справа № 208/2513/18
№ провадження 2/208/1149/19
Іменем України
09 жовтня 2019 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області,
у складі: головуючого судді Івченко Т.П.
при секретарі: Корнієнко К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,-
встановив:
1.Позиція позивача.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом, згідно якого, прохає стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.06.2012 року, яка складається з наступного:
- 7572,95 грн - заборгованість за кредитом;
- 95 588,96 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 2920.96 грн - заборгованість за пенею та комісією;
- штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг»:
- 500, 00 грн - фіксована частина штрафу;
- 5254,14 грн - процентна складова штрафу;
- судові витрати у розмірі 1762, 00 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15.06.2012 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8 000, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36, 00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
В відповіді на відзив позивач зазначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов- відповідно до ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так на даний час відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав.
2. Позиція відповідача.
Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, згідно якого, він прохав відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим що позивачем Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» не надано жодних доказів на підтвердження викладених обставин, а саме укладення кредитного договору.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач ОСОБА_1 заперечує проти підстав збільшення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» процентної ставки з підстав, наведених ним, банк не надавав відповідачу ОСОБА_1 пропозицій з приводу підвищення процентної ставки. Крім того, позивач не надав доказів того, що відповідач ознайомлювалася та підписувала Умови та правила надання банківських послуг, також, вони не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження, тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
3. Процесуальні питання пов'язані з розглядом справи.
03.05.2018 року позивачем подана повна заява до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
05.07.2018 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
15.08.2019 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області відмовлено в задоволені клопотання відповідача про витребування доказів.
Представником позивача до суду надане клопотання про розгляд справи за його відсутності, на заявлених вимогах наполягає з підстав, наведених у заявах по суті справи.
Відповідачем ОСОБА_1 до суду надане клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заявлених позивачем вимог заперечує з підстав, наведених у поясненнях по справі.
4. Фактичні обставини встановлені судом.
Відповідно до копії договору № б/н від 15.06.2012 року, а саме до анкети-заяви «Умови та правила надання банківських послуг» прізвище ім'я та по батькові позичальника зазначено як - «Сє ОСОБА_2 »(а.с. 9) відповідно до копії паспорту, та позовних вимог позивач зазначає « ОСОБА_3 ОСОБА_2 » (а.с.35).
Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів укладання договору з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статуту Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 №519, змінено найменування Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк».
5. Правові норми законодавства застосовані судом.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
6. Висновки та мотиви прийнятого рішення.
Повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив докази надані сторонами на підтвердження своїх позицій, та встановив, що особа відповідача підтверджена копією паспорта громадянина України виданого 12.09.2000 року (а.с. 35), згідно до якого прізвищем особи відповідача є ОСОБА_1 , а кредитний договір який є підставою для пред'явлення позовних вимог б/н від 15.06.2012 року укладений позивачем з ОСОБА_4 (а.с. 9), а не з відповідачем ОСОБА_1 , тобто позивачем не доведено факт укладання даного кредитного договору б/н від 15.06.2012 року саме з відповідачем по справі, а тому позивачем не доведено, що саме за вказаним договором, відповідач взяв на себе зобов'язання, та не виконав їх на визначених умовах, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності відповідача за договором, що є підставою для відмови у заявлених позовних вимог вцілому.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
На підставі вище зазначеного, виходячи із встановлених фактичних обставин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на наданих доказах, та є такими що задоволенню не підлягають.
7. Судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача у разі відмови в позові.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, то понесені позивачем судові витрати при зверненні із позовом на сплату судового збору в розмірі 1762 (однієї тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок є такими що підлягають покладенню на сторону позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 141, 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості» - відмовити повністю.
Судові витрати понесені позивачем в розмірі 1762 (однієї тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, є такими що підлягають покладенню на сторону позивача.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .
Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Івченко Т. П.