03 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/890/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - Управління) - Малікової В.І.,
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) - Кондрашової А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - Управління)
на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2019 (суддя Підченко Ю.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 [колегія суддів: Зубець Л.П. (головуючий), Пашкіна С.А., Мартюк А.І.]
зі справи № 910/890/19
за позовом Управління до АМК
про визнання недійсним рішення.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Управління звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальших уточнень позовних вимог) про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 28.12.2018 № 38-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК).
1.2. Позовна заява мотивована неповним з'ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019, в задоволенні позову Управління відмовлено повністю.
2.2. Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Управління, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним та скасування Рішення АМК.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Попередні судові інстанції не врахували того, що нормативно врегульованим є питання порядку закупівлі послуг виконавця земельних торгів, якщо їх вартість перевищує 200 тис. грн. В інших випадках питання обрання такого виконавця залишається нормативно не врегульованим.
4.1.2. Місцевий та апеляційний господарські суди не врахували того, що Управління не є учасником пілотного проекту із запровадження електронних земельних торгів територіальними органами Держгеокадастру, що забезпечують здійснення повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, а тому не проводило відбір виконавців земельних торгів за конкурсною процедурою.
4.1.3. Визначення виконавців земельних торгів без конкурсного відбору проводиться відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, якою визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
4.1.4. Порушення, визначені в Рішенні АМК як такі, що полягали у визнанні виконавців земельних торгів без проведення конкурсу, не передбачені частиною другою статті 15 Закону № 2210.
4.1.5. В порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судами першої та апеляційної інстанції не було враховано викладеної правової позиції у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 зі справи № 910/10219/17 щодо відсутності в АМК повноважень з надання суб'єктам господарювання вказівок щодо припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом забезпечення визначення виконавців земельних торгів на конкурентних засадах. Натомість особа, яку зобов'язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, має самостійно визначитися зі шляхом (способами) такого припинення.
4.2. Доводи АМК
АМК у відзиві на касаційну скаргу зазначив про безпідставність її доводів та просив рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Рішенням АМК:
дії Управління, які полягали у визначенні виконавців земельних торгів без проведення конкурсу відповідно до чинного законодавства та з порушенням конкурсних процедур, визнано порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які призвели до обмеження конкуренції (пункт 1);
зобов'язано Управління у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом забезпечення визначення виконавців земельних торгів на конкурсних засадах (пункт 2).
5.2. Зі змісту оспорюваного Рішення АМК вбачається, що висновки АМК ґрунтуються, зокрема, на такому:
за повідомленням товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська товарна біржа «Сумиагропромбіржа» (далі - ТОВ «Сумиагропромбіржа») Управлінням 08.09.2017 було визначено виконавця земельних торгів із продажу права оренди 30 земельних ділянок загальною площею 1 175,6792 га, розташованих на території Краснопільського, Путивльського та Ямпільського районів Сумської області, без проведення конкурсу;
за інформацією ТОВ «Сумиагропромбіржа», на вебсайті Управління 14.12.2017 було опубліковано оголошення про те, що Управління проводить відбір виконавців земельних торгів без залучення державних коштів;
ТОВ «Сумиагропромбіржа» до 22.12.2017 були надані всі необхідні матеріали;
Управління листом від 05.02.2018 повідомило ТОВ «Сумиагропромбіржа» про те, що конкурсний відбір виконавців земельних торгів Управлінням не проводився. Договори на підготовку лотів для продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні укладені 05.01.2018 з ДП «Сумський науково-дослідний інститут землеустрою» в кількості 7 земельних ділянок, Сумською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» в кількості 24 земельні ділянки та ДП «Сумигеодезкартографія» в кількості 15 земельних ділянок;
відповідно до Положення про головне управління Держгеокадастру у Сумській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 (далі - Положення), Управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Сумської області. Відповідно до повноважень, наданих частиною четвертою статті 122, частиною третьою статті 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Положенням, Управління є організатором земельних торгів у формі аукціону з продажу прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Управління як організатор земельних торгів здійснює добір земельних ділянок, права оренди яких виставляються на аукціон окремими лотами, вживає організаційних заходів, спрямованих на підготовку лотів до проведення земельних торгів, а також визначає виконавця земельних торгів;
згідно з Положенням відповідно до покладених на нього завдань Управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному законодавством, та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за:
- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
- дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;
згідно з частиною першою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті;
відповідно до статті 135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів. Виконавцем земельних торгів є суб'єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення. Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів. Витрати (видатки), здійснені організатором або виконавцем земельних торгів на їх проведення, відшкодовуються йому переможцем земельних торгів;
частиною шостою статті 136 ЗК України визначено, що закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах та визначення виконавця земельних торгів організатором земельних торгів здійснюється у порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель;
разом з тим пунктом 4 розділу IX Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» дозволено замовникам, для яких цей Закон вводиться в дію з 1 серпня 2016 року, використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору, у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзаці першому частини першої статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель»;
у зв'язку зі зміною частини шостої статті 136 ЗК України (зміни внесені згідно з Законом від 18.02.2016 № 1012-VIII; набрання чинності з 03.04.2016) було скасовано Порядок закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах, що був визначений наказом Мінагрополітики від 25.09.2012 № 579 та застосовувався у разі, якщо законодавство про здійснення публічних закупівель не застосовується, втратив чинність 10.01.2017 на підставі наказу Мінагрополітики від 29.11.2016 № 497;
пунктом 6 Порядку реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 688 (далі - Порядок), встановлено, що закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу прав на земельні ділянки (оренди, емфітевзису) на електронних земельних торгах та визначення виконавця електронних земельних торгів організатором здійснюються у порядку, визначеному законом. Організатор забезпечує визначення виконавця на конкурсній основі з дотриманням принципів відкритості, прозорості та добросовісної конкуренції;
Протягом 2017- 2018 років Управління під час визначення виконавців земельних торгів не керувалося вимогами, встановленими Порядком, учасником пілотного проєкту не було;
натомість Управління в період з 23.11.2016 до кінця 2017 року керувалося власним Порядком визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах, затвердженого наказом Управлінням від 23.11.2016 № 220, із змінами згідно з наказом від 07.06.2017 № 294 (далі - Порядок Управління);
в період коли вже були внесені зміни до частини шостої статті 136 ЗК України та втратив чинність загальний порядок, затверджений наказом Мінагрополітики від 25.09.2012 № 579, що визначав процедуру закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою на конкурентних засадах, позивачем проведено конкурс (08.09.2017), керуючись Порядком Управління;
при цьому пунктом 3.6 цього Порядку Управління передбачено, якщо надійшла конкурсна документація лише від одного учасника, комісія може прийняти рішення щодо укладення договору між ним та Управлінням без проведення конкурсу;
вимоги пункту 3.6 Порядку Управління суперечать самій меті проведення такого відбору. Визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах - це проведення відбору учасників з метою визначення переможця, пропозиція якого відповідно до пункту 3.4 Порядку Управління набрала найбільшу кількість балів;
затвердження та застосування пункту 3.6 Порядку Управління в такій редакції призвело до обмеження конкуренції під час визначення виконавця земельних торгів із продажу права оренди 30 земельних ділянок загальною площею 1 175,6792 га, розташованих на території Краснопільського, Путивльського та Ямпільського районів Сумської області, яке відбулося 08.09.2017, оскільки коло потенційних учасників було звужено до одного;
про вчинення таких дій свідчить Протокол засідання конкурсної комісії з відбору виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах Управління від 08.09.2017, відповідно до якого серед запрошених, крім членів комісії та її голови, був присутній лише директор Сумської регіональної філії Центру ДЗК. При цьому комісія вирішила вважати конкурс таким, що відбувся. Визначити переможцем конкурсу на конкурентних засадах Сумську регіональну філію ДП «Центру державного земельного кадастру»;
натомість дії Управління, які полягали у визначенні виконавця земельних торгів за участю одного учасника, не відповідають вимогам законодавства у сфері державних (публічних) закупівель, норми якого передбачають, що замовник зобов'язаний відмінити торги в разі подання для участі в них менше двох пропозицій конкурсних торгів; у разі допущення до оцінки менше двох учасників; у разі відхилення всіх тендерних пропозицій (стаття 30 Закону України «Про здійснення державних закупівель» та стаття 31 Закону України «Про публічні закупівлі»);
враховуючи мету проведення конкурсних процедур під час здійснення закупівлі товарів (послуг), оптимальна схема проведення процедури закупівель передбачає створення замовником таких умов проведення конкурсу, які б забезпечили найбільш широке коло учасників конкурсу та їх добросовісну конкуренцію;
умови конкурсу мають забезпечувати реальну конкуренцію між учасниками, а стати переможцем конкурсу можна тільки за умови представлення найбільш економічно привабливої для замовника пропозиції. При цьому замовник може отримати товар (послугу) за звичайною ринковою ціною, або навіть нижчою (оскільки для забезпечення перемоги учасник має пропонувати більш дешеві товари (послуги), ніж в інших учасників);
визначення Управлінням виконавців земельних торгів без проведення конкурсу призвело до обмеження конкуренції на ринку надавачів таких послуг та може призвести до ущемлення конкуренції на інших ринках товарів і послуг, суб'єкти яких здійснюють господарську діяльність на території Сумської області;
під обмеженням конкуренції розуміється поведінка органу влади, яка обмежує чи взагалі не дає можливості учасникам ринку конкурувати між собою на відповідному ринку. Внаслідок змін стану конкуренції створюються більш або менш сприятливі умови конкуренції для окремих суб'єктів господарювання, у той час як для інших суб'єктів господарювання ці умови залишаються незмінними;
отже, окремі суб'єкти господарювання здобувають переваги над іншими не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішніх ринкових факторів, одним з яких є вплив органу влади, а саме: визначення виконавців земельних торгів без конкурсу, що у свою чергу негативно впливає на конкуренцію, оскільки суб'єкти господарювання, які надають аналогічні послуги, не мають змоги вступити на цей ринок;
відповідно до частини другої статті 4 Закону № 2210 органи влади зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Тобто внаслідок застосування Управлінням антиконкурентних умов, обмежується дія конкурентних механізмів на ринках товарів і послуг, суб'єкти яких здійснюють господарську діяльність на території Сумської області, та створюються негативні умови конкуренції.
6. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
6.1. Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України":
пункт 1 статті 3:
- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
частина сьома статті 6:
- Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
частина перша та пункт 15 частини третьої статті 7:
- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:
розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема, утворювати адміністративні колегії Антимонопольного комітету України;
пункти 1 та 2 частини першої частини четвертої статті 14:
- постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має такі повноваження:
розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами;
приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації;
- до компетенції тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України належать перегляд прийнятих тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України рішень, здійснення повноважень, передбачених у пунктах 1, 2, 5- 10 і 12 частини першої, частині другій цієї статті, а також здійснення інших повноважень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
частина перша статті 19:
- під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.
6.2 Закон № 2210:
стаття 1:
- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;
- суб'єкт господарювання - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання;
частина перша статті 15:
- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
частина перша статті 48:
- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
пункт 3 статті 50:
порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
частина перша статті 59:
- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
6.3. ГПК України:
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1.1. Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням в оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, з урахуванням виключних повноважень АМК щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, дослідивши доводи відповідача, покладені в обґрунтування висновків щодо вчинення Управлінням (шляхом затвердження та застосування пункту 3.6 Порядку, яким передбачено можливість прийняття рішення комісією щодо укладення договору між учасником конкурсу та Управлінням без проведення конкурсу, якщо надійшла конкурсна документація лише від одного учасника) дій, які полягали у визначенні виконавців земельних торгів без проведення конкурсу відповідно до чинного законодавства та з порушенням конкурсних процедур, що призвели до обмеження конкуренції, які не спростовані позивачем, - дійшли обґрунтованих висновків про прийняття АМК оспорюваного Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та про відсутність передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
7.1.2. Посилання Управління на те, що в порушення частини четвертої статті 236 ГПК України судами першої та апеляційної інстанції не було враховано викладеної правової позиції у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 зі справи № 910/10219/17 не можуть братися до уваги, оскільки в даному випадку відповідач Управління зобов'язав припинити зазначене в пункті 1 Рішення АМК порушення (яке полягало у визначенні виконавців земельних торгів без проведення конкурсу та з порушенням конкурсних процедур) шляхом забезпечення визначення виконавців земельних торгів на конкурсних засадах, що не є вказівкою стосовно певного способу усунення наявного порушення, а є загальною вимогою проведення земельних торгів саме на конкурсних засадах.
7.1.3. Інші аргументи Управління, наведені в касаційній скарзі, не можуть братися до уваги, оскільки повторюють доводи апеляційної скарги та не спростовують встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, яким ними дано належну оцінку.
7.1.4. Доводи, викладені у відзиві АМК на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
7.1.5. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
7.1.6. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
7.1.7. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
8.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Управління залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
9. Судові витрати
Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 зі справи № 910/890/19 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова