ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 листопада 2019 року № 640/2361/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
про визнання протиправним та скасування наказу № 1113 від 09.08.2018 року, зобов'язання вчинити дії
за участі представників сторін:
від позивача - Пушкар І.А.,
від відповідача - Харабара Т.І.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 09.08.2018 №1113.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку підготовчогопровадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є господарським товариством засновником якого є держава. На виконання частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" позивачем спрямовано частину чистого прибутку на виплату дивідендів відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 25.04. 2018 №384 та від 26.07.2018 №535, якими прийнято рішення про відрахування 30% чистого прибутку на виплату дивідендів до 01 липня, тобто згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. При цьому, що строк визначений частиною 5 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" щодо виплати дивідендів стосується виключно нарахованих до 01 липня дивідендів, а не тих, що будуть нараховані після 01 липня. У разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів до бюджету підлягає сплаті частина чистого прибутку у розмірі визначеному за базовими нормативами, а не дивіденди, оскільки за відсутності рішення про виплату дивідендів не виникає обов'язку щодо їх сплати. Крім того, позивачем сплачені до 01 липня дивіденди у сумі 11 799 045, 6 тис. грн., що становить 30% чистого прибутку та підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив, зазначивши, що єдиним порядком спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, що затверджений Кабінетом Міністрів України і поширюється на всі господарські товариства, є Порядок формування та реалізації державної дивідендної політики держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05. 2007 №702. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2504.2018 №384 та від 26.07.2018 №535, якими прийнято рішення про відрахування 30% чистого прибутку на виплату дивідендів до 01 липня фактично є рішенням загальних зборів товариства та мають статус протоколів загальних зборів акціонерів. Законом України "Про управління об'єктами державної власності" не передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо затвердження окремих порядків спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів для різних господарських товариств. Оскільки позивачем порушений термін виплати дивідендів, відповідачем в межах повноважень наданих Законом прийнято оскаржуваний наказ про нарахування пені.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що загальними зборами товариства не було прийнято відповідного рішення про нарахування дивідендів до 01 травня року, що настає за звітним, у зв'язку з тим, обов'язок по сплаті дивідендів виникає лише після ухвалення відповідного рішення загальними зборами товариства, то у позивача були відсутні правові підстави та зобов'язання сплачувати відповідні дивіденди у строк до 01 липня.
У запереченнях проти відповіді на відзив, відповідач зазначив, що Закон не пов'язує факт не прийняття загальними зборами рішення про сплату чистого прибутку на виплату дивідендів із відсутністю правового обов'язку господарського товариства, у статутному капіталі яких є частка держави сплачувати частину свого чистого прибутку , пропорційно розміру державної частки до державного бюджету у строк до 01 липня, що настає за звітним. Дана правова норма є загальною та поширюється на всі господарські товариства. Крім того, відповідачем не заперечується той факт, що позивачем сплачено до державного бюджету дивіденди у сумі 11 799 045, 6 тис. грн., що становить 30%, а не 75% чистого прибутку. Враховуючи ті обставини, що 45% чистого прибутку сплачено після 01 липня, тобто із пропуском встановленого Законом граничного строку, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції до позивача.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
26.07.2018 загальними зборами акціонерів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України, розміщеного за адресою: 01601, м. Київ, вулиця Б. Хмельницького, 6, код згідно з ЄДРПОУ 20077720, прийнято рішення про розподіл чистого прибутку, отриманого товариством за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 році. Згідно Статуту, державна частка у статутному капіталі Акціонерного товариства "Нафтогаз України" становить 100%.
Згідно платіжного доручення від 30.07.2018 № 6006744 Акціонерним товариством "Нафтогаз України" було сплачено платіж у сумі 500 000 000,00 грн.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 09.08.2019 року №1113 відповідно до абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", пункту 2 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №702, та пункту 7 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100%, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 02.07.2013 №725, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2013 №1830/24362, Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету.
Згідно розрахунку пені Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" , вбачається, що 30.07.2018 останнім було сплачено дивіденди у сумі 500 000 000,00 грн., із порушенням строку, установленого законодавством, у зв'язку з чим, за період з 03.07.2018-30.07.2018, за кожен день прострочення, відповідачем було нараховано позивачу пеню у сумі 13 287 671, 10 грн. Для розрахунку пені використано облікові ставки Національного Банку України у розмірі 17, 0% та 17, 5%.
Вважаючи вказане рішення передчасним та протиправним, позивач оскаржив його до суду.
Розглядаючи адміністративний спір по суті, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи управління об'єктами державної власності регулюються положеннями Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 N 185-V (далі - Закон N 185-V).
Статтею 1 Закону N 185-V передбачено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
За змістом статті 3 Закону N 185-V об'єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).
Відповідно до змісту статті 4 Закону N 185-V суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).
Виходячи зі змісту пункту 15 Статуту Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12. 2016 №1044 засновником та єдиним акціонером компанії є держава.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08. 2014 № 459, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності.
Відповідно до пп. 64 п. 4 Положення N 459, Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань бере участь у формуванні та реалізації державної дивідендної політики.
Таким чином, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є органом, на який пунктом 7 частини 5 статті 11 Закону N 185-V покладено обов'язок щодо нарахування пені за прострочення платежу "дивіденди на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків".
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону N 185-V господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.
Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.
Отже, одночасно з обов'язком акціонерного товариства прийняти рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів державі, Законом встановлені також гарантії отримання державою своєї частки чистого прибутку на випадок, якщо акціонерне товариство не прийме такого рішення - в цьому разі акціонерне товариство все одно повинне сплатити на користь держави частину чистого прибутку, розмір якого має визначатись з урахуванням відповідного базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.
В разі, коли акціонерне товариство з державною часткою в статутному капіталі не приймає рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів державі, у тому числі не встановлює, яка частка чистого прибутку буде спрямована на виплату дивідендів, то це все одно не звільняє акціонерне товариство від виплати частини чистого прибутку на користь держави. В цьому випадку обов'язок з виплати частини чистого прибутку виникає на підставі безпосередньо Закону (а не рішення загальних зборів акціонерів), при цьому замість загальних зборів Закон також визначає, із якої частки чистого прибутку має вираховуватись належна державі сума дивідендів.
У разі порушення строків сплати дивідендів або частини чистого прибутку нараховуються пеня. Граничний строк сплати вказаних коштів саме до Державного бюджету України не може бути змінений, в тому числі й рішенням загальних зборів акціонерів.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства» річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.
До виключної компетенції загальних зборів належить затвердження річного звіту товариства; розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом, затвердження розміру річних дивідендів (п. 11, 12 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства").
Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №384-р "Питання річних загальних зборів публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" затверджено розподіл чистого прибутку за 2017 рік, що спрямовується: 30% чистого прибутку в розмірі 11 799 045,6 тис. грн. - на виплату дивідендів до державного бюджету; 5% чистого прибутку в розмір 1 966 507,6 тис. грн. - до резервного капіталу; 20% чистого прибутку в розмірі 7 866 030,4 тис. грн. - на розвиток; 45% чистого прибутку в розмірі 17 698 568,4 тис. грн. залишити нерозподіленим до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України до 14.08. 2018 року.
Судом встановлено, що у період до 01.07.2018 позивач перерахував до Державного бюджету України дивіденди у сумі 30% чистого прибутку в розмірі 11 799 045, 6 тис грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.07.2018 № 6006744.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 №535 визначено спрямувати 45% чистого прибутку публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в розмірі 176 98568,4 тис.грн., визначеного пунктом 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 384 "Питання річних загальних зборів публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", на виплату дивідендів до державного бюджету за таким графіком: не пізніше 31 липня 2018 - 500 000 тис. гривень; не пізніше 31 серпня 2018 - 500 000 тис. гривень; не пізніше 30 вересня 2018 - 500000 тис. гривень; не пізніше 30 листопада 2018 - 8 099 284,2 тис. гривень; не пізніше 25 грудня 2018 р. - 8 099 284,2 тис. гривень.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачем були виплачені дивіденди відповідно до графіку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07. 2018 №535-р.
Проте, суд зауважує, що і розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №384-р, і розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 №535-р мають статус рішення загальних зборів Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" від 06.03.2019 № 226 - змінено тип публічного акціонерного товариства на акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".)
Із системного аналізу правових норм вбачається, обов'язок для вказаних господарських товариств, в тому числі позивача, щорічно спрямовувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів, шляхом прийняття до 01 травня року, що настає за звітним, рішення про відрахування дивідендів.
Порядок формування та реалізації державної дивідендної політики держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05. 2007 №702 (далі - Порядок №702), який поширюється на всі господарські організації з державною часткою у статутному капіталі, а також на господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належить господарським товариствам, державна частка у статутному капіталі яких становить 100 відсотків, у тому числі на дочірні підприємства.
Згідно з пунктом 9 Порядку №702 суб'єкти управління корпоративним правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.
Одночасно, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №139 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" затверджено базовий норматив на виплату дивідендів за результатом фінансово-господарської діяльності у 2017 році у тому числі для Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у розмірі 75%.
При цьому, названі вище норми Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлюють обов'язок сплатити дивіденди на державну частку не пізніше 01 липня року, наступного за звітним та відповідальність за несвоєчасну сплату таких дивідендів.
Враховуючи що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, тобто, в статутному капіталі має корпоративні права держави, то відповідно до п. 5 ст. 11 Закону N 185, останній був зобов'язаний спрямовувати частину чистого прибутку, а саме 75% на виплату дивідендів, згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України не пізніше 01.07.2018.
Враховуючи, що позивачем дивіденди нараховані на державну частку, сплачено з порушенням строку, тобто після 01.07.2018, відповідачем правомірно нараховану пеню на несвоєчасно виплачені дивіденди. Так, нарахування пені на таку суму, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України відбувається з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу, що настає за звітним.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що не прийняття господарським товариством до 01 травня року, що настає за звітним, рішення про відрахування дивідендів не є підставою для несплати дивідендів у встановлений строк та, відповідно, не звільняє таких суб'єктів від відповідальності - обов'язку сплатити пеню за несвоєчасну сплату дивідендів.
Крім того, відповідач при виконанні покладених на нього функцій щодо нарахування пені та при здійсненні її розрахунку керується строками, визначеними на рівні Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Порядку N 725, а, не тими, що визначені загальними зборами відповідного господарського товариства, як помилково стверджував позивач.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст складено:02.12.2019
Суддя А.С. Мазур