Справа № 199/1430/19
(1-кп/199/241/19)
03.12.2019 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018040000001119 у відношенні ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Прокурором заявлене клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою на 60 днів, яке обґрунтовує тим, що обвинувачений підозрюється у вчинені тяжкого злочину, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, скоювати інші злочини.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисникОСОБА_4 заперечували проти клопотання прокурора, просили суд відмовити у його задоволенні та заявили власне клопотання про заміну запобіжного заходу - на нічний домашній арешт, так якобвинувачений не має наміру переховуватися від суду. Вважають, що відсутні визначені законом ризики і є всі підстави для звільнення ОСОБА_6 під варти, оскільки останній має на утриманні двох неповнолітніх дітей, своє власне житло у місті Дніпрі.
Прокурор та потерпілий заперечували проти заміни запобіжного заходу на нічний домашній арешт.
При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою суд також враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, в якій він зазнає судове переслідування та міжнародними контактами, особистості обвинуваченого, його моральними переконаннями.
Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення ЄСПЛ «Хайредінов проти України»). Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи.
Загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішеннях у справі «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», згідно з якою розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
У своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, та ризик ухилення обвинуваченого від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення.
За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні.
Як і раніше так і на теперішній час, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що матеріали кримінального провадження доводять про наявність обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, якого повідомлено про підозру у скоєнні необережного тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом у разі визнання винуватості, йому може бути призначено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого
Також, враховує обставини, які в сукупності необхідно оцінювати при продовженні запобіжного заходу, а саме: вагомість доказів про вчинення обвинуваченим, у стані алкогольного сп'яніння необережного тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який у теперішній час представляє велику суспільну небезпеку та є актуальним питанням та обговорюванням у суспільстві, об'єктом якого є безпека руху, а його додатковим обов'язковим об'єктом - життя та здоров'я людей,.
Обвинувачений ОСОБА_6 з місця дорожньо-транспортної пригоди зник та був затриманий поліцією, тому, з огляду на викладене, є достатні підстави вважати реальною наявність мети продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання ухилення обвинуваченим від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню, скоєння інших злочинів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, в кожному випадку, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Дійсно стороною захисту суду надані документи, які свідчать про наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 сім'ї, власного житла у місті Дніпрі, де він проживає без реєстрації, малолітньої дитини, яку утримує ОСОБА_7 , з якої обвинувачений разом проживає без реєстрації шлюбу.
Проте, з огляду на існуючі ризики, поведінку ОСОБА_6 після скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, яке у теперішній час становить велику суспільну небезпеку, а саме, намагання переховатися, суд вважає, що ці позитивні данні які характеризують особу ОСОБА_6 на теперішній час будь-яким чином не впливають на рішення суду відносно запобіжного заходу.
При цьому, суд, перевіряючи підстави утримання обвинуваченого під вартою, не вбачає підстав для заміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, ґрунтуючись, окрім вищенаведених обставин, і на характері пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке у теперішній час становить велику суспільну небезпеку та виправдовує перевагу суспільного інтересу над принципом поваги до особистої свободи обвинуваченого.
З огляду на викладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.
Таким чином, обґрунтування стороною захисту про відмову прокурору щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання домашнього арешту у нічний час, оскільки обвинувачений має дітей та власне житло у місті, судом не приймається з огляду на вищевикладені ризики, характер висунутого обвинувачення, поведінку обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди, велику суспільну небезпеку злочину, який у теперішній час набув великого резонансу у суспільстві, з огляду на велику кількість дорожньо-транспортних пригод з особливо тяжкими наслідками у державі.
З урахуванням того, що злочином, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , спричинено загибель людини, суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому застави як запобіжний захід.
Керуючись ст.ст.331, 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Червона Поляна, Чаплинського району, Херсонської області - у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області на 60 (шістдесят) днів, тобто до 31 січня 2020 включно.
Відмовити в задоволенні клопотання стороні захисту щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення для виконання, а потерпілому для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1