Справа № 948/979/19
Номер провадження 2/948/497/19
02.12.2019 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.
за участю секретаря Ткач Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
у вересні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Машівського районного суду від 23.10.2017 року з нього стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23 жовтня 2017 року. З 23.10.2017 р. він сплачував аліменти, оскільки дбав про матеріальне забезпечення сина, але з народженням другої дитини у новому шлюбі, яка також потребує належного матеріального забезпечення, подальша сплата ним аліментів у повному розмірі є неможливою. Також зазначає, що з 30.12.2014 року він тимчасово не працює на постійній роботі. У зв'язку з викладеним позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на підставі рішення Машівського районного суду від 23.10.2017 року на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј до 1/6 частини зі всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином та завчасно (а.с.25-27, 33-35), позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 12), третя особа на стороні позивача подала заяву з проханням розглянути справу за її відсутності по причині догляду за грудним немовлям та великою відстанню проживання від місця судового розгляду, позов підтримала (а.с. 36), відповідач причини неявки не повідомила, відзив на позов не подала, водночас в заяві від 08.11.2019 року про відкладення розгляду справи повідомила про невизнання позову, посилаючись на те, що позивачем надано суду недостовірні відомості щодо отримуваних ним доходів та обґрунтовані підстави для зменшення розміру визначених судовим рішенням аліментів відсутні.
Суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов такого висновку.
Судом установлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.09.2007 року, мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 03.01.2018 року шлюб між ними розірвано, що стверджується відповідними копіями свідоцтв про шлюб, про народження, рішенням суду (а.с. 6, 7, 8).
За судовим наказом, виданим Машівським районним судом Полтавської області 23.10.2017 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімумі для дитини відповідного віку, починаючи з 02.10.2017 року і до досягнення повноліття дитиною (а.с. 38).
На даний час позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 та має малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб та копія свідоцтва про народження (а.с. 9, 10).
Як убачається з копії трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої 28.11.2006 року на ім'я ОСОБА_1 , останній запис у ній здійснено 30.12.2014 року про звільнення з роботи в ТОВ «Бастіон- Сервіс» за власним бажанням (а.с.11).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно з ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 192 СК України (в редакції, чинні на час подачі позову) визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Частиною 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права суд уважає що позивачем не доведено погіршення його матеріального становища, так як доказів про відсутність доходів позивачем не надано, розмір аліментів, який визначений судовим рішенням на утримання сина ОСОБА_4 , не є надмірним, а тому з метою збереження того рівня життя старшого сина відповідача, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.
Суд зазначає, що позивач є молодою, працездатною людиною та має можливість заробити кошти на своє утримання та утримання своїх дітей, відсутність постійної роботи не є доказом погіршення матеріального становища, оскільки вказана обставина існувала і на момент стягнення судом аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в 2018 році.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 142, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий 11.02.2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , інші відомості - відсутні.
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , інші відомості - відсутні.
Суддя С. М. Косик