Справа № 530/1187/19
Номер провадження 3/530/193/19
03.12.2019 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., представника адвоката Губи О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Зіньківського відділення поліції Гадяцького Відділу поліції ГУНП в Полтавській області за ст. 124 КУпАП відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер суду невідомий, не працюючий, мешканця АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності раніше не притягувався,-
До Зіньківського районного суду Полтавської області від Зіньківського відділення поліції Гадяцького Відділу поліції ГУНП в Полтавській області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 270935 від 31.07.2019 року вказано, що ОСОБА_1 , 31.07.2019 року, о 14 годині 00 хвилин, в м.Зіньків на перехресті вулиці Гончарна та вулиця Вишнева, на перехресті рівнозначних доріг, водій автомобіля, марки WOLKSVAGEN PASSAT д.н.з., НОМЕР_1 , не надав дорогу автомобілю, SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 , що наближався праворуч, внаслідок чого завдані матеріальні збитки, чим порушив вимоги п.16.12 ПДР України.
Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та вказав, що він їхав по головній дорозі, будь яких знаків пріоритету інших не було. Просить закрити справу в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Представник ОСОБА_1 , адвокат Губа О.М. в судовому засіданні, підтримав ОСОБА_2 та пояснив, що відповідно до долучених до матеріалів справи витягів з Google карт та довідки Зіньківської міської Ради від 10.10.2019 року № 02-18/1133, вказані в протоколі проїзні частини вулиць Гончарна та Вишнева не перетинаються, а в місці скоєння ДТП, вулиця Вишнева перетинається з вулицею Л. Українки. Відповідно до фактів, викладених у вказаному протоколі про адміністративне про порушення на перехресті вулиць Гончарна та Вишнева, повинні бути дорожні знаки пріоритету по напрямку руху обох транспортних засобів, що свідчило б про рівнозначність перехрестя. На автодорозі по напрямку руху автомобіля VOLKSWAGEN PASSAТ д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 двічі встановлено дорожній знак 2.3 «Головна дорога» з табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги», що підтверджується наданими до матеріалів справи фотознімками, на яких зафіксовано організацію дорожнього руху проїзною частиною, якою він рухався. Таким чином, за відсутності по напрямку руху автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT д.н.з. НОМЕР_4 , при наближенні до місця ДТП перед перехрестям з вулицею Вишневою дорожнього знаку 2.4 «Кінець головної дороги», або ж дорожніх знаків 2.1 «Дати дорогу», 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», 1.21 «Перехрещення рівнозначних доріг», якими б для водія ОСОБА_1 , скасовувалося першочергове право проїзду перехрестя, останній мав переважне право проїзду перехрестя, на якому сталося зіткнення та повинен був виконувати загальні правила черговості проїзду рівнозначних перехресть, а в його діях відсутні порушення п. 16.12 ПДР України, за які відносно нього склали протокол. Водночас, відповідно до фактів, викладених у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення, на перехресті вулиць Гончарна та Вишнева, повинні бути відсутні дорожні знаки пріоритету по напрямку руху обох транспортних засобів, що свідчило б про рівнозначність перехрестя. Таким чином, вказані в протоколі щодо ОСОБА_1 порушення п.16.12 ПДР України на перехресті вулиць Гончарної та Вишневої в м. Зіньків Полтавської області, останній не міг вчинити за відсутності такого перехрестя взагалі, а отже і скоїти адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Строки, встановлені КУпАП, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторона має вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учаснику справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вказано, що суди повинні при розгляді справ про адміністративне правопорушення з'ясовувати всі обставини перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до п. 16.12 ПДР України на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух (нові зміни від 15.11.2017).
Водночас, відповідно до фактів викладених у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення на перехресті вулиць Гончарна та Вишнева відсутні дорожні знаки пріоритету по напрямку руху обох транспортних засобів, які б свідчили про рівнозначність перехрестя.
На автодорозі по напрямку руху автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 двічі встановлено дорожній знак 2.3 «Головна дорога» з табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги».
Про наявність знаків пріоритету на вказаній дорозі зазначено і в схемі місця ДТП, складеній працівниками поліції 31.07.2019 року.
Відповідно до Розділу 33 Правил дорожнього руху України:
1. Попереджувальні знаки:
1.21 "Перехрещення рівнозначних доріг".
2. Знаки пріоритету
2.1 "Дати дорогу".Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
2.2 "Проїзд без зупинки заборонено". Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
2.3"Головна дорога". Надається право першочергового проїзду нерегульованих перехресть.
2.4"Кінець головної дороги". Скасовується право першочергового проїзду нерегульованих перехресть.
Відповідно до ДСТУ 4100:2014 ЗНАКИ ДОРОЖНІ. Загальні технічні умови. Правила застосування.
П. 10.3.25 знак 1.21 Перехрещення рівнозначних доріг» потрібно встановлювати перед перехрещенням рівних за значенням доріг, де трикутник видимості на перехрестя відповідає вимогам, зазначеним у ДСТУ3587.
Знак 2.1 потрібно встановлювати також перед перехрестям, на якому треба скасувати черговість проїзду, встановлену раніше за допомогою знаків пріоритету чи знаками 1.22-1.23.4
П. 10:4.7. Знак 2.4 «Кінець головної дороги» потрібно застосовувати для кінця дороги, позначеної знаком 2.3.
Якщо дорога, позначена знаком 2.3 закінчується перед дорогою, учасникам руху по якій надано переважне право проїзду даного перехрестя, то знак повинен бути встановлений разом зі знаком 2.1 або 2.2. У населених пунктах знак 2.4 допускають установлювати попередньо з табличкою 7.1.1.
Згідно частин 1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому, застосування уповноваженими на те посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в точній відповідності із законом (ч.3 ст.7 КУпАП).
Згідно статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до cт.cт.254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, має провадитися судовий розгляд.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер правопорушення.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Шмауцер проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у вигляді штрафу чи обмеження стягнення у вигляді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами підпадають під визначення «кримінального обвинувачення»
Отже, відповідно до викладеного, суд розглядає справу про адміністративне правопорушення лише в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
З цього слідує, що суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; перекваліфіковувати дії, самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Нормами ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Окрім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, в ньому відсутні дані про свідків та потерпілих.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, вказані обставини мають наслідком відсутність події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , що зумовлює закриття такої адміністративної справи.
Керуючись ст.124, ст.ст. 33-35, 38, ст.ст.247, 289, 294 КУпАП, суддя , -
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити в зв"язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського районного суду
Полтавської області С.Р.Должко