Справа № 203/883/19
Провадження № 1-кп/0203/469/2019
02.12.2019
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю :
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5
представника потерпілого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі матеріали кримінального провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018040030002688 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню освіту, на утримані двох малолітніх дітей 2010 та 2012 років народження, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченої за ч. 2 ст. 125 КК України.
28.10.2018 приблизно о 13-00 год. у дворі будинку АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 у ОСОБА_4 виник словесний конфлікт з ОСОБА_7 в ході якого у нього на грунті особистих неприязних стосунків виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 реалізовуючи який, та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в область щелепи ліворуч та один удар кулаком лівої руки в область правого ока. Далі, коли від вказаних ударів ОСОБА_7 впав на землю на лівий бік та закрив своє обличчя лівою рукою, ОСОБА_4 намагаючись нанести ОСОБА_7 удар ногою в обличчя, наніс йому один удар ногою в ліве передпліччя. Потім, ОСОБА_7 піднявся з землі та попрямував додому, а саме до квартири АДРЕСА_4 та зателефонував до поліції, а ОСОБА_4 , не бажаючи закінчення вказаного конфлікту погукав його на вулицю, де у дворі вказаного будинку ОСОБА_4 знову наніс йому один удар кулаком правої руки в область щелепи ліворуч.
Згідно висновку експерта №226е від 21.01.2019 на тілі ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця - на верхній та нижній повіці правого ока з переходом в виличну область праворуч; двох синців - по передньо-зовнішній поверхні правого плеча у середній третині, по внутрішній поверхні лівого передпліччя від верхньої до нижньої третини з переходом частково на передню та задню поверхні відповідно, внутрішньо - шкіряного крововиливу - на внутрішній поверхні лівого передпліччя на межі середньої та верхньої третини (на тлі синця). Виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця - на верхній та нижній повіці правого ока з переходом в виличну область праворуч відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоровья, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як на три тижні (21день). Ушкодження в області лівої верхньої кінцівки відносяться до легких тілесних ушкоджень. Що мають незначні скороминущі наслідки.
На підставі викладеного ОСОБА_4 , обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад
здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав в повному обсязі і обставини викладені в обвинувальному акті підтвердив. Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_7 визнав частково, а саме заперечував щодо задоволення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
Представник потерпілого в судовому засіданні обставини, викладені в обвинувальному акті підтвердив та просив суд цивільний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнавальні показання в ході судового засіданняобвинуваченим ОСОБА_4 у скоєнні ним інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України також підтверджується письмовими матеріалами провадження:
-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.11.2018.
/ Т.1, а.с. 9/;
-Заявою ОСОБА_7 про визнання його потерпілим від 23.11.2018.
/ Т.1, а.с. 10/;
- Протоколом тимчасового доступу до речей, документів від 17.01.2019 з фототаблицею, а саме тимчасово вилучено майно з КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №16» ДОР - медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_7
/Т.1, а.с. 23-24/;
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 15.01.2019 з фото таблицею за участю потерпілого ОСОБА_7 , який проводився в приміщенні бюро СМЕ, де останній показав та розповів про час, місце, спосіб та обставини спричинення йому тілесних ушкоджень.
/Т.1, а.с. 25-28/;
-Протоколом проведення слідчого експерименту від 15.01.2019 з фото таблицею за участю свідка ОСОБА_8 , який проводився в приміщенні бюро СМЕ, де останній показав та розповів про час, місце, спосіб спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7
/Т.1, а.с.29-31/;
-Протоколом проведення слідчого експерименту від 15.01.2019 з фото таблицею за участю свідка ОСОБА_9 , який проводився в приміщенні бюро СМЕ, де останній показав та розповів про час, місце, спосіб спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7
/Т.1, а.с.32-34/;
-Висновком експерта №226е від 21.01.2019
/Т.1, а.с.40-43/;
Наведені вище докази по суті співпадають, не суперечать один одному, а тому суд визнає їх достовірними, належними та допустимими.
Під час розгляду кримінального провадження суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Оцінюючи викладені докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, несуперечливими, а викладені в них відомості такими, що вірно відображають фактичні обставини даної справи, у зв'язку із чим приходить до однозначного висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину.
Підводячи підсумок викладеному суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого, яка виразилась заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 , короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Обираючи вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до категорії невеликої тяжкості, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Так, обтяжуючих відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 обставин судом не встановлено.
В якості пом'якшуючих відповідальність обставин суд визнає щире каяття, визнання вини.
Крім того, суд також враховує і те, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в психіатра не перебуває, критично відноситься до вчиненого, розкаявся, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, враховуючи думку прокурора, представника потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні обвинуваченому, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе не в умовах ізоляції його від суспільства із призначенням покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу.
Судом встановлено, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.125 КК України, віднесено до злочинів невеликої тяжкості.
Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш судовий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчиненню нею нових злочинів.
При цьому судом також враховуються приписи закону про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів, а також те, що призначене судом покарання буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових злочинів.
Суд приходить до твердого переконання, що за наведених обставин і призначення саме таких виду та розміру основного покарання мета та індивідуалізація покарання буде досягнута.
За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 в частині про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.
Ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Суд приходить до висновку, що цивільний позов про стягнення 100 000грн моральної шкоди є завищеним, позов необхідно задовольнити частково, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», приймаючи до уваги глибину, характер,
тривалість та обсяг фізичних, душевних і моральних страждань, перенесених потерпілою, тривалість лікування і вимушених змін в організації життя, наслідки отриманої травми, вік потерпілого, принцип співмірності, враховуючи інші конкретні обставини по справі, суд оцінює в розмірі 1 000 грн. При цьому суд також виходить із загальних засад кримінального провадження - принципів верховенства права, рівності перед законом і судом, принципу поваги до людської гідності, змагальності та доведеності перед судом переконливості поданих доказів. Суд приходить до твердого переконання, що визначений розмір завданої моральної шкоди є достатнім і співмірним.
Щодо вирішення питання по розміру процесуальних витрат понесених позивачем на правову допомогу, то суд виходить із тих міркувань , що до таких витрат належать витрати на правову допомогу. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.
Згідно ст.ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу за умови дотримання вимог ст. 137 ЦПК України. Згідно з даною статтею ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до вимог діючого законодавства єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Діючим законодавством перед
бачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілим ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_6 08.04.2019 була укладена додаткова угода про надання останньому правової допомоги ( т.2 а. с. 29), згідно рахунку фактури від 08.04.2019 адвокат отримав за свої послуги суму у розмірі 13500 грн.( том 2 а.с. 33), що відповідає ст. 124 КПК України та ст. 137 ЦПК України. Наявність наданого стороною позивача доказу, який міститься у матеріалах справи, дає можливість суду визначити відповідність понесених стороною витрат наданій правовій допомозі.
З урахуванням вищевикладеного та вимог діючого законодавства суд приходить до висновку про наявність підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 в цій частині про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 13500 грн.
Речові докази по даному кримінальному провадженню підлягають розподілу відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 :
- на відшкодування матеріальної шкоди 1218,77 грн.;
- на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в сумі 13500грн.;
- на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.;
На вирок можуть подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя ОСОБА_1