Справа № 367/811/19
Провадження №2/367/3524/2019
Іменем України
25 листопада 2019 року Ірпінський міський суд Київської області в складі головуючої судді Оладько С.І
за участі секретаря Герус Н
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпені цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики
Позивач звернувся до суду із позовом,відповідно до якого зазначив,що 11 жовтня 2017 року між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладено договір позики посвідчений приватним нотаріусом Нельзіною І.М.
Відповідно до умов Договору сума позики склала 40 000 (сорок тисяч) доларів США, що на момент укладення договору в еквіваленті становило 1 081 240,00 (один мільйон вісімдесят одна тисяча двісті сорок) грн.
Згідно з П.4 Договору відповідач зобов'язалась повертати борг поетапно, повертаючи щомісячно суму у розмірі визначеному у Договорі, а саме протягом 13 місяців підряд з ЗО жовтня 2017 року до грудня 2018 року. Відповідач зобов'язалась щомісячно повертати 3000 (три тисячі) доларів США, а протягом останнього місяця виконання договору - 1000 ( одну тисячу) доларів США. Загальна сума повернутих коштів станом на ЗО листопада 2018 року повинна була складати 40 000 (сорок тисяч) доларів США. Сплата відсотків за користування позиченими коштами договором не передбачалась, однак передбачалась негайна сплата пені у розмірі 1% (один відсоток) від несплаченої (простроченої) суми за кожен день прострочення.
Відповідач з самого початку усунулась від виконання умов договору, мотивуючи це фінансовими проблемами і постійно обіцяючи через певний час повернути позичені кошти.
Ним, неодноразово висувалися відповідачу прохання, щодо належного виконання умов Договору. Однак, станом на день подання позову, всупереч умовам Договору позики, відповідачем не повернуто нічого з коштів, отриманих від нього як від позичальника.
Згідно з положеннями Договору, відповідач повинна була виконати зобов'язання ще до ЗО листопада 2018 року, але не пізніше 30.12.2018 року.
У відповідача виникла заборгованість внаслідок невиконання умов Договору позики, а саме не повернення коштів отриманих за Договором позики у встановлений термін.
Так сума заборгованості за договором позики складає 40 000 (сорок тисяч) доларів, що на момент подання позову становить 1 111 603, 88 (один мільйон сто одинадцять тисяч шістсот три грн. вісімдесят вісім коп.) грн.
Також, пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику за цим Договором, то Позикодавець нараховує, а Позивальник зобов'язаний негайно сплатити пеню у розмірі 1% (один відсоток) від несплаченої (простроченої) суми за кожен день прострочення.
Враховуючи вищевказане, з Відповідача необхідно стягнути на його користь пеню за несвоєчасне виконання умов Договору у розмірі 1% від суми Договору за кожен день прострочення, що становить З 023 686,93 (три мільйони двадцять три тисячі шістсот вісімдесят шість грн. 93 коп.) грн:
Крім того, своїми діями ОСОБА_2 спричинила йому моральної шкоди. Він надав відповідачу значну суму грошей і, враховуючи умови Договору та її обіцянки, сподівався почати одержувати позичені кошти починаючи з 30.11.2017 року, і одержати всю суму коштів до не пізніше 30.12.2019 року. Вказані кошти були вкрай йому потрібні для оплати навчання сина за кордоном. Внаслідок недобросовісних дій ОСОБА_2 вийшло так, що під час перебування сина в іноземній країні на навчанні, він втратив можливість його фінансувати. Внаслідок недобросовісних дій відповідача він втратив можливість володіти, користуватися та розпоряджатися своїми грошовими коштами. Це створило незадовільну емоційну напругу в сім'ї, приводить до сварок і непорозумінь.
Таким чином, неправомірними діями відповідача, йому завдано моральних страждань у вигляді психоемоційних переживань, відчаю, негативних емоцій та неспокою за положення свого сина на чужині, інших
членів своєї сім'ї, а також подальшу долю своїх грошових коштів, чим спричинено моральну шкоду, яка підлягає стягненню з Відповідача.
Вказану шкоду, з урахуванням розміру коштів і терміну протягом якого він відчуває моральні страждання, він оцінює в 300 000 грн.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , заборгованість за договором позики в сумі 1111 603,88 грн. , З 023 686,93 грн. пені (три мільйони двадцять три тисячі ШІСТСОТ вісімдесят шість грн. 93 коп.),моральну шкоду в сумі 300.000 (триста тисяч гривень) грн.та сплачений ним судовий збір у розмірі 9605,00 грн.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилась,про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином відповідно до вимог ст.. 128,130 ЦПК України,заяву про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за її відсутності до суду не подала,також не подала до суду відзив на позовну заяву,у зв'язку з чим суд відповідно до ст.. 280 ЦПК України проголосив по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд,заслухавши пояснення позивача,покази свідка,дослідивши письмові докази по справі ,вважає позов таким,що підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.»
Відповідно до ст.. 5 ЦПК України «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»
Відповідно до ч 2,3 ст. 12 ЦПК України «Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.»
Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України « Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
У судовому засіданні встановлено,що 11 жовтня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики ,посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіною І.М.
Відповідно до умов Договору сума позики склала 40 000 (сорок тисяч) доларів США, що на момент укладення договору в еквіваленті становило 1 081 240,00 (один мільйон вісімдесят одна тисяча двісті сорок) грн.
Згідно з П.4 Договору відповідач зобов'язалась повертати борг поетапно, повертаючи щомісячно суму у розмірі визначеному у Договорі, а саме протягом 13 місяців підряд з ЗО жовтня 2017 року до грудня 2018 року. Відповідач зобов'язалась щомісячно повертати 3000 (три тисячі) доларів США, а протягом останнього місяця виконання договору - 1000 ( одну тисячу) доларів США. Загальна сума повернутих коштів станом на ЗО листопада 2018 року повинна була складати 40 000 (сорок тисяч) доларів США. Наведені обставини справи підтверджуються нотаріально засвідченою копією договору позики (а.с.24-25).
Згідно з положеннями Договору позики, відповідач повинна була виконати зобов'язання до ЗО листопада 2018 року, але не пізніше 30.12.2018 року.
Також,у судовому засіданні було встановлено,що відповідач не повернула позивачу грошові кошти отримані нею згідно договору позики від 11.10.2017р у строк,визначений зазначеним договором та у порядку ,визначеному договором позики.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.. 611 ЦК України «У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,встановлені договором або законом,зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України "За договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі,визначені родовими ознаками,а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості".
Відповідно до ст. 1049 ЦК України " Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку,що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги,позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це,якщо інше не встановлено договором . Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.".
Згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-79цс14, згідно з якою: «Відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».
Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року № 6-50 цс16, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України). Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Верховний Суд України в постанові від 11.11.2015р. по справі №6-1967цс15 зазначив, що договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Слід також зазначити, що аналогічні правові висновки у справах про стягнення заборгованості за договорами позики були викладені ВССУ в ухвалі від 25.01.2017 у справі № 569/11141/15-ц та ухвалі від 23.01.2017 у справі № 564/680/15-ц
Вище викладену правову позицію також застосував ВССУ в ухвалі від 21.12.2016р. по справі № 444/2909/15-ц, де додатково зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі, грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі щодо повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ст.. 1047 ЦК України «Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.»
Тобто, за умовами ст.. 1047 ЦК України розписка сама по собі посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми і дата написання розписки не свідчить і не може свідчити про її безгрошовість. Крім того,виходячи із вимог ст.. 1046 ЦК України , дата написання розписки не є обов'язковими умовами укладання договору позики.
Відповідно до ст.. 1050 ч 1 ЦК України «Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.»
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 зобов'язання з повернення позики у строк до 30.12 2018 року не виконала, відповідно до правил ст. 253 ЦК України вона є такою, що прострочила виконання зобов'язання з 30.12. 2018 року.
Враховуючи викладене,суд стягує із відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики від 11.10.2017р у суммі 1 111 603 грн 88 коп.
Крім того,відповідно до пункту 5.2 Договору позики від 11.10.2017р передбачено, що у разі якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику за цим Договором, то Позикодавець нараховує, а Позивальник зобов'язаний негайно сплатити пеню у розмірі 1% (один відсоток) від несплаченої (простроченої) суми за кожен день прострочення.
Відповідно до СТ.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.. 549 ЦК України "Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання."
У судовому засіданні встановлено,що повернути борг відповідач зобов'язалась до 30.12.2018р.Позов до суду позивач подав 04.02.2019р,відповідно за 36 днів прострочення зобов'язання відповідач повинна сплатити позивачу пеню у суммі 399 177грн08 коп(1% від суми боргу за кожен день прострочення).У зв'язку із викладеним,суд частково задовольняє позовні вимоги позивача та стягує із відповідача на користь позивача пеню у суммі 399 177грн08 коп.
Позивач також просить стягнути із відповідача моральну шкоду у суммі 300000грн.Дані вимоги суд вважає безпідставними та такими ,що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.. 23 ЦК України « Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
2. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст.. 1167 ЦК України «Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.»
Відповідно до п 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р № 4 "Про судову практику відшкодування моральної(немайнової )шкоди,а саме п 9 даної постанови,згідно якого "Розмір відшкодування моральної(немайнової)шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань,з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема,враховується характер і тривалість страждань,стан здоров'я потерпілого,тяжкість завданої травми,наслідки тілесних ушкоджень,істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках." Ставлячи питання про відшкодування моральної шкоди позивач не надав до суду жодного доказу на підтвердження тих обставин,що йому винними діями відповідача було заподіяно моральну шкоду,в чому саме полягає дана моральна шкода та який її розрахунок.Враховуючи викладене суд відмовляє позивачу у позовних вимогах про стягнення із відповідача моральної шкоди у суммі 300000грн.При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_3 ,поскільки даний свідок є дружиною позивача,а тому є зацікавленою особою у наслідках розгляду даної справи.
Також суд стягує із відповідачки на користь позивача судові витрати,понесені позивачем на оплату судового збору у суммі 9605 грн.
На підставі ст.. 1046-1049,1050 ЦК України,керуючись ст. 4,10,76,259,264-265,268 , 273 ,365 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 (ідент код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11.10.2017р у суммі 1 111 603 грни 88 коп , пеню у суммі 399 177 грн 08 коп та судові витрати у суммі 9605 грн,всього стягнути 1 520 385 грн 96 коп.(один мілліон п'ятсот двадцять тисяч триста вісімдесят п'ять гр. 96 коп).
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня оголошення даного рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги ,відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду буде виготовлено 05.12.2019р.
Суддя: С.І. Оладько