Справа № 201/7282/19
Провадження № 2/201/2678/2019
(заочне)
19 листопада 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,
при секретарі - Разумняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказав, що 09 червня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики №45735 в електронній формі, за умовами якого відповідачеві було надано грошові кошти в сумі 1200 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 10 днів, а відповідач зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування нею. Згідно п.1.4 вказаного договору дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики. Однак, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, в результаті чого станом на 14 червня 2019 року утворилась заборгованість у сумі 50820 грн., з яких: 1200 грн. - основний борг; 25 110 грн. - заборгованість по відсоткам; 24510,40 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Представник позивача у позовній заяві просив суд розглядати справу без повідомлення сторін.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Так, як убачається з матеріалів справи, ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності.
На час виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем порядок отримання та надання позики регламентувалось Правилами надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», затвердженими наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» Стензя Д ОСОБА_2 В. №2-1 від 27 жовтня 2015 року (а.с. 14-26).
Відповідач у порядку, встановленому пунктами 4.1.,4.2 Правил оформив Заявку для отримання позики, шляхом заповнення всіх обов'язкових полів Заявки (а.с. 27-34).
Так, на підставі заповненої відповідачем заявки, 10 червня 20169 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір позики №45735, невід'ємною частиною якого є вказані вище Правила (а.с. 35-43).
Згідно п. 1.1. Договору позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» надав позичальнику грошові кошти в позику в сумі 1200 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Згідно п. 1.3. Договору позики позика надавалась строком на 7 днів.
Таким чином, реєстрація відповідача на сайті позивача, подання ним заповненої заявки на отримання позики, підтвердження позивачем заявки на отримання позики у передбачений п. 4.9 Правил спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а Договір позики було укладено та підписано в електронній формі, що у відповідності до чинного законодавства вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.
Отже, позивач виконав своє зобов'язання щодо надання позики, яка була перерахована відповідачу на його картковий рахунок, що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 30 травня 2019 року, яке надає позивачу технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року (а.с.45-50).
У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однак, відповідач у порушення зазначених норм закону та умов Договору позики свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 14 червня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 50820 грн. 40 коп., яка згідно розрахунку заборгованості складається з наступного: 1200 грн. - основний борг; 25110,00 грн. - заборгованість за відсотками; 24510,40 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 44).
У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відтак, враховуючи те, що відповідач всупереч умов Договору позики не повертає позивачу кошти, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 1921 грн. (а.с. 8).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) заборгованість за договором позики №45735 від 10 червня 2016 року у розмірі 50820 грн. 40 коп., яка складається з наступного: 1200 грн. - основний борг; 25110 грн. - заборгованість за відсотками; 24510,40 грн. - заборгованість за простроченими відсотками
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) понесені судові витрати в сумі 1921 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя С.С. Федоріщев