№ 207/4469/18
№ 2-а/207/19/19
21 лютого 2019 року м.Кам'янське
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Сівачук А.А.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Кам'янське адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Кременчуцької Аліни Олександрівни, про скасування постанови серії АР № 789705 від 09 червня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення,
19 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Баглійського районний суд м. Дніпродзержинська з позовною заявою до поліцейського 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Кременчуцької Аліни Олександрівни, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №789705 від 09 червня 2019 року, винесену відповідачем, якою на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі штрафу в сумі 425,00 грн. (чотириста двадцять п'ять гривень 00 коп.) за те, що він керуючи транспортним засобом Skoda Superb, державний номер знак НОМЕР_1 , не виконав вимог світлофору з чорною контурною стрілкою на основному зеленому сигналі, чим порушив п.п. 8.7.3. г) Правил дорожнього руху.
Позивач вважає, що висновок про те, що скоєне ним адміністративне правопорушення є недоведеним належними доказами. Позивач вважає, що постанова є незаконною, так як не відповідає дійсним обставинам, а тому просить постанову скасувати.
Ухвалою судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.06.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
В наданій суду письмовій заяві позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив їх задовольнити, справу розглянути без його участі.
Від відповідача - поліцейського 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Кременчуцької Аліни Олександрівни, в строк передбачений ухвалою суду про відкриття провадження, відзив на позовну заяву не на надійшов.
Від представника Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції за довіреністю Л.А. Кучер, надійшов відзив на позов, у якому він просить відмовити у задоволенні позову, винесення оскаржуваної постанови вважає правомірним, посилається на та, що Позивач проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху України.
Суд, взявши до уваги позицію позивача, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Як встановлено в судовому засіданні, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП за те, що він керуючи транспортним засобом Skoda Superb, державний номер знак НОМЕР_1 , не виконав вимог світлофору з чорною контурною стрілкою на основному зеленому сигналі, чим порушив п.п. 8.7.3. г) Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №789705 від 09 червня 2019 року.
При цьому, у відзиві на позов, що наданий від представника Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції за довіреністю Л.А. Кучер, вказано, що Позивач проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху України.
Згідно з ч.2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до вимог п.п. 8.7.3. ПДР, сигнали світлофора мають такі значення:
а) зелений дозволяє рух;
б) зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора.
Сигнал у вигляді стрілки, що дозволяє поворот ліворуч, дозволяє й розворот, якщо він не заборонений дорожніми знаками.
Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків;
в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.
Для інформування водіїв про час (у секундах), що залишився до кінця горіння сигналу зеленого кольору, можуть застосовуватися цифрові табло;
г) чорна контурна стрілка (стрілки), нанесена на основний зелений сигнал, інформує водіїв про наявність додаткової секції світлофора і вказує інші дозволені напрямки руху ніж сигнал додаткової секції;
ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;
д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу;
е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків.
Стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух;
є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу;
ж) чорні контурні стрілки на червоному і жовтому сигналах не змінюють значення цих сигналів та інформують про дозволені напрямки руху при зеленому сигналі;
з) вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).
Суд вважає, що наведені положення Правил дорожнього руху України дають підстави для висновку про те, що чорна контурна стрілка (стрілки), нанесена на основний зелений сигнал, інформує водіїв про наявність додаткової секції світлофора і вказує інші дозволені напрямки руху ніж сигнал додаткової секції та не містить заборони руху транспортних засобів.
Суд звертає увагу, що згідно з ч.2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність саме за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, а значення світлофора встановлені п.8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху України не містить інформацію, що рух на цей сигнал є забороненим.
При цьому суд критично відноситься до відзиву на позов, що наданий від представника Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції за довіреністю Л.А. Кучер, в якому вказано, що Позивач проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху України. Оскільки зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №789705 від 09 червня 2019 року вбачається взагалі інші фактичні обставини руху автомобіля під керуванням Позивача.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).
Згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Статтею ст. 251 КУпАПпередбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на думку суду, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.
При складанні вказаної вище постанови Відповідач жодних свідків, або інших доказів вини Позивача не вказав, хоча згідно ст.251 КУпАП пояснення потерпілих, свідків,фото- та відео-зйомка,відеозапис є доказами у справі.
За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до правової позиції КАС Верховного Суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17,яка є обов'язковою для першої інстанції, зазначено, що ВС визнав вірними висновки суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний суд вказав, що у даному випадку для підтвердження порушення позивачем відповідного пункту Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки тощо.
Крім того, Верховний суд зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland").
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладені обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №789705 від 09 червня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. (чотириста двадцять п'ять гривень 00 коп.) за ч. 2 ст.122 КпАП України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вимога Позивача про закриття провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає задоволенню, оскільки будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення суду не надано.
З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.20, 246, 250-251, 255, 295КАС України, ст.ст. 122 ч.2, 255, 256, 283 КУпАП, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Кременчуцької Аліни Олександрівни, про скасування постанови серії АР № 789705 від 09 червня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №789705 від 09 червня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. (чотириста двадцять п'ять гривень 00 коп.) за ч. 2 ст.122 КпАП України.
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, за яким постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №789705 від 09 червня 2019 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАПз накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.(чотириста двадцять п'ять гривень 00 коп.)
Позивач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,.
Відповідач: Поліцейський 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Кременчуцька Аліна Олександрівна місцезнаходження: 49000, м. Дніпро вул.Троїцька, 2-А.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М.Юрченко