Справа № 369/951/19
Провадження № 2/368/382/19
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"21" листопада 2019 р. Кагарлицький районний суд Київської області
у складі: головуючого - судді Шевченко І.І
при секретарі Назаренко А.І.
позивача ОСОБА_1
представників третьої особи в особі Кагарлицької РДА Дегтяренко Л.І. та Прохоренко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кагарлик в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім'ї Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, служба у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав, -
позивач уточнила позовні вимоги та просить суд позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого с. Панікарча, Кагарлицького району, Київської області, місце знаходження: «Бердичівська виправна колонія (№70)», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовуючи позов наступним.
Вона, ОСОБА_1 , з жовтня 2001 року почала жити спільним життям з відповідачем по справі ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу.
Від сумісного життя у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, видане виконкомом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району, Київської області, серії НОМЕР_1 від 30.10.2003 року, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис за № 279.
Їхні сімейні стосунки погіршились, після того, як ОСОБА_2 в жовтні 2003 року здійснив крадіжку, за що до нього Києво-Святошинським районним судом Київської області було застосовано покарання у вигляді умовного засудження тривалістю до двох років, коли дитині виповнилось 2 місяці.
Але, через три місяці в січні 2004 року ОСОБА_2 знов здійснив крадіжку, за яку Києво-Святошинським районним судом Київської області було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 5-ти (п'яти) років.
В період, коли ОСОБА_2 відбував покарання, донька ОСОБА_4 постійно проживала з нею, знаходилась повністю на її утриманні.
Згодом вона вийшла заміж, де у неї від цього шлюбу народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ні в період відбування покарання, ні після звільнення відповідач життям дитини не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватися з дитиною, ніколи ніякої допомоги не надавав, останній раз відповідач бачив дитину 10 років назад, після звільнення покарання, не довго поспілкувався з донькою і більше вона його ніколи не бачила, донька батька не пам'ятає, тільки бачила на фото.
Жодних з покладених законом на батьків обов'язків, відповідач не виконував, ніколи не брав педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки .
За рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 квітня 2004 року відповідач повинен сплачувати аліменти у розмірі 1/4 всіх видів заробітку його, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину. Але він навіть не поцікавився, за які кошти виховується дитина. Згідно виконавчого листа Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби за № IV 16254 від 30.11.2018 року, де в довідці-розрахунку про стан заборгованості по аліментам вказано, що заборгованість станом на 01.05.2012 року становить 12606,95 грн. Заборгованість станом на 30.11.2018 року становить (12606,95+68468,95) = 81075,90 грн. Таким чином, відповідач має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі - 81075, 90 грн., але не має інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Всі питання щодо виховання доньки вирішуються нею самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному її утриманні, відповідно довідки за № 1833 від 18.10.2018 року виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про утримання дитини ОСОБА_3 , довідки про склад сім'ї виконавчого комітету Вишневої міської ради за № 55 від 14.01.2019 року.
Для розвитку своєї доньки вона прикладає всі свої зусилля та можливості, які необхідні їй для розвитку та виховання. Батько долею дитини та її станом здоров'я ніколи не цікавився, участі у її вихованні не приймає, з донькою не намагався знайти контакту, хоча знає адресу за якою вона проживає.
Відповідно до акту № 1/04-1897 депутата Вишневої міської ради VII скликання Пишного Сергія Васильовича від 31.10.2018 року, вона з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 та з іншими дітьми ОСОБА_5 , 2009 року народження, ОСОБА_6 , 1998 року народження проживають в АДРЕСА_2 в гуртожитку, де є всі необхідні зручності для проживання: опалення, водопровід, каналізація, електрифікація та газове обладнання. Вона сама забезпечує фізичний, духовний, моральний розвиток неповнолітньої доньки ОСОБА_3 та інших своїх дітей.
Вона працює на декількох роботах, але офіційно не працевлаштована по трудовій книжці, займається випічкою тортів на замовлення, торгівлею харчових продуктів в палатці на ринку, доглядає за малолітньою дитиною в якості няньки погодинно і погодинно прибирає в офісі. Має стабільний заробіток в місяць від 5 до 6 тис. грн., також йому матеріально допомагає її старший син ОСОБА_7 , який працює продавцем-консультантом в магазині.
З серпня 2018 року неповнолітня донька ОСОБА_3 навчається в «Коростишівському педагогічному коледжі імені І.Я. Франка» Житомирської обласної ради на відділенні «Початкова освіта», згідно довідки за № 2 від 03.09.2018 року.
Там же, в м. Коростишіві і проживає в даний час, винаймає окрему квартиру. Згідно характеристики, виданої директором педагогічного коледжу Морозом В .М. та куратором групи Кубіцькою О.А. , студентка ОСОБА_3 під час навчання зарекомендувала себе здібною, старанною, дисциплінованою студенткою.
Донька знаходиться на обліку в Вишнівській міській лікарні Києво-Святошинської районної державної адміністрації, згідно виписки із амбулаторної карточки від 15.01.2019 року. Нагляд за станом здоров'я неповнолітньої доньки ОСОБА_4 з моменту народження і по сьогоднішній день здійснює вона. Батько участі у цій сфері життя дитини не приймав і не приймає.
В січні 2018 року під час підготовки документів для отримання паспорту доньці ОСОБА_4 стало питання про паспорт батька та його дані, після чого вона вимушена була звернутися до його родичів, щоб дізнатися про місце його знаходження. Від них вона взнала, що відповідач ОСОБА_2 відбуває покарання за умисне вбивство в «Бердичівській виправній колонії (№70)» строком позбавлення волі до 12 років, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вона звернулася із зверненням до керівництва Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№ 70)» щодо отримання завірених копій паспорту та картки платника податків ОСОБА_2 , на що отримала відповідь за № 10-3-18/В-9 від 12.02.2018 року з відповідними копіями.
У відповідності з ч. ч. 4, 5 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. У зв'язку з цим зазначений орган необхідно залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» п.16 роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У відповідності з ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідач жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця перебування її та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , а з її боку ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дитини з ним та прийманні участі батька у вихованні. Вищевикладені обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відносно дитини батьківські обов'язки, покладені на нього законом.
У відповідності з ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні. Нехтування батьківськими обов'язками з боку батька, на її думку, принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору.
У відповідності з ч.4 ст. 155 СК України, ухилення кого-небудь із батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для накладання на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 164 СК України містить перелік підстав для застосування до осіб такого виду відповідальності як позбавлення батьківських прав.
З метою повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини вона вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце. Відзиву на позов не подав.
Представник третьої особи в особі служба у справах дітей та сім'ї Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області уточнені позовні вимоги позивача підтримала та не заперечила проти їх задоволення, мотивуючи це наступним. Розглянувши звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про надання їй висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановила, що ОСОБА_2 має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з якою не проживає, не спілкується та не утримує її, аліментів не сплачує. ОСОБА_2 відбуває покарання в ОСОБА_10 виправній колонії №70 і своєю письмовою заявою не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої доньки.
Дане питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 18 вересня 2019 року ( протокол № 13). Члени комісії висловилися за доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дочки ОСОБА_3 , тому , що громадянин ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, Кагарлицька районна державна адміністрація вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Представник третьої особи в особі служба у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з'явився, подавши до суду клопотання, в якому просить розгляд справи слухати у відсутність представника органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду, сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.
Суд, вислухавши позивача, представника третьої особи та дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з жовтня 2001 року проживали спільним сімейним життям без реєстрації шлюбу.
Батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є відповідач ОСОБА_2 . Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30 жовтня 2003 року, виданого Виконкомом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 12).
Відповідно до довідки про склад сім'ї вбачається, що в АДРЕСА_3 зареєстрованими є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5
ОСОБА_3 є студенткою першого курсу Вищого комунального навчального закладу Коростишівської обласної ради.
Згідно характеристик виданої ВКНЗ «Коростишівський педагогічний коледж імені І.Я. Франка» Житомирської обласної ради на студентку ОСОБА_3 вбачається, що студентка ОСОБА_3 під час навчання зарекомендувала себе здібною, старанною, дисциплінованою студенткою. Швидко засвоює програмовий матеріал. Особливий інтерес виявляє до іноземної мови. Постійно працює над поповненням словникового запасу. Добросовісно ставиться до виконання своїх обов'язків і доручень. Успішно виконує доручення відповідальної за ведення академічного журналу групи. Має добре розвинені трудові навички, бере активну участь у прибиранні території та аудиторії, веденні документації. Уболіває за справу групи. У ОСОБА_4 яскраво виражені позитивні риси характеру: працьовитість, цілеспрямованість, ввічлива, доброзичлива, щира, тактовна з товаришами та викладачами. З повагою ставиться до старших за віком людей. Має високий рівень загальної культури. Мовлення студентки правильне, чітке, логічне, виразне. Самокритична, вимогливо ставиться до себе і до однокурсників. Поважає працю інших людей, зацікавлена у суспільній користі своєї роботи. Інтереси студентки різнобічні.
Службою у справах дітей та сім'ї Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області розглядалося питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 . У висновку органу опіки та піклування № 01-28-2007 від 30 вересня 2019 року ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, Кагарлицька районна державна адміністрація вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи, а ст. 18 Конвенції про права дитини передбачено, що основну відповідальність за виховання дитини несуть батьки.
Законодавство України, яке регулює сімейні відносини визначає, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Згідно із частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь - яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
У пунктах 15, 16 постанови Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Окрім того, було заслухано думку дитини, ОСОБА_3 , яка висловив бажання щодо того, щоб позбавили батьківських прав її батька, якого вона не знає, оскільки він їх з мамою кинув і до неї ніяким чином не висловлює бажання про виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до статей 150, 155 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов'язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
Таким чином, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставин справи, зокрема, ставлення відповідача до дитини, дослідивши подані сторонами докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, зважаючи на висновок служба у справах дітей та сім'ї Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, від 30.09.2019 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , характеристики та довідки зі шкіл, де навчається дитина, суд вважає, що ОСОБА_2 як батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не цікавиться при цьому її життям, що свідчить про ухилення ОСОБА_2 від виховання дитини, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, перекладення обов'язків по вихованню та утриманню дитини лише на матір, тому дії відповідача є свідомим ухиленням від виконання батьківського обов'язку по вихованню дитини, тому необхідно уточнені позовні вимоги позивача задовольнити та дійшов обґрунтованого висновку про позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого с. Панікарча, Кагарлицького району, Київської області, відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до положень ст. 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з положеннями ст. 169 цього Кодексу мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо змінилася поведінка особи та обставини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав.
Відтак відповідач не позбавлена права, змінивши своє ставлення до виконання батьківських обов'язків, створенні належних умов для проживання дітей звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
На підставі ст. ст. 164, 166, 180, 184, 193 СК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 264, 265, 268, 273, 430 ЦПК України суд, -
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім'ї Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, служба у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого с. Панікарча, Кагарлицького району, Київської області, відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 28.11.2019 р.
Суддя І.І. Шевченко