Справа № 210/1935/19
Провадження № 2/210/1302/19
іменем України
"20" листопада 2019 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хлистуненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів, суд -
Позивачі звернулись до суду з позовом про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів. В обґрунтування позову зазначили, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500 між побутовими споживачами природного газу, що проживають в будинках АДРЕСА_1 та ПАТ «Криворіжгаз» був укладений типовий договір постачання природного газу споживачам. Доказом факту приєднання їх до Типового договору розподілу природного газу є щомісячне споживанням ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ. У зв'язку з цим, права та обов'язки споживачів виникли з однієї підстави та предметом даного спору є однорідні права та обов'язки. Сумлінно виконуючи всі умови даного договору вони регулярно оплачували рахунки ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за спожитий природний газ згідно договору та в терміни, визначені в рахунках. В свою чергу ПАТ «Криворіжгаз» в односторонньому порядку перестало виконувати свої зобов'язання, визначені п. 6.2. даного договору в частині забезпечення споживачів безперервним постачанням природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором та забезпечення належної якість надання послуг з постачання природного газу відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору. В грудні 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» встановило на будинок за адресою: АДРЕСА_2 загальнобудинковий вузол обліку газу. В лютому 2018 року їм стало відомо, що для них ПАТ «Криворіжгаз» в односторонньому порядку з 01.01.2018 року почало нараховувати об'єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу встановлених на під'їздах. В листопаді 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» встановило їм на будинок за адресою: АДРЕСА_2 загальнобудинковий вузол обліку газу. В січні 2018 року їм стало відомо, що для них ПАТ «Криворіжгаз» в односторонньому порядку з 01.12.2017 року почало нараховувати об'єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу встановлених на під'їздах. Дані дії ПАТ «Криворіжгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» вони вважають незаконними. Дії ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирних лічильників газу побутовим споживачам, що проживають в будинках АДРЕСА_1 порушують Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу. Встановлення загальнобудинкових приладів обліку природного газу в будинках АДРЕСА_1 «Криворіжгаз» ставить у нерівне становище побутових споживачів будинку перед іншими побутовими споживачами багатоквартирних будинків у Дніпропетровській області, в яких Оператором ГРМ встановлені індивідуальні лічильники газу, оскільки приймання-передача та визначення фактичного об'єму спожитого газу буде визначатись не по об'єктам побутових споживачів (квартирах), а за будинком, чим порушуються умови Типового договору та Закону України «Про захист прав споживачів». Газорозподільне підприємство -.ПАТ «Криворіжгаз» зобов'язане забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . При цьому, Закон відокремлює категорії споживачів за видами споживання та не передбачає обов'язку встановлювати загальнобудинковий лічильник замість індивідуальних лічильників газу в квартирах кожного споживача газу. Крім того, будь-яких пільг для визначення черговості встановлення газових лічильників чинне законодавство не передбачає. ПАТ «Криворіжгаз» є суб'єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу на території Довгинцівського району м. Кривого Рогу. Згідно структури тарифу для споживачів на послуги розподілу природного газу ПАТ «Криворіжгаз» в період з 2011 року по теперішній час закладається встановлення квартирних лічильників газу, як це передбачено ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», де визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, тобто покладено на ПАТ «Криворіжгаз». Оскільки вони сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені ними, та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 3533-VI зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року.
За таких обставин позивачі просять суд визнати незаконними дії ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») щодо встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу в будинках АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 ; визнати незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкових приборів обліку газу для побутових споживачів природного газу; зобов'язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» поновити побутовим споживачам природного газу режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»(назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») за побутовими споживачами природного газу; визнати, що ПАТ «Криворіжгаз»(назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу» в редакції зі змінами, внесеними Законом від 09.04.2015 року № 329-VIII, зобов'язано за власний рахунок в термін до 01.01.2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам природного газу.
Ухвалою від 16.05.2019 року суд вирішив питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦП К України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Представник відповідача ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» надав відзив у в якому просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що в Кодексі газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року, зазначено, що оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. П. 13 розд. 3 Правил визначено, що розрахунки за послуги з газопостачання здійснюються на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) газу, визначений за підсумками місяця за договором розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ. Відповідно п. 5 ч. 4 розділу 9 Кодексу ГРМ, Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до Оператора ГТС з метою її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Отже, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», відповідно до Правил постачання природного газу та Закону України «Про ринок природного газу», є гарантованим постачальником природного газу в м. Кривий Ріг, до обов'язків якого не входить здійснення розподілу природного газу або зміни об'ємів та обсягів розподіленого природного газу споживачам.
Представник відповідача АТ «Криворіжгаз» надав на адресу суду відзив якому просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону (в редакції, що діяла на момент встановлення загальнобудинкового лічильника за адресою Позивачів) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані були забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема тільки для приготування їжі - до 01.01.2018 року. В ч. 1 ст. 6 Закону не зазначено право абонента на індивідуальний лічильник газу, мова йде саме про обов'язок оператора ГРМ забезпечити встановлення як індивідуальних, так і загальнобудинкових лічильників газу, що забезпечить 100% облік спожитого газу населенням. Тому, АТ «Криворіжгаз» було розроблено та подано на затвердження НКРЕКП План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки. Постановою НКРЕКП від 31.03.2016 № 547 (зі змінами) затверджено План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розділах. Таким чином, АТ «Криворіжгаз» не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи АТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, яка затверджена постановою НКРЕКП від 31.03.2016 року №547 та в подальшому постановою НКРЕКП №2347 від 22.12.2016 року. У зв'язку з вищевикладеним, за адресою позивачів було встановлено загальнобудинкові вузли обліку природного газу. 19.01.2018 року, тобто після встановлення загальнобудинкових вузлів обліку набрали чинності зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» які були внесені ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» від 21.12.2017 № 2260-VIII. Про те, відповідно до положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Таким чином, за адресами позивачів забезпечено облік природного газу відповідно до вимог Закону в редакції, що існувала на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» слідує, що у АТ «Криворіжгаз» виникає право, а не обов'язок виконувати роботи з оснащення лічильниками, у споживача - обов'язок щодо забезпечення комерційного обліку природного газу, споживачем якого він є, за рахунок різних джерел фінансування. Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу ІХ кодексу, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загально будинковий вузол обліку природного газу. Таким чином, АТ «Криворіжгаз» правомірно встановлено загальнобудинкові ВОГ згідно вимог Законодавства України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців. Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані: 1) забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року. Таким чином, зобов'язання щодо встановлення індивідуального лічильника за рахунок Оператора ГРМ, строк виконання якого не збіг, є вимогою, що спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивачів, які на час розгляду даної справи не порушені, відповідно така вимога є заявленою передчасно.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, відзиви на позовну заяву, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,від 16 квітня 2015 року №1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, АТ «Оператор Газорозподільних Систем «Криворіжгаз» видано ліцензію на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву «Інгулець» Інгулецького району в м. Кривому Розі) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні АТ «Оператор Газорозподільних Систем «Криворіжгаз».
Так, позивачі у справі є або власниками, або зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з газопостачання за вказаною адресою.
Відповідач протягом 2011-2017 років приймав від НАК «Нафтогаз України» природний газ та здійснював його постачання позивачам.
Отже, спір між сторонами виник з приводу невідповідності дій відповідача положенням ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», яка виражається у відмові встановлення індивідуальних лічильників газу, за рахунок відповідача, у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1 де мешкають позивачі.
Разом з цим, згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
За змістом ст. 21 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до п.п. 3, 4, 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; засіб обліку прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; норми споживання, кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Як наведено у ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи, зокрема, перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Як зазначено у ч. 1 ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
При цьому, правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до гл. 1 розд. 1 Кодексу ГРС, Оператор ГРМ суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Отже, ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») є Оператором ГРМ.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з положеннями ст. 6 вказаного Закону та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абз.4 пп. «а» п.2 ч.1 ст.6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21.12.2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01.01.2021 року).
Як встановлено судом, позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, що є у загальному доступі на офіційному сайті АТ «Оператор Газорозподільної системи «Криворіжгаз», цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.
Судом встановлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору розподілу природного газу, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.
Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом ІІІ «Умови передачі природного газу Споживачу», розділом V «Порядок обліку природного газу, що передається Споживачу», розділом VІ «Порядок розрахунків» та розділом VІІ «Права і обов'язки Сторін».
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору, ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №150 від 28.12.2011 року «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком №1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн., а згідно з додатком №1 до постанови №1625 від 27.09.2016 року, у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому, на думку суду, відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Зважаючи на те, що позивачі виконували обов'язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, частково такі роботи відповідачем було здійснено, суд вважає, що вимоги ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов'язують відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Отже, за змістом ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
Відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.
Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд вважає за необхідне керуватися ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як установив суд, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.
Окрім того, суд вважає, що обраний позивачами спосіб захисту відповідає вимогам ст. 16 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положеннями ст. 5 ЦПК України передбачено, що суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Тобто, суддя, здійснюючи правосуддя, має керуватись принципом верховенства права.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (п.39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії».
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (п.п.31, 32 рішення у справі «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996; п.65 рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013).
Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття «майно» в першій частині ст.1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж, по суті, захищається ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
У п. 33 рішення у справі «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, яке набуло статусу остаточного 07.10.2011 року, ЄСПЛ зазначив, що п.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції.
Ведучи мову про «закон», ст.1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (п.109 рішення у справі «Беєлер проти Італії»).
Отже, на підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів щодо визнання за кожним з них права на забезпечення індивідуальними, безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») є обґрунтованими, а пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») щодо врегулювання відносин із встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Разом з тим, позовні вимоги позивачів щодо зобов'язання ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз»), за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників, із зазначенням терміну, до якого вказані газові лічильники відповідач має встановити, підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2021 року, оскільки відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб.
Отже, суд доходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивачів, визнанням, за кожним з них, права на забезпечення індивідуальними лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») та зобов'язанням ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз»), за свій рахунок, в строк до 01 січня 2021 року, здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників.
Між тим, 19 січня 2018 року набрав чинності Закон України №2260-УІІІ від 21 грудня 2017 року, яким були внесені зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу» щодо встановлення споживачам індивідуальних лічильників природного газу, зокрема, передбачено встановлення індивідуального лічильника споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року.
Таким чином, оскільки на момент ухвалення рішення по даній справі відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб, у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників саме у термін до 01 січня 2018 року, належить відмовити.
Крім того, у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених згідно із статтею 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI«Про судовий збір» за подання позову немайнового характеру.
Позивачі, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів»,звільнені від сплати судового збору при зверненні з даним позовом, однак, при поданні позову кожен з позивачів, мав сплатити по 768,40 грн. судового збору, а разом 47640,80 грн. При цьому, кожним з позивачів заявлено п'ять позовних вимог, а отже судовий збір складає 238204,00 грн.
Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів в дохід держави підлягають стягненню по 119102,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів задовольнити частково.
Визнати незаконними дії ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») щодо встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу в будинках АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 .
Визнати незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкових приборів обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_13 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_14 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_15 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_63 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_18 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_19 ), ОСОБА_18 ( АДРЕСА_20 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_21 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ), ОСОБА_21 ( АДРЕСА_23 ), ОСОБА_22 ( АДРЕСА_24 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_25 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_26 ), ОСОБА_25 ( АДРЕСА_27 ), ОСОБА_26 ( АДРЕСА_28 ), ОСОБА_27 ( АДРЕСА_29 ), ОСОБА_28 ( АДРЕСА_30 ), ОСОБА_29 ( АДРЕСА_31 ), ОСОБА_30 ( АДРЕСА_32 ), ОСОБА_31 ( АДРЕСА_33 ), ОСОБА_64 ( АДРЕСА_34 ), ОСОБА_33 ( АДРЕСА_35 ), ОСОБА_34 ( АДРЕСА_36 ), ОСОБА_35 ( АДРЕСА_37 ), ОСОБА_36 ( АДРЕСА_38 ), ОСОБА_37 ( АДРЕСА_39 ), ОСОБА_38 ( АДРЕСА_40 ), ОСОБА_39 ( АДРЕСА_41 ), ОСОБА_40 ( АДРЕСА_42 ), ОСОБА_41 ( АДРЕСА_43 ), ОСОБА_42 ( АДРЕСА_44 ), ОСОБА_43 ( АДРЕСА_45 ), ОСОБА_44 ( АДРЕСА_46 ), ОСОБА_45 ( АДРЕСА_47 ), ОСОБА_46 ( АДРЕСА_48 ), ОСОБА_47 ( АДРЕСА_49 ), ОСОБА_48 ( АДРЕСА_50 ), ОСОБА_49 ( АДРЕСА_51 ), ОСОБА_50 ( АДРЕСА_52 ), ОСОБА_51 ( АДРЕСА_53 ), ОСОБА_52 ( АДРЕСА_54 ), ОСОБА_53 ( АДРЕСА_55 ), ОСОБА_54 ( АДРЕСА_56 ), ОСОБА_55 ( АДРЕСА_57 ), ОСОБА_56 ( АДРЕСА_58 ), ОСОБА_57 ( АДРЕСА_59 ), ОСОБА_58 ( АДРЕСА_60 ), ОСОБА_59 ( АДРЕСА_61 ), ОСОБА_60 ( АДРЕСА_62 ), ОСОБА_61 ( АДРЕСА_63 ), ОСОБА_65 ( АДРЕСА_64 ).
Зобов'язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01.01.2018 року поновити побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_13 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_14 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_15 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_63 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_18 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_19 ), ОСОБА_18 ( АДРЕСА_20 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_21 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ), ОСОБА_21 ( АДРЕСА_23 ), ОСОБА_22 ( АДРЕСА_24 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_25 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_26 ), ОСОБА_25 ( АДРЕСА_27 ), ОСОБА_26 ( АДРЕСА_28 ), ОСОБА_27 ( АДРЕСА_29 ), ОСОБА_28 ( АДРЕСА_30 ), ОСОБА_29 ( АДРЕСА_31 ), ОСОБА_30 ( АДРЕСА_32 ), ОСОБА_31 ( АДРЕСА_33 ), ОСОБА_64 ( АДРЕСА_34 ), ОСОБА_33 ( АДРЕСА_35 ), ОСОБА_34 ( АДРЕСА_36 ), ОСОБА_35 ( АДРЕСА_37 ), ОСОБА_36 ( АДРЕСА_38 ), ОСОБА_37 ( АДРЕСА_39 ), ОСОБА_38 ( АДРЕСА_40 ), ОСОБА_39 ( АДРЕСА_41 ), ОСОБА_40 ( АДРЕСА_42 ), ОСОБА_41 ( АДРЕСА_43 ), ОСОБА_42 ( АДРЕСА_44 ), ОСОБА_43 ( АДРЕСА_45 ), ОСОБА_44 ( АДРЕСА_46 ), ОСОБА_45 ( АДРЕСА_47 ), та з 01.12.2017 року поновити побутовим споживачам природного газу ОСОБА_46 ( АДРЕСА_48 ), ОСОБА_47 ( АДРЕСА_49 ), ОСОБА_48 ( АДРЕСА_50 ), ОСОБА_49 ( АДРЕСА_51 ), ОСОБА_50 ( АДРЕСА_52 ), ОСОБА_51 ( АДРЕСА_53 ), ОСОБА_52 ( АДРЕСА_54 ), ОСОБА_53 ( АДРЕСА_55 ), ОСОБА_54 ( АДРЕСА_56 ), ОСОБА_55 ( АДРЕСА_57 ), ОСОБА_56 ( АДРЕСА_58 ), ОСОБА_57 ( АДРЕСА_59 ), ОСОБА_58 ( АДРЕСА_60 ), ОСОБА_59 ( АДРЕСА_61 ), ОСОБА_60 ( АДРЕСА_62 ), ОСОБА_61 ( АДРЕСА_63 ), ОСОБА_65 ( АДРЕСА_64 ), режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.
Визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»(назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») за побутовими споживачами природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_13 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_14 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_15 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_63 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_18 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_19 ), ОСОБА_18 ( АДРЕСА_20 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_21 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ), ОСОБА_21 ( АДРЕСА_23 ), ОСОБА_22 ( АДРЕСА_24 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_25 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_26 ), ОСОБА_25 ( АДРЕСА_27 ), ОСОБА_26 ( АДРЕСА_28 ), ОСОБА_27 ( АДРЕСА_29 ), ОСОБА_28 ( АДРЕСА_30 ), ОСОБА_29 ( АДРЕСА_31 ), ОСОБА_30 ( АДРЕСА_32 ), ОСОБА_31 ( АДРЕСА_33 ), ОСОБА_64 ( АДРЕСА_34 ), ОСОБА_33 ( АДРЕСА_35 ), ОСОБА_34 ( АДРЕСА_36 ), ОСОБА_35 ( АДРЕСА_37 ), ОСОБА_36 ( АДРЕСА_38 ), ОСОБА_37 ( АДРЕСА_39 ), ОСОБА_38 ( АДРЕСА_40 ), ОСОБА_39 ( АДРЕСА_41 ), ОСОБА_40 ( АДРЕСА_42 ), ОСОБА_41 ( АДРЕСА_43 ), ОСОБА_42 ( АДРЕСА_44 ), ОСОБА_43 ( АДРЕСА_45 ), ОСОБА_44 ( АДРЕСА_46 ), ОСОБА_45 ( АДРЕСА_47 ), ОСОБА_46 ( АДРЕСА_48 ), ОСОБА_47 ( АДРЕСА_49 ), ОСОБА_48 ( АДРЕСА_50 ), ОСОБА_49 ( АДРЕСА_51 ), ОСОБА_50 ( АДРЕСА_52 ), ОСОБА_51 ( АДРЕСА_53 ), ОСОБА_52 ( АДРЕСА_54 ), ОСОБА_53 ( АДРЕСА_55 ), ОСОБА_54 ( АДРЕСА_56 ), ОСОБА_55 ( АДРЕСА_57 ), ОСОБА_56 ( АДРЕСА_58 ), ОСОБА_57 ( АДРЕСА_59 ), ОСОБА_58 ( АДРЕСА_60 ), ОСОБА_59 ( АДРЕСА_61 ), ОСОБА_60 ( АДРЕСА_62 ), ОСОБА_61 ( АДРЕСА_63 ), ОСОБА_65 ( АДРЕСА_64 ).
Визнати, що ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу» в редакції зі змінами, внесеними Законом від 09.04.2015 року № 329-VIII, зобов'язано за власний рахунок в термін до 01.01.2021 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_13 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_14 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_15 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_63 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_18 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_19 ), ОСОБА_18 ( АДРЕСА_20 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_21 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ), ОСОБА_21 ( АДРЕСА_23 ), ОСОБА_22 ( АДРЕСА_24 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_25 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_26 ), ОСОБА_25 ( АДРЕСА_27 ), ОСОБА_26 ( АДРЕСА_28 ), ОСОБА_27 ( АДРЕСА_29 ), ОСОБА_28 ( АДРЕСА_30 ), ОСОБА_29 ( АДРЕСА_31 ), ОСОБА_30 ( АДРЕСА_32 ), ОСОБА_31 ( АДРЕСА_33 ), ОСОБА_64 ( АДРЕСА_34 ), ОСОБА_33 ( АДРЕСА_35 ), ОСОБА_34 ( АДРЕСА_36 ), ОСОБА_35 ( АДРЕСА_37 ), ОСОБА_36 ( АДРЕСА_38 ), ОСОБА_37 ( АДРЕСА_39 ), ОСОБА_38 ( АДРЕСА_40 ), ОСОБА_39 ( АДРЕСА_41 ), ОСОБА_40 ( АДРЕСА_42 ), ОСОБА_41 ( АДРЕСА_43 ), ОСОБА_42 ( АДРЕСА_44 ), ОСОБА_43 ( АДРЕСА_45 ), ОСОБА_44 ( АДРЕСА_46 ), ОСОБА_45 ( АДРЕСА_47 ), ОСОБА_46 ( АДРЕСА_48 ), ОСОБА_47 ( АДРЕСА_49 ), ОСОБА_48 ( АДРЕСА_50 ), ОСОБА_49 ( АДРЕСА_51 ), ОСОБА_50 ( АДРЕСА_52 ), ОСОБА_51 ( АДРЕСА_53 ), ОСОБА_52 ( АДРЕСА_54 ), ОСОБА_53 ( АДРЕСА_55 ), ОСОБА_54 ( АДРЕСА_56 ), ОСОБА_55 ( АДРЕСА_57 ), ОСОБА_56 ( АДРЕСА_58 ), ОСОБА_57 ( АДРЕСА_59 ), ОСОБА_58 ( АДРЕСА_60 ), ОСОБА_59 ( АДРЕСА_61 ), ОСОБА_60 ( АДРЕСА_62 ), ОСОБА_61 ( АДРЕСА_63 ), ОСОБА_65 ( АДРЕСА_64 ).
Стягнути з ПАТ «Криворіжгаз» (назву змінено на АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз») на користь держави судовий збір в розмірі 119102 /сто дев'ятнадцять тисяч сто дві/ гривні.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» користь держави судовий збір в розмірі 119102 /сто дев'ятнадцять тисяч сто дві/ гривні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення складено 20 листопада 2019 року.
Суддя: О. В. Хлистуненко