"20" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2512/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
розглянувши справу №916/2512/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, будинок 2, офіс 404 код ЄДРПОУ 39286927)
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Чорноморська” (67624, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Дачне вул. Колхозна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 05528898)
про стягнення 416 062,73грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Чорноморська” про стягнення 416 062,73грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу товару №07/09-5 від 07.09.2018р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2019р. було відкрито провадження по справі №916/2512/19. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2019р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
07.09.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” (Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Чорноморська” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №07/09-5, за умовами якого у строки, зумовлені Договором, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіння, сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (надалі „товар") на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк, а Покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором. (п.1.1. договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору, найменування (асортимент) Товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього Товару визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.
Ціна Товару, що вказується у додатках до даного договору, визначена на дату укладання договору в національній валюті України із зазначенням її еквіваленту в доларах США до гривні, що встановлений ПАТ КБ "ПРИАТБАНК" для операцій з продажу долара США на день підписання даного Договору (п.2.3 Договору).
Згідно пункту 2.4 Договору, підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з Товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного Товару.
Оплата Товару здійснюється в українських гривнах в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Продавець. Підставою платежу є даний Договір (п.5.1 Договору).
Пунктом 5.6 Договору передбачено, що Сторони визначили та погодили, що оплата Товару згідно даного Договору проводиться наступним чином: 100 000, 00 гри. оплачується Покупцем в строк до « 05» жовтня 2018 року 278 000, 00 грн. оплачується Покупцем в строк до « 01» березня 2019 року
Продавець зобов'язується передати товар Покупцеві з дотриманням терміну поставки та у місці поставки, визначеному у Договорі, а Покупець зобов'язується оплатити товар у порядку, згідно із Договором, та у строки та в розмірах, згідно із додатками (п.6.1, 6.2 Договору).
Відповідно до п. 7.2. Договору з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язання і компенсації можливих втрат Сторони передбачили такі штрафні санкції, які сплачуються понад суми збитків: - За прострочення (порушення) термінів поставки товару Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни непоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше 2 % його ціни. Продавець звільняється від відповідальності за прострочення поставки товару у разі прострочення Покупцем сплати авансових платежів або якщо Покупець не отримав товар за своєю виною (зокрема, не з'явився за ним у терміни, встановлені Договором); - За невідповідність якості товару вимогам Договору Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 2% від ціни товару, якість якого не відповідає вимогам Договору. Продавець не несе відповідальності за погіршення якісних показників товару, які сталися після його передачі Покупцю; - У разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару. Покупець відповідно до п, 2 ст. 625 ЦК України сплачує на користь Продавця тридцять процентів річних від простроченої суми основної заборгованості; - За прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а у разу, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Покупець додаткового сплачує Продавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 7.3. Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а припиняється через рік (365 днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки за цим Договором сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 (трьох) років.
Даний Договір є укладеним з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Причому закінчення строку дії цього Договору не звільняє Покупця від виконання всіх взятих на себе зобов'язань за цим Договором, а саме: повернення остаточної ціни цього Договору, сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків (у випадку порушення зобов'язань по цьому Договору), інших платежів, які Покупець зобов'язаний перерахувати і сплатити Продавець у розмірі, порядку і у строки встановлені цим Договором (п.8.1 Договору).
07.09.2018р. між сторонами по справі було підписано додаток 1 до договору купівлі-продажу №07/09-5 від 07.09.2019р. за яким сторони погодили поставку гороху у кількості 14 тон загальною вартістю з ПДВ 378000,00 грн.
Позивач вказує, що на виконання умов договору купівлі-продажу №07/09-5 від 07.09.2019р. поставив відповідачу товар, який був погоджений в Додатку №1 в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №267 від 28.12.2018р.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар виконав неналежним чином, порушивши умови щодо строків проведення розрахунків, а саме: 13.11.2018 року сплатив 78 000грн. та 09.07.2019 року сплатив 100 000 грн., всього оплату було здійснено на загальну суму 178 000грн. Вартість поставленого та неоплаченого товару склала 200 000грн.
19.08.2019р. за №19/08 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість та нараховані в зв'язку з неналежним виконанням умов договору штрафні санкції. Проте відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання за договором поставки купівлі-продажу №07/09-5 від 07.09.2019р. щодо розрахунку за отриманий Товар Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як встановлено судом, 07.09.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” (Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Чорноморська” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №07/09-5, за умовами якого у строки, зумовлені Договором, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіння, сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (надалі „товар") на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк, а Покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором. (п.1.1. договору).
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
07.09.2018р. між сторонами по справі було підписано додаток 1 до договору купівлі-продажу №07/09-5 від 07.09.2019р. за яким сторони погодили поставку гороху у кількості 14 тон загальною вартістю з ПДВ 378000,00 грн.
На виконання умов договору купівлі-продажу №07/09-5 від 07.09.2019р. поставив відповідачу товар, який був погоджений в Додатку №1 в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №267 від 28.12.2018р.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.6 Договору передбачено, що Сторони визначили та погодили, що оплата Товару згідно даного Договору проводиться наступним чином: 100 000, 00 гри. оплачується Покупцем в строк до « 05» жовтня 2018 року 278 000, 00 грн. оплачується Покупцем в строк до « 01» березня 2019 року
Проте відповідач свої зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар виконав неналежним чином, порушивши умови щодо строків проведення розрахунків, а саме: 13.11.2018 року сплатив 78 000грн. та 09.07.2019 року сплатив 100 000 грн., всього оплату було здійснено на загальну суму 178 000грн., в зв'язку з чим вартість поставленого та неоплаченого товару склала 200 000грн.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Отже, враховуючи викладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені ним правові позиції, суд вважає заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” позовні вимоги про стягнення з відповідача 200 000грн. основного боргу, такими, що відповідають дійсними обставинам справи та такими що підлягають задоволенню.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №07/09-5 від 07.09.2019р., а саме не сплачував вартість отриманого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 51 367,89грн. та штрафу в зв'язку з наявністю періоду прострочення оплати товару, який більше 30 календарних днів в розмірі 113 400грн.
За умовами пункту 7.2. передбачено, зокрема, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а у разу, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Покупець додаткового сплачує Продавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача, щодо сплати відповідачем 51 367,89грн. пені та 113 400грн. штрафу у розмірі 30 (двадцять) відсотків, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, покупець відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України сплачує на користь Продавця тридцять процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.
Позивачем згідно умов договору було нараховано тридцять відсотки річних в розмірі 43 642,20грн. та інфляційні витрати в сумі 7 652,64грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та 30 відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Чорноморська” 30 відсотків річних в сумі 43 642,20грн. та інфляційних витрат в сумі 7 652,64грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, будинок 2, офіс 404 код ЄДРПОУ 39286927) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Чорноморська” (67624, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Дачне вул. Колхозна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 05528898) - задовольнити повністю.
3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Чорноморська” (67624, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Дачне вул. Колхозна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 05528898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, будинок 2, офіс 404 код ЄДРПОУ 39286927) основний борг в сумі 200 000 (двісті тисяч)грн., пеню в розмірі 51 367(п'ятдесят одна тисяча триста шістдесят сім)грн. 89коп., штраф в сумі 113 400 (сто тринадцять тисяч чотириста)грн., 30% річних в сумі 43 642 (сорок три тисячі шістсот сорок дві)грн. 20коп., інфляційні витрати в розмірі 7 652 (сім тисяч шістсот п'ятдесят дві)грн. 64коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 240 (шість тисяч двісті сорок)грн. 94 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02 грудня 2019 р.
Суддя К.Ф. Погребна