79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.11.2019 Справа № 914/1367/19
За позовною заявою Державного підприємства “Боринське лісове господарство”, смт. Бориня Турківського району Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Груп-М”, с. Пісочна Миколаївського району Львівської області
про стягнення 161 893, 24 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Полюхович Х.М.
За участю представників:
від позивача: Симканич В.В. - адвокат,
від відповідача: Герей О.Д. - адвокат
У липні 2019 року ДП “Боринське лісове господарство” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ “Грін Груп-М” про стягнення 184 747, 79 грн.
Підставою позовних вимог слугувало невиконання відповідачем умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу № 16/2019 від 15.04.2019 в частині оплати поставленого товару, що стало наслідком виникнення заборгованості в сумі 163 493, 06 грн. Також позивачем на підставі п. 6.4 договору нараховано 17 453, 90 грн пені та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 2 790, 83 грн інфляційних втрат, 1 010 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.08.2019 прийнято справу № 914/1367/19 до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2019.
Ухвалами суду розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.
06.11.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 133 00 грн в зв'язку із частковою сплатою та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 26 475, 24 грн та 3 % річних на суму 2 418 грн 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача 2 783, 62 грн судового збору та 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 06.11.2019 прийнято заяву про зменшення позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.11.2019.
У судовому засіданні 27.11.2019 позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задоволити.
Крім того, до закінчення судових дебатів позивач зазначив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду впродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав. Однак заперечив проти заявленого до стягнення позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні оглянуто оригінали документів, долучених до позовної заяви та встановлено їх відповідність наявним в справі копіям.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
15 квітня 2019 року Державним підприємством «Боринське лісове господарство» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін- Груп-М» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу лісоматеріалів №16/2019 (далі - договір), відповідно до п. 1.1., 1.2 якого продавець зобов'язується продати покупцю лісоматеріали в асортименті на суму 551 670 грн, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар.
Відповідно до п. 3.3. договору, розрахунок за поставлену продукцію проводиться після отримання товару на протязі 5 календарних днів.
Згідно з п. 6.4. договору, за несвоєчасне виконання умов за пунктом 3.3. даного договору, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочки.
На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано лісоматеріали на суму 273 493, 06 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ЛВА №076451 від 16.04.2019 на суму - 52 940, 42 грн; товарно-транспортною накладною серії ЛВА №076472 від 22.04.2019 на суму 52 595, 03 грн; товарно-транспортною накладною серії ЛВА №076473 від 22.04.2019 на суму 46 208, 88 грн; товарно-транспортною накладною серії ЛВА №076481 від 23.04.2019 на суму 34 117, 57 грн; товарно-транспортною накладною серії ЛВБ №531063 від 23.04.2019 на суму 42 675, 90 грн; товарно-транспортною накладною ЛВБ №531066 від 24.04.2019 на суму 44 955, 26 грн.
Відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 110 000 грн (26.04.2019 сплачено 80 000 грн та 24.05.2019 сплачено 30 000 гривень).
Станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 163 493, 06 гривень.
24 червня 2019 року позивачем скеровано на адресу відповідача претензію №1 від 18.06.2019 (вих. №251) з вимогою сплатити заборгованість. Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Відповідачем, після подання позову в суд, сплачено 30 493, 06 грн основної заборгованості згідно платіжного доручення №199 від 25.07.2019 та №292 від 13.09.2019.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується обома сторонами, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та передав відповідачеві товар на загальну суму 273 493, 06 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними.
Однак відповідач частково оплатив вартість товару - на суму 140 493, 06 грн. Тобто, неоплаченою залишилась заборгованість за поставлений товар в розмірі 133 000 грн.
Враховуючи наявність в матеріалах справи всіх підтверджуючих документів щодо поставки товару на загальну суму 273 493, 06 грн та його оплати на суму 140 493, 06 грн, визнання заборгованості і самим відповідачем, позовна вимога про стягнення 133 000 грн основної заборгованості є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Крім того, позивачем на підставі п. 6.4 договору нараховано позивачу 26 475, 24 грн пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 2 418 грн 3% річних.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов договору, оплата за поставлений товар відповідачем повинна була відбутися шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача за товарно-транспортною накладною від 16.04.2019 - не пізніше 22 квітня 2019 року, за товарно-транспортною накладною від 22.04.2019 - не пізніше 29 квітня 2019 року, за товарно-транспортною накладною від 23.04.2019 - не пізніше 29 квітня 2019 року, за товарно-транспортною накладною від 24.04.2019 - не пізніше 29 квітня 2019 року.
Перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, судом встановлено, що по поставці від 23.04.2019 на суму 76 793, 47 грн та по поставці від 24.04.2019 на суму 44 955, 26 грн позивачем нараховано пеню за 190 днів, в той час, як відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування пені на суми заборгованості по інших накладних позивачем обчислено правильно.
З урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України судом встановлено, що така підлягає до стягнення в сумі 26 338, 60 грн. В стягненні решти пені слід відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних судом встановлено, що таким допущено помилку в розрахунку на суму 71 744, 33 грн (по накладних від 22.04.2019) та зазначено, що розмір 3% річних становить 142 грн, в той час, як такий становить 141, 52 грн. Нарахування 3% річних на суми заборгованості по інших накладних позивачем обчислено правильно.
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2 417, 52 грн 3% річних. В стягненні решти 3 % річних слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи досліджені та встановлені обставини справи, перевіривши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позивачем доведено правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині заявлених до стягнення 133 000 грн основної заборгованості, 26 338, 60 грн пені та 2 417, 52 грн 3% річних.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розподіл витрат на професійну правничу допомогу розглядатиметься судом після подання позивачем відповідних доказів їх понесення.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Груп-М” (місцезнаходження: 81640, Львівська обл., Миколаївський район, село Пісочна, вул. Заболотна, будинок 43, ідент. код юридичної особи: 42625657) на користь Державного підприємства “Боринське лісове господарство” (місцезнаходження юридичної особи: 82547, Львівська обл., Турківський район, селище міського типу Бориня, ідент. код юридичної особи: 20762097) 161 756, 12 грн з яких: 133 000 грн основної заборгованості, 26 338, 60 грн пені, 2 417, 52 грн 3% річних та 2 426, 34 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 03.12.2019.
Суддя Галамай О.З.