Справа № 204/5385/19
Провадження № 2/201/3410/2019
Іменем України
(заочне)
02 грудня 2019 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого - судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Кисельової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування,
30.07.2019р. (згідно штампу на конверті) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») звернулося до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування (а.с. 1-4).
Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Дубіжанської Т.О. від 21.08.2019р. справа передана за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 68).
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумової О.С. від 03.10.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін (а.с. 75).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» і ОСОБА_2 укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № AM 98448, предметом якого є страхування автомобіля «VW Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 .
15.10.2016р. у м. Дніпрі по вул. Чкалова, в районі буд. 19 сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «VW Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 і автомобіля «AUDI Q7», державний номерний НОМЕР_2 , під керуванням відповідачки ОСОБА_1 .
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2016р. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу.
ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування. Страховою компанією складний страховий акт, здійснений розрахунку суми страхового відшкодування і виплачене страхове відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 38 231,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням.
Відповідачці направлялася вимога про компенсацію суми виплаченого страхового відшкодування, яка залишилася без реагування.
Позивач, посилаючись на норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 у порядку зворотної вимоги витрати на сплату страхового відшкодування в сумі 38 231,92 грн., компенсувати витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача - Гірчак А.М. (діє на підставі довіреностей від 02.10.2018р. - а.с. 26) в судове засідання не з'явився, подав клопотання, в якому просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги задовольнити повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 88).
Відповідачка в судові засідання, призначені на 04.11.2019р. і на 02.12.2019р. повторно не з'явилась, про дату, місце і час розгляду справи була повідомлена належним чином за адресою, наданою ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (а.с. № 67), про що свідчать повернуті на адресу суду судові повістки із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. № 84, 87).
З огляду на приписи ч. 9 ст. 130 ЦПК України, відповідачка вважається такою, що повідомлена про розгляд справи належним чином.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Як встановлено судом, 06.11.2016р. між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» і ОСОБА_2 укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № AM 98448 строком дії з 09.11.2016р. і до 08.11.2016р., предметом якого є страхування автомобіля «Volkswagen Polo», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , на підставі якого страховик зобов'язався компенсувати ОСОБА_2 пошкодження або знищення указаного автомобіля у ДТП, незаконне заволодіння.
Як видно з матеріалів справи, 15.10.2016р. сталася ДТП, за обставинами якої ОСОБА_1 , 15.10.2016р. о 12 год. 18 хв., керуючи транспортним засобом «Ауді», державний номер НОМЕР_2 , рухалася по другорядній дорозі вул. Чкалова з боку вуя. Артема у напрямку вул. Сєрова в м. Дніпрі, де виїхавши на перехрестя з вул. Красною на головну дорогу, не надала перевага у русі та скоїла зіткнення з автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі по вул. Красної з права на ліво за напрямком її руху. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 16.11, д.з. 2.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам, а також завдавши тілесні ушкодження ОСОБА_2 .
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2016р. по справі № 201/15269/16-п, яка набрала законної сили 14.12.2016р., ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення і її притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу (а.с. 9-10).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вина відповідачки ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленою і не підлягає доведенню.
На замовлення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» суб'єктом оціночної ФОП ОСОБА_3 виконаний Звіт № PZU/3496/16(о) про оцінку пошкодженого транспортного засобу від 24.10.2016р., яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Polo» з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 88 026,24 грн. (а.с. 18).
21.11.2016р. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» складений страховий акт, відповідно до якого прийняте рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 38 231,92 грн. (а.с. 21).
У зв'язку з чим відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відшкодувало ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Polo» в сумі 38 231,92 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 22.11.2016р. (а.с. 24).
16.01.2019р. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до ОСОБА_1 із претензією про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в сумі 38 231,92 грн. Проте вимоги претензії на час звернення до суду із цим позовом відповідачкою залишені без реагування (а.с. 23).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» визначено, що страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією).
Згідно зі ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Предметом позову є вимога про відшкодування страхової виплати у розмірі 38 231,92 грн.
Учасники справи мають декілька зобов'язань, зокрема: 1) договірне зобов'язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування; 2) деліктне зобов'язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП.
На виконання договору добровільного майнового страхування позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 38 231,92 грн. Відповідальною особою за відшкодування завданих збитків є відповідачка ОСОБА_1 , тому позивач, враховуючи те, що вина останньої у настанні ДТП встановлена, з метою захисту порушеного права звернувся лише до неї з цим позовом.
Цивільним кодексом України передбачено, що зворотня вимога може бути заявлена у вигляді регресу (ст. 1191 ЦК України) або у вигляді суброгації ( ст. 993 ЦК України).
Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таке ж положення закріплено у ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 26 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил ст. 993 ЦК України.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 921,00 грн. (а.с. 25) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 979, 980, 993 ЦК України, ст.ст. 1. 5, 10, 27 Закону України «Про страхування», Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування 38 231,92 грн. (тридцять вісім тисяч двісті тридцять одну грн. 92 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.
Рішення суду відповідно до положень ст. 289 ЦПК України набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.С. Наумова