Справа № 202/231/18
Провадження № 2/202/173/2019
Іменем України
02 грудня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: - Бєльченко Л.А.,
при секретарі: - Розсоха І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
16.01.2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що 25.02.2008 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно умов котрого останній отримав кредит у розмірі 8660,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту виникла заборгованість у розмірі 42594,45 грн., що складається з: 4508,84 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 1068,82 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 34750,39 грн. - пені за прострочене зобов'язання; штрафів: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2016,40 грн. - штраф (процентна складова). Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на його користь зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 42594,45 грн. і судові витрати у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у поданій позовній заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Не заперечував проти заочного розгляду справи на підставі наявних доказів (а.с. 3).
Відповідач в судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_2 надав на адресу суду відзив на позов, у котрому заперечував проти позову з наступних підстав. Представник відповідача зазначив, що відповідач уклав з позивачем кредитний договір 25.02.2008 року шляхом підписання заяви і в тому ж році скористався грошовими коштами банку. Відповідно до п. 1.1.7.11 Договору строк його дії 12 місяців. В подальшому відповідач кредитні кошти не використовував, послугами банку не користувався, а тому підстав для продовження строку дії договору не було. Письмово відповідач також не надавав згоди на продовження строку дії договору, а тому у позивача не було підстав вважати, що відповідач погодився на продовження строку дії договору. Таким чином, строк дії договору про надання кредитного ліміту закінчився 25.02.2009 року. Разом з тим, відповідач продовжував використовувати кредитну картку для погашення заборгованості, але без користування послугами банку. Представник відповідача зазначив, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, у зв'язку з чим просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити позивачеві у задоволенні позову (а.с. 45-46).
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.02.2008 року сторони уклали кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит шляхом підписання заяви, отримавши платіжну картку № НОМЕР_1 та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с. 11). В подальшому кредитний ліміт відповідачеві був збільшений до 8660,00 грн. (а.с. 136-174).
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 11).
До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписану відповідачем, та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua (а.с. 11 зворотній бік, 12).
Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 12.12.2017 року виникла заборгованість у розмірі 42594,45 грн., що складається з: 4508,84 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 1068,82 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 34750,39 грн. - пені за прострочене зобов'язання; штрафів: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2016,40 грн. - штраф (процентна складова).
Розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком та випискою з рахунку відповідача (а.с. 4-10, 136-174).
За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Тобто пеня і штраф за своєю правовою природою є різними видами неустойки за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Положеннями статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача тільки розмір пені та відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у стягненні штрафів у розмірі 250,00 грн. - фіксованої частини; 2016,40 грн. - процентної складової, оскільки покладання на відповідача штрафу за несвоєчасне виконання того ж зобов'язання, на думку суду, є подвійним притягненням до відповідальності, що суперечить статті 61 Конституції України і узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.
Крім того, вирішуючи питання про розмір неустойки, що підлягає стягненню, суд вважає необхідним застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, котрою передбачено, що у разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).
Такого ж висновку дійшов Верховний суд України у справі № 6-100цс14 від 03.09.2014 року та № 6-1120цс15 від 04 листопада 2015 року, зазначивши, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Таким чином, суд враховує, що розмір заборгованості по сплаті пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, яку просить стягнути Банк, становить 34750,39 грн., що значно перевищує розмір заборгованості за кредитом - 4508,84 грн., а тому суд, реалізовуючи своє право, передбачене ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшує розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, до 4508,84 грн.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, допустив прострочення платежів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості у розмірі 10086,50 грн., що складається з: 4508,84 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 1068,82 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 4508,84 грн. - пені за прострочене зобов'язання.
Підстав для звільнення відповідача від сплати зазначеної суми судом не встановлено.
Суд не приймає до уваги заяву представника відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності з наступних підстав.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Представник відповідача зазначив, що відповідач користувався послугами банку та кредитом лише до 25.02.2009 року, тобто до закінчення строку дії кредитного договору та після цього використовував кредитну картку лише для погашення заборгованості.
Однак вказане не відповідає дійсності та спростовується наданою представником позивача випискою з рахунку відповідача, відповідно до якої відповідач користувався кредитними грошовими коштами Банку до 17.05.2015 року та відповідачеві видавалися нові банківські картки (а.с. 151). Також останній платіж за кредитом відповідач здійснив 16.05.2015 року.
Оскільки судом встановлено, що відповідач здійснив останній платіж за кредитом 16.05.2015 року, що свідчило про визнання відповідачем боргу, а з цим позовом банк звернувся до суду 16.01.2018 року, тобто в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності, суд не вбачає правових підстав для застосування до вимог позивача строку позовної давності.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 10086 (десять тисяч вісімдесят шість) грн. 50 коп., котра складається з: 4508,84 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 1068,82 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 4508,84 грн. - пені за прострочене зобов'язання.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бєльченко Л.А.