Справа №538/1582/19
Провадження по справі №2/538/583/19
21 листопада 2019 року м. Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді: Бондарь В.А.,
за участю секретаря судового засідання: Горілей Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Лохвиця, Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача Данилова Т.А. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивований тим, що 08.08.2018 року між ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" та ОСОБА_3 було укладено договір страхування наземного транспорту № 1778/18-Тз/К/06, згідно якого ПРАТ "СК"Арсенал Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_3 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Hyundai", д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин та додаткового обладнання внаслідок ДТП.
26.12.2018 року в м. Київ на проспекті Бажана, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Hyundai", д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Mitsudishi", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
У зав'язку з названою подією, згідно Рахунку-фактури № БА-0000346 від 14.01.2019 року, наданого ТОВ "Богдан авто", вартість відновлювального ремонту склала 371 536 грн. 98 коп. Шляхом вивчення попиту та пропозиції через онлайн-аукціон було встановлено, що вартість придатних залишків ТЗ становить 171 200 грн. 00 коп. У зв'язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" відшкодувало 164 212 грн. 00 коп. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Mitsudishi", д/н НОМЕР_2 не була застрахована то ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" має право зворотної вимоги до відповідача.
Тому, просить суд стягнути з відповідача на користь ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" як відшкодування заподіяних витрат 164 212 грн. 00 коп. та судові витрати. Відповідач в судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду заяву в якій позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні. До заяви додав копію постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення від 28.03.2019 року.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, судом обґрунтовано ухвалено, що справа підлягає розгляду за відсутності сторін.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку, виходячи із таких мотивів.
Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так 26.12.2018 року в м. Київ на проспекті Бажана, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Hyundai", д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Mitsudishi", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1
08.08.2018 року між ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" та ОСОБА_3 , який являється власником транспортного засобу - автомобіля "Hyundai", д/н НОМЕР_1 укладено договір страхування наземного транспорту № 1778/18-Тз/К/06, згідно якого ПРАТ "СК"Арсенал Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_3 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Hyundai", д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин та додаткового обладнання внаслідок ДТП, (а.с. 7-17).
Згідно розрахунку страхового відшкодування від 11.02.2019 року сума страхового відшкодування становить 164 212,00 грн., (а.с. 25).
Позивачем ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" згідно платіжного доручення № 9993495 від 12.03.2019 року страхувальнику ОСОБА_3 відшкодовано збитки в сумі 164 212,00 грн., (а.с. 26).
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як встановлено в ході судового розгляду позивач сплатив страхове відшкодування за договором страхування і набув право вимоги про страхове відшкодування за завдані збитки.
За правилами ч. 1 ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Щодо встановлення протиправності поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між їх діями та наслідками у виді шкоди та вини, суд відзначає.
Постановою Лохвицького районного суду від 28 березня 2019 року по справі №538/238/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП вина особи не встановлена оскільки, провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.
Відповідо до ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"
38.1. Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:
38.1.1. до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:
а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;
в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);
г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;
ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;
д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);
38.1.2. до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;
38.1.3. до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.
38.2. МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:
38.2.1. до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону;
38.2.2. до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій;
38.2.3. до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом;
38.2.4. до підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;
38.2.5. до особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), та/або вона керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, та/або самовільно залишила місце пригоди.
Отже ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" містить вичерпняй перелік осіб до яких страховик має право подати позов про відшкодування шкоди.
Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 28.03.2019 року провадження відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях адміністративного правопорушення, яка набула законної сили, отже, дана постанова підтверджує той факт, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв'язку з такими обставинами суд не має належних доказів для встановлення частки вини відповідача, оскільки, вказане рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 28.03.2019 року не впливає на правовідносини сторін у даній справі, оскільки рішенням суду від 28.03.2019 року не встановлено вину ОСОБА_1 , ДТП, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві оскільки провадження по справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Пленум Верховного Суду України у роз'ясненнях, викладених у п.2 постанови від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» звертає увагу судів на те, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що представник позивача не довів суду належними доказами склад цивільного правопорушення, передбаченого ст. 1166 ЦК України, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Разом із тим, понесені позивачем судові витрати, пов'язані із розглядом справи, зокрема сплачений ним судовий збір, у відповідності до вимог пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України, покладаються на позивача, а тому не можуть бути стягнені з відповідача.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 15, 22, 979, 988, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 2, 10-13, 76-89, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -відмовити.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч.1 ст.354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Лохвицького районного суду
Полтавської області В.А.Бондарь