати розпорядження відповідача від 16.07.2019 № 415 «Про встановлення опікуном над ОСОБА_2 ОСОБА_4 . »;
3) морального відшкодування у розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13.09.2019 вказану справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративну справу № 754/13272/19 розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.
Ухвалою суду від 05.11.2019, за результатами ознайомлення з матеріали позовної заяви, останню залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Залишаючи позовну заяву без руху, судом звернута увага позивача, зокрема, на п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, яка передбачає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Також звернута увага на те, що завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин, предметом яких є публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції.
За наслідками ознайомлення з позовною заявою, судом встановлено, що остання не містить обґрунтування, у тому числі нормативно-правового, у чому саме полягає порушення прав та інтересів позивача оскаржуваними розпорядженнями у сфері саме публічно-правових відносин.
Відтак, ухвалою суду від 05.11.2019 позивачу запропоновано надати суду уточнену позовну заяву, із обґрунтуванням порушених прав та інтересів позивача у сфері саме публічно-правових відносин.
28.11.2019, на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2019, позивачем надано уточнену позовну заяву.
Разом з тим, в уточненій позовній заяві, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що рішенням Березанського міського суду Київської області від 13.10.2013 у справі № 2-181/210 шлюб між ОСОБА_1 (батько неповнолітньої дитини) та ОСОБА_4 (матір неповнолітньої дитини) розірвано.
Додає, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.05.2013 у справі № 1028/287/12, місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено за її батьком, тобто з позивачем, за адресою: АДРЕСА_2 .
Звертає увагу суду, що рішенням Овруцького районного суду Житомирської області ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав щодо неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що вказаним рішенням також визначено місце проживання вказаної дитини разом із батьком - ОСОБА_1 .
В той же час, позивач наголошує, що на неодноразове звернення до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про допомогу повернути доньку, від отримав тільки відповідь, яка підтверджує його права, як батька, але, за висновком позивача, чомусь далі підтверджень його права справа не просувається.
Зазначає, що ніхто не поцікавився, яким шляхом до ОСОБА_4 потрапила неповнолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено.
Натомість позивач зазначає, що Березанським міським судом Київської області винесено заочне рішення відносно проживання дитини з ОСОБА_4 .
Додає, що позивач подав скаргу на вказане рішення до Апеляційного суду Київської області, постановою якого від 29.03.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, а рішення Березанського міського суду Київської області від 16.08.2017 у справі № 356/417/17, скасовано.
Пояснює, що на час прийняття спірних розпоряджень, неповнолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не була позбавлена батьківського піклування.
Також позивач звертає увагу, що, як йому відомо ОСОБА_4 на даний час не має свого власного житла та дохід не дозволяє їй бути опікуном, а також її вік складає 58 років.
У позовній заяві позивач наголошує, що відповідач своїми спірними розпорядженнями підтримує викрадення дітей.
Наголошує, що місця проживання доньки визначене у м. Березані, то рішення про опікунство може прийняти тільки Березанська міська рада.
Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Разом з тим, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, п. 7 ст. 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Більш того, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За загальною практикою Європейського суду з прав людини словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Більш того, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.
В той же час, ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Проаналізувавши зміст викладених позивачем у позовній заяві обставин, суд зазначає що звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що станом на момент прийняття Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією оскаржуваних розпоряджень, позивача - ОСОБА_1 не було позбавлено батьківського піклування. При цьому, рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.05.2013 у справі № 1028/287/12, місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено за її батьком, тобто з позивачем, за адресою: АДРЕСА_2 .
В той же час, з матеріалів справи випливає, що також не заперечується позивачем, що заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 16.08.2017 у справі № 356/417/17 місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 встановлено місце проживання дитини з ОСОБА_4 (колишня дружина позивача).
Натомість, постановою Апеляційним судом Київської області від 29.03.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, а рішення Березанського міського суду Київської області від 16.08.2017 у справі № 356/417/17, скасовано.
Отже, не зважаючи на те, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.05.2013 у справі № 1028/287/12, місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено за позивачем, тоді як рішення Березанського міського суду Київської області від 16.08.2017 у справі № 356/417/17, яким визначено проживання дитини з ОСОБА_4 , скасовано постановою Апеляційним судом Київської області від 29.03.2018, неповнолітня дитини - ОСОБА_2 продовжує проживати з матір'ю, колишньою дружиною позивача - ОСОБА_4 , що свідчить про те, що даний спір виник відносно позивача у сфері сімейних відносин, тобто у сфері цивільно-правових відносин, оскільки, як зазначає позивач, не дивлячись на рішення суду, яким визначено місце проживання дитини з батьком (позивачем), така дитина продовжує проживати з матір'ю.
Відтак зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки також викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 500/6325/17 та від 04.07.2018 у справі №496/4271/16-а.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування розпоряджень,- відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 292 - 297 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін