Справа № 369/7788/16-ц
Провадження №8/369/5/19
03.12.2019 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Дубас Т.В.,
за участю секретаря Мазурик Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , орган опіки та піклування при Києво-Святошинській районній державній адміністрації у Київській області, про визнання права власності в порядку спадкування , -
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , орган опіки та піклування при Києво-Святошинській районній державній адміністрації у Київській області, про визнання права власності в порядку спадкування.
Заявлені вимоги обґрунтовувала тим, що звертаючись з позовом до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , орган опіки та піклування при Києво-Святошинській районній державній адміністрації у Київській області, про визнання права власності в порядку спадкування, вона просила суд визнати земельну ділянку, загальною площею 0,0625 га, з кадастровим номером 3222410300:01:051:5013, розташовану в м. Боярці Київської області, з цільовим призначенням - для колективного садівництва, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 2/5 частки спадщини, що становить 2/10 частки (0,0125 га) земельної ділянки загальною площею 0,0625 га з кадастровим номером 3222410300:01:051:5013, розташованої в м. Боярці Київської області, наданої для колективного садівництва та 2/10 частки побудованого на вказаній вище земельній ділянці садового будинку, з урахуванням 1/5 частки спадщини, від якої відмовився на її користь батько спадкодавця - ОСОБА_7 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2017 позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме: визнано земельну ділянку, загальною площею 0,0625 га, з кадастровим номером 3222410300:01:051:5013, розташовану в м. Боярці Київської області з цільовим призначенням - для колективного садівництва, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0625 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 область, Києво АДРЕСА_2 Святошинський район, місто Боярка, цільове призначення для колективного садівництва, кадастровий номер 3222410300:01:051:5013, в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 ; в решті вимоги позову було відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 08.02.2018, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2017 року було змінено, виклавши при цьому третій абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: «Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/10 частини земельної ділянки загальною площею 0,0625 га, цільове призначення для колективного садівництва, кадастровий номер 3222410300:01:051:5013, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 »; в іншій частині рішення суду було залишено без змін.
Одним із предметом позову у вищезазначеній справі виступав садовий будинок, що розташований на земельній ділянці на загальною площею 0,0625 га, цільове призначення для колективного садівництва, кадастровий номер 3222410300:01:051:5013, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка.
Як зазначила ОСОБА_1 , вищезазначений садовий будинок на час розгляду справи не був введений в експлуатацію, хоча і повноцінно функціонував та експлуатувався ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою садового товариства № 2 від 16.02.2017, що позбавило її можливості на спадкування частини цього садового будинку.
Як зазначила заявник, в 2019 році вона звернулася з запитом до Реєстру нерухомого майна і отримала Інформаційну довідку, відповідно до якої було зазначено, що садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , був введений в експлуатацію. На її думку, вищезазначена довідка є документом, що підтверджує наявність нововиявленої обставини.
ОСОБА_1 просила суд задовольнити заяву про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2017 по справі № 369/7788/16-ц; скасувати вищезазначене судове рішення та ухвалити нове судове рішення про визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.02.2019 було відкрито провадження у даній справі.
16.04.2019 представник ОСОБА_2 подав до суду відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за вх. № 14608, відповідно до якого зазначив, що 25.09.2018 було зареєстровано право власності на спірний житловий будинок. З 28.10.2018 ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 почали використовувати будинок для постійного проживання.
Як зазначив представник ОСОБА_2 , будівництво житлового будинку та реєстрація права власності на нього, були проведені після набрання судовим рішенням законної сили, тобто дане нерухоме майно не відноситься до спадкового майна та не підлягає поділу.
Зазначено, що інформаційна довідка з реєстру нерухомого майна, згідно якої спірний житловий будинок був зареєстрований як об'єкт нерухомого майна від 25.09.2018 є новим доказом, а не нововиявленою обставиною, а тому представник ОСОБА_2 просив суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд в зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2017.
Перший заступник голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області просив розглянути заяву за відсутності органу опіки та піклування.
Представник ОСОБА_2 подав до суду заяву з проханням розглядати справу у відсутність останньої та її представника.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись, причини неявки суду не відомі.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Як встановлено в судовому засіданні, у 2017 році ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , орган опіки та піклування при Києво-Святошинській районній державній адміністрації у Київській області, про визнання права власності в порядку спадкування, відповідно до якого остання просила суд визнати земельну ділянку, загальною площею 0,0625 га, з кадастровим номером 3222410300:01:051:5013, розташовану в м. Боярці Київської області, з цільовим призначенням - для колективного садівництва, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 2/5 частки спадщини, що становить 2/10 частки (0,0125 га) земельної ділянки загальною площею 0,0625 га з кадастровим номером 3222410300:01:051:5013, розташованої в м. Боярці Київської області, наданої для колективного садівництва та 2/10 частки побудованого на вказаній вище земельній ділянці садового будинку, з урахуванням 1/5 частки спадщини, від якої відмовився на її користь батько спадкодавця - ОСОБА_7 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2017 позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме: визнано земельну ділянку, загальною площею 0,0625 га, з кадастровим номером 3222410300:01:051:5013, розташовану в м. Боярці Київської області з цільовим призначенням - для колективного садівництва, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0625 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 область, Києво АДРЕСА_2 Святошинський район, місто Боярка, цільове призначення для колективного садівництва, кадастровий номер 3222410300:01:051:5013, в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 ; в решті вимоги позову було відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 08.02.2018, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2017 року було змінено, виклавши при цьому третій абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: «Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/10 частини земельної ділянки загальною площею 0,0625 га, цільове призначення для колективного садівництва, кадастровий номер 3222410300:01:051:5013, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 »; в іншій частині рішення суду було залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
За приписами ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до ч. 4 вищезазначеної статті ЦПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Приписами ч. 5 ст. 423 ЦПК України зазначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" № 4 від 30.03.2012 року, перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.
Задоволення судом заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами всупереч вимогам ЦПК України порушує принцип правової визначеності та право заявника на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950).
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) від 19.02.2009 року зазначено, що суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
За приписами п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" № 4 від 30.03.2012 року, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.
Звертаючись в суд із заявою про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2017, ОСОБА_1 посилалась на введення 25.09.2018 в експлуатацію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що був предметом розглядом у даній справі, проте на час ухвалення рішення, останній не був прийнятий в експлуатацію.
Проте, введення 25.09.2018 вищезазначеного будинку в експлуатацію не можна вважати нововиявленою обставиною, оскільки вказана обставина виникла вже після постановлення рішення (03.11.2017). Більш того, як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд відмовив у задоволенні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на 2/10 частки садового будинку, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не надано письмових доказів щодо наявності даного майна та входження його до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, необхідно розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що наведені заявником обставини, у цій справі не є нововиявленими обставинами, що існували на час прийняття рішення, а є новими обставинами, які виникли вже після ухвалення рішення, що не є підставою для скасування рішення суду від 03 листопада 2017 року.
Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на час розгляду даної заяви, відсутні, визначені ст. 423 ЦПК України, підстави для перегляду рішення Києво-Святошинського районного суду Київського області від 03 листопада 2017 року за нововиявленими обставинами, а тому згідно п.1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судового рішення та залишає в силі вищезазначене судове рішення від 03 листопада 2017 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 258-260, ст. 423, п.1 ч.3 ст. 429 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" № 4 від 30.03.2012 року, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , орган опіки та піклування при Києво-Святошинській районній державній адміністрації у Київській області, про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.В. Дубас