27 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 910/5791/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д, Стратієнко Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019
(головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Ткаченко Б.О.)
у справі №910/5791/19 Господарського суду міста Києва
за позовом Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантье Плюс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "РВС Банк"
про зобов'язання вчинити дії,
1. Стислий виклад позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1.1. У травні 2019 року Компанія ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантье Плюс" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє Плюс" вчинити всі необхідні дії для поновлення прав іпотекодержателя, Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) юридичної особи, належним чином створеної та зареєстрованої за законодавством Республіки Кіпр (реєстраційний номер юридичної особи: НЕ 273330, місцезнаходження: Іппократоус, ЗА, Акрополі, 2006, м. Нікосія, Кіпр), щодо нерухомого майна:
- будівлі торговельно-офісного комплексу (літ. Д) площею 5367,40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд . 6 (реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73471480000);
- земельної ділянки площею 0,0882 га, кадастровий номер: 8000000000:91:176:0017, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 6, цільове призначення: експлуатація та обслуговування торгівельно-офісного комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73691680000).
1.2. Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем та відповідачем 13.07.2012 укладено договір позики, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу з метою поповнення обігових коштів позику загальною сумою, що не перевищує 8 500 000,00 доларів США зі сплатою 11% річних за користування нею.
23 липня 2012 року між сторонами укладено додатковий договір б/н та додатковий договір №2, якими до договору позики внесені зміни в частині банківських реквізитів сторін. Кінцевий строк погашення позики визначено 13.07.2022.
1.3. 20 серпня 2012 року з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О.О. за реєстровим №1793. Відповідно до договору іпотеки відповідачем передано в іпотеку позивачу зазначені вище об'єкти нерухомого майна.
Іпотека на будівлю торговельно-офісного комплексу була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2012, номер запису про іпотеку - 1155287. Іпотека на земельну ділянку була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2012, номер запису про іпотеку - 1158742.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2012 були також зареєстровані обтяження у вигляді заборони на відчуження будівлі торговельно-офісного комплексу (літ. Д) (номер запису про обтяження - 1155609) та земельної ділянки (номер запису про обтяження - 1158498.)
Отже, позивач стверджує, що є іпотекодержателем щодо будівлі торговельно-офісного комплексу за адресою: м. Київ, провулок Рильський, 6, та відповідної земельної ділянки, на якій ця будівля розташована.
1.4. 30 квітня 2019 року позивач отримав Інформацію з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 6 (номер інформаційної довідки 165208788). З цієї інформаційної довідки встановив, що відомості про позивача як іпотекодержателя вказаного нерухомого майна, а також реєстраційні записи про іпотеку 1155287 та 1158742 видалені із Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За твердженням позивача, він не вчиняв жодних реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 6, не подавав жодних заяв та не уповноважував будь-яких третіх осіб для вчинення реєстраційних дій.
Позивач звернувся до відповідача за роз'ясненням вказаної ситуації. Отримавши відповідь, що відповідачу невідомі обставини, що передували вилученню відомостей щодо позивача як іпотекодержателя з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
1.5. Разом з позовною заявою позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
- будівлю торгівельно-офісного комплексу (літ. Д) площею 5367,40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73471480000);
- земельну ділянку площею 0,0882 га, кадастровий номер 8000000000:91:176:0017, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 6, цільове призначення: експлуатація та обслуговування торгівельно-офісного комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73691680000).
Заява обґрунтована тим, що вказане майно передано відповідачем як іпотекодавцем позивачу як іпотекодержателю на підставі договору іпотеки від 20.08.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О.О., за реєстровим № 1793.
Іпотека на будівлю торговельно-офісного комплексу та земельну ділянку, на якій він розташований, були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2012 (номер записів про іпотеку - №1155287 та №1158742 відповідно). У цей же день у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були зареєстровані обтяження у вигляді заборони на відчуження будівлі торговельно-офісного комплексу (літ. Д) (номер запису про обтяження - 1155609) та земельної ділянки (номер запису про обтяження - №1158498).
Оскільки станом на дату звернення з позовом у цій справі ці записи зникли, Компанія ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) стверджує, що існують підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у цій справі у вигляді накладення арешту на майно, ним можуть незаконно заволодіти інші особи, що зробить неможливим як виконання рішення у цій справі, так і захист прав позивача у майбутньому.
2. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 заяву Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на: будівлю торговельно-офісного комплексу (літ. Д) площею 5367,40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73471480000); земельну ділянку площею 0,0882 га, кадастровий номер 8000000000:91:176:0017, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 6, цільове призначення: експлуатація та обслуговування торгівельно-офісного комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73691680000).
Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що існує конкретний зв'язок між вжитим заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, а тому вжиття судом цього заходу спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва скасовано.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що оцінку неправомірності припинення записів про іпотеку ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) здійснено судом у межах розгляду заяви про забезпечення позову передчасно, оскільки лише відсутність записів про іпотеку, як єдиний аргумент існування реальної загрози відчуження майна, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором, не дає підстав стверджувати про неправомірність припинення записів або їх вилучення.
За висновком апеляційного суду, суд першої інстанції залишив поза увагою обставини внаслідок яких саме дій іпотека припинила свою дію та не з'ясував наявність правового механізму виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Суд першої інстанції лише посилався на реальність загрози відчуження майна, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договорам, і не навів жодного обґрунтування наявності правових підстав для застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, не зазначив яким чином вжиття саме таких заходів забезпечення позову буде гарантією задоволення законних вимог позивача, зважаючи на предмет судового розгляду справи, визначений заявником як у заяві про забезпечення позову, так і у самому позові. Аналогічна правова позиція, як зазначив суд апеляційної інстанції, викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №910/339/18.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2019.
3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає таке.
3.2.1. Реалізація іпотекодержателем права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, яке передбачене у договорі іпотеки від 20.12.2012, укладеному між позивачем та відповідачем, безпосередньо пов'язана із реєстрацією іпотеки. На практиці реалізувати свої права як іпотекодержателя в позасудовому порядку позивач може лише за умови наявності даних про реєстрацію предмета іпотеки за іпотекодержателем. Відсутність таких даних тягне за собою унеможливлення реалізації зазначених прав іпотекодержателя.
Кожне потенційне подальше відчуження нерухомого майна також ускладнить реалізацію прав позивача як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, оскільки усі укладені з приводу такого відчуження правочини також буде необхідно оскаржувати в судовому порядку.
На думку позивача, власник може вчинити дії щодо предметів іпотеки, в результаті яких вони можуть перестати існувати, наприклад, здійснити поділ земельної ділянки, змінити поштову адресу будівлі тощо. Такі ризики безумовно можуть ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача.
Вказане, за твердженням Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD), свідчить, що в умовах відсутності можливості здійснення позивачем впливу на правовий статус нерухомого майна, дієвим заходом забезпечення позову виступає саме накладення арешту на нерухоме майно.
Отже, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно проігнорував ці доводи, натомість їх врахував суд першої інстанції. Тому ухвала місцевого господарського суду про забезпечення позову, яка відповідає закону, була скасована апеляційним господарським судом помилково.
3.2.2. Скаржник наголошує, що в межах розгляду його заяви про забезпечення позову суд першої інстанції не надавав оцінку правомірності чи неправомірності припинення записів про іпотеку Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD). В контексті розгляду заяви позивача суд оцінював лише ризики, пов'язані з відчуженням та потенційним незаконним заволодінням нерухомим майном. Тому протилежні висновки апеляційного господарського суду є необґрунтованими, а постанова підлягає скасуванню на підставі ч.1 ст.312 ГПК України.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "РВС Банк" зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, що оскаржується, - без змін.
Жодних дій та обставин, які могли б бути загрозою невиконання рішення суду та інших підстав для необхідності забезпечення позову відсутні та позивачем недоведені.
Незалежно від зміни власника іпотека слідує за об'єктом, тому навіть якщо суд встановить незаконність припинення іпотеки, вона підлягатиме відновленню незалежно від особи власника, адже записи про іпотеку відновлюються щодо конкретного майна.
В цілому третя особа погоджується з висновками апеляційного господарського суду, здійсненими у постанові, що переглядається. Водночас, також наголошує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає меті заявлених у заяві вимог, адже станом на дату подачі та розгляду заяви про забезпечення позову - 03.05.2019, вже діяла заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019), а власником майна вже було АТ "РВС Банк".
3.4. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
3.5. 31 жовтня 2019 року позивач подав до суду касаційної інстанції пояснення, у яких зазначив, що 10.10.2019 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду скасував ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 та від 25.01.2019 у справі №42/254. Саме на підставі скасованої ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 у зазначеній справі було внесено запис про іпотеку, яким права Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) як іпотекодержателя були зареєстровані за третьою особою.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. (ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України).
4.1.3. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (ч.3 ст.304 ГПК України).
4.2. Щодо суті касаційної скарги
4.2.1. Предметом судового розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
4.2.2. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
За змістом частини 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
4.2.3. Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст.14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи загальні вимоги, передбачені статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
4.2.4. Як зазначалось вище у п.1.1 цієї постанови, позивач пред'явив позов про зобов'язання відповідача вчинити всі необхідні дії для поновлення прав Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) як іпотекодержателя нерухомого майна, а саме - будівлі торгово-офісного центру (літ.Д), загальною площею 5591,20 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Рильський, буд.6 та земельної ділянки, на якій ця будівля розташована.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши зазначене, та встановивши, що позивачем не доведено обґрунтованість припущень про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на іпотечне майно.
Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують та передусім стосуються з'ясування обставин обґрунтованості заявлених позовних вимог. Доводи скаржника є фактично тотожними змісту заявлених вимог та зводяться до оцінки обставин справи, які мають бути досліджені під час розгляду справи по суті. Враховуючи межі повноважень Верховного Суду, визначені ст. 300 ГПК України, такі доводи відхиляються судом касаційної інстанції.
4.2.5. Суд вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що позивач не довів, яким чином вжиття саме таких заходів забезпечення позову буде гарантією задоволення його законних вимог, зважаючи на предмет судового розгляду справи, визначений позивачем.
Як обґрунтовано вказав апеляційний господарський суд, суд першої інстанції лише здійснив посилання на ймовірну можливість загрози відчуження майна, що є предметом іпотеки згідно з іпотечними договорами, та не навів жодного обґрунтування наявності правових підстав для застосування в межах розгляду цієї справи заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно. Аналогічні припущення позивача про вчинення відповідачем дій щодо іпотечного майна, як то поділ земельної ділянки, зміна поштової адреси будівлі тощо (п.3.2.1 постанови), також не є підставою для застосування заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на майно.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №42/254, у якій, за твердженням позивача, встановлені обставини, пов'язані з розглядом спору у цій справі, не береться Судом до уваги, оскільки переглядається постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена 19.09.2019. Тоді як суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом норм права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
4.2.6. Отже, Суд констатує, що належних доводів, які б свідчили про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, скаржник у касаційній скарзі не навів. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів неправильне застосування апеляційним господарським судом норм права як необхідної передумови для скасування постанови, що оскаржується.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, Суд дійшов висновку, що суд попередньої інстанції правильно кваліфікував спірні правовідносини, що склалися, з правильним застосуванням до них норм права.
5.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
6. Судові витрати
6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019у справі №910/5791/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.Ткач
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко