22.11.2019 Єдиний унікальний номер 205/4979/19
Єдиний унікальний номер 205/4979/2019
Провадження № 2а/205/119/2019
22 листопада 2019 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку термінової справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області рядового поліції Подолянця Павла Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, -
06 червня 2019 року позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до інспектора батальйону № 2 роти № 2 УПП у Дніпропетровській області рядового поліції Подолянця П.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2019 року адміністративний позов було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження у справі в порядку термінової адміністративної справи.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року УПП у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення УПП у Дніпропетровській області до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Позивач у своєму позові посилалася на те, що 05 червня 2019 року постановою в справі про адміністративне правопорушення її було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 9.2.б Правил дорожнього руху, а саме не увімкнення показчика повороту відповідного напрямку при його зміні, чим порушено ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з цим на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки позивач увімкнула лівий поворот перед тим як здійснити маневр перелаштування з правого ряду, у якому зупинилося маршрутне таксі, у лівий. Після продовження руху у лівому ряду, позаду побачила автомобіль відповідача, з якого їй пропонували прийняти у правий ряд і припаркувати автомобіль. Після перевірки документів, на запитання позивача про причини зупинки, відповідач повідомив, що вона не увімкнула відповідний показник повороту. Зазначила, що при винесенні постанови було порушено її права на ознайомлення з матеріалами справи, надання пояснень, поданні доказів та заявленні клопотань, а також право на юридичну допомогу. Тому вважає, що відповідачем не об'єктивно було з'ясовано обставини справи, проігноровано очевидну відсутність складу адміністративного правопорушення, чим порушено всебічний розгляд справи. Позивач у своєму позові просила суд скасувати постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення. У своїй заяві позивач просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач інспектор батальйону № 2 роти № 2 УПП у Дніпропетровській області рядовий поліції Подолянець П.В. у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що 05 червня 2019 року ним було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень відносно ОСОБА_1 за порушення вимог п. 9.2 «б», оскільки останньою при зміні напрямку руху не було увімкнено відповідний сигнал. Постанова є законною та обґрунтованої і такою, що винесена за достатніх правових підстав. Підстави, на які посилається позивач, є формальними, оскільки протокол не складається у справах, розгляд яких віднесений до компетенції посадових осіб Національної поліції, право на ознайомлення позивача з доказами ніхто не порушував, а необхідність забезпечення юридичної допомоги необхідно, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Своє право на оскарження постанови ОСОБА_1 реалізувала, звернувшись із адміністративним позовом до суду. Просив справу розглянути за його відсутності, у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 квітня 2002 року ОСОБА_3 отримала посвідчення водія (а.с. 5).
11 жовтня 2002 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 і змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с. 5, 6). Посвідчення на право керування транспортним засобом на прізвище « ОСОБА_1 » не змінювала.
05 червня 2019 року інспектором роти № 2 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області рядовим поліції Подолянцем П.В. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову по справі про адміністративні правопорушення серії ЕАВ № 1204382, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 4).
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 05 червня 2019 року о 15 годині 28 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , керуючи транспортним засобом Кіа Черато, номер держреєстрації НОМЕР_1 , не подала сигнал світловими покажчиком повороту відповідного напрямку перед його зміною, чим порушила п. 9.2.б ПДР, і на неї накладено штраф у розмірі 425 гривень (а.с. 4).
Зазначену постанову в справі про адміністративне правопорушення після її винесення було вручено позивачу як правопорушниці.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пункт 1 статті 247 КУпАП визначає обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.
На підставі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 ст. 258 КУпАП передбачено, що протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Частиною 3 статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Абзацом 4 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За таких обставин, достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами, одним з яких є фото чи відеозапис.
Відповідно до п. 9.2. б ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Як вбачається із пояснень позивача, викладених у позовній заяві, вона дійсно керувала транспортним засобом та за вказаних у постанові обставинах здійснила зміну напрямку руху, проте наполягає, що при цьому виконала вимогу п. 9.2.б ПДР і увімкнула світловий показчик, а незгода з оскаржуваною постановою зводиться лише до того, що відповідач не надав їй відеодоказ, не запросив свідків, не склав протокол, що є грубим порушенням її прав, а також позбавив її права на юридичну допомогу, що є підставою, на її думку, для скасування постанови та звільнення її від відповідальності через відсутність складу правопорушення.
Так ПДР, які відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Не згода позивача зводиться до порушення, на її думку, процедури розгляду справи посадовою особою роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області рядового поліції Подолянцем П.В. про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, позивач у своєму позові зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такому обов'язку суб'єкта владних повноважень протиставляється ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язок кожної сторони, у тому числі і позивача, довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 760/2846/17 від 14 березня 2018 року, де вказано, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст. 71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Крім того, слід зазначити, що відповідач є посадовою особою, який виконує повноваження, делеговані йому державою, при здійсненні своїх службових повноважень, не має упередженості і наміру притягувати до адміністративної відповідальності осіб, які не скоюють відповідні адміністративні правопорушення, сумніви щодо його компетентності у суду відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Позивач при поданні адміністративного позову до суду була звільнена від сплати судового збору, у задоволенні позовних вимог їй відмовлено, тому судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп. слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 251, ч. 3 ст. 283 КУпАП, ст. ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) у задоволенні позовних вимог інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області рядового поліції Подолянця Павла Володимировича (місце роботи: 49000, м. Дніпро, пл. Троїцька, буд. 2-а) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп. віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя: