Справа № 615/1169/19
Провадження № 1-кп/635/1005/2019
03 грудня 2019 року Харківський районний суд Харківської області в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, -
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні.
У судовому засіданні в порядку частини третьої статті 331 КПК України вирішувалось питання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_5 в судовому засіданні просила продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 вказуючи на те, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, які стали підставою для обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а разом з тим наявні підстави, що свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до особи більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник - адвокат ОСОБА_8 та законний представник - ОСОБА_7 заперечували проти продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили обрати інший не пов'язаний з триманням під вартою запобіжний захід.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового засідання щодо доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 прийшла до наступного висновку.
У відповідності до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вимогами частини третьої статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до частини першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відтак, досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2019 року відносно останнього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який продовжено на підставі ухвал слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 24 червня 2019 року та 24 липня 2019 року, а востаннє на підставі ухвали колегії судді Харківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2019 року, на строк 60 днів. Відтак, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 23 грудня 2019 року.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який є неповнолітньою особою, має негативну характеристику за місцем навчання та мешкання, відносно нього у 2018 році направлено до Люботинського міського суду Харківської області кримінальні провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, вирок ухвалено 14 травня 2019 року, дані про набрання ним чинності відсутні. Наразі ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я людини, а також проти власності. Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, тяжкість покарання за інкриміновані обвинуваченому злочини, які згідно зі статтею 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, дані про те, що особа після вчинення дій у вчиненні яких обвинувачується покинула місце злочину, а також дані про особу обвинуваченого, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України (може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення).
Виходячи з приведеного вище та згідно статей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння у вчиненні якого останній обвинувачується. Разом з тим, на теперішній час вирішено питання про призначення у справі судового розгляду, проте у справі не допитані свідки, не досліджено всі докази зібрані у справі докази. Отже, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких слідчим суддею було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкціями статей, які інкриміновані обвинуваченому, останній може переховуватись від суду, впливати на свідків, вчините інше кримінальне правопорушення. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також частини першої статті 197 КПК України, згідно яких строк застосування запобіжних заходів, в тому числі, і тримання під вартою або продовження тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, та спрямований на уникнення ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а тому колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Колегією суддів вирішувалося питання про вжиття до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, але наявність вказаних вище обставин, на думку суду, виключає застосування таких. При цьому, наразі жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
При цьому необхідно зауважити, що колегія суддів ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченим діяння.
Керуючись ст.ст. 177, 194, 199, 331, 371-372 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 31 січня 2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а ОСОБА_6 в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали оголошено 03 грудня 2019 року
Головуючий суддя - ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3