Справа № 174/1006/19
провадження 1-кп/174/116/2019
03 грудня 2019 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вільногірськ, кримінальне провадження № 12019040150000334 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Вільногірськ Дніпропетровської області, громадянина України, освіта професійно-технічна,військовозобов'язаного, неодруженого, дітей не має, працює монтажником на «Конкорд Енержі», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне нанесення легких тілесних ушкоджень,-
ОСОБА_6 , який 05.10.2019, близько 16.30 год., підійшовши до четвертого під'їзду буд. № 75, що розташований по вул. Центральній в м. Вільногірську Дніпропетровської області, побачив, що біля дверей зазначеного під'їзду знаходиться ОСОБА_5 , з яким у нього склались особисті неприязні стосунки. Відчинивши двері вказаного під'їзду, ОСОБА_4 відчув як його за одяг схопив та почав тягнути назад з під'їзду ОСОБА_5 в результаті чого в ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, направлений на нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
В той же день, тобто 05.10.2019, близько 16.32 год., ОСОБА_4 , продовжуючи знаходитись поблизу дверей четвертого під'їзду буд. № 75, розташованого по вул. Центральній в м. Вільногірську Дніпропетровської області, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , тобто реально усвідомлюючи, що в результаті його протиправних умисних дій можуть наступити наслідки у вигляді спричинення легких тілесних ушкоджень, та бажаючи настання таких наслідків, обернувся обличчям до останнього, зайнявши положення на відстані близько 70-80 см., правою рукою замахом від стегна наніс ОСОБА_5 не менше одного удару кулаком в район лівого ока, від чого останній відчув фізичний біль, та не втрачаючи свідомість впав на коліна, впершись руками об землю. Після чого, ОСОБА_4 , не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи свій злочинний намір, підійшов до останнього, та знаходячись зліва наніс ОСОБА_7 правою ногою з відмаху ззаду не менше 3-х ударів в район грудей, спини та голови, в район лівого ока, чим навмисно спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірі обох повік лівого ока, на шкірі лівої половини грудної клітини, в проекції правої лопатки, по передній поверхні правої гомілки, які відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину в скоєнні кримінального правопорушення - злочину визнав повністю, розкаявся. Протиправність своїх дій розумів, з кваліфікацією своїх дій - погоджувався, не заперечував з приводу розгляду справи за ч. 3 ст. 349 КПК України.
Потерпілий пояснив, що проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не заперечував.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_4 , щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що факт вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_4 , знайшов своє підтвердження в суді, його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне нанесення легких тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, суд враховує, що скоєний обвинуваченим злочин належить до злочинів невеликої тяжкості вчинений вперше.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що обвинувачений свою вину визнав повністю, в скоєному кається, по місцю проживання характеризується посередньо, не одружений, дітей не має, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Згідно досудової доповіді, складеної Верхньодніпровським МРВ ПС МРУ ВКПП МЮ відносно обвинуваченого, виправлення можливо без позбавлення або обмеження волі.
Врахувавши обставини справи та особу обвинуваченого, дані досудової доповіді органу пробації, суд дійшов до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу, в межах санкції статті, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Судові витрати за проведення судово-медичної експертизи відсутні, речові докази відсутні, цивільний позов не заявлений, запобіжний захід обвинуваченому не обирався та підстав для його обрання немає.
На підставі вище наведеного та керуючись ст.ст. 100, 349, 371-376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень).
На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірськийміський суд Дніпропетровської області.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1