28 листопада 2019 року Справа № 915/2110/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АККУ-ЕНЕРГО» (юридична адреса: 04209, м. Київ, вул. Полярна, буд 12-А; адреса для листування: 03680, м. Київ, бул-р Вацлава Гавел, 4, БЦ «Сільвер Центр, 4 поверх; ідентифікаційний код 31902769)
до відповідача: Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» (54018, м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 42А; ідентифікаційний код 31821381)
про: стягнення 54867,26 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Суть спору:
09.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «АККУ-ЕНЕРГО» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 115/10 від 27.09.2019 про стягнення з Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» заборгованості за договором поставки № 3601 від 17.05.2018 року у розмірі 54867,26 грн, з яких: 50038,86 грн - заборгованість за договором; 3302,56 грн - інфляційне збільшення боргу; 1525,84 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки № 3601 від 17.05.2018 з додатками до нього (специфікація № 1 без дати (2018) та специфікація № 2 без дати (2018)); рахунків на оплату по замовленню № СФ-ЯО/05177 від 16.05.2018 та № СФ-ЯО/06219 від 15.06.2018; видаткових накладних № РН-0808010 від 08.08.2018 та № РН-0808016 від 08.08.2018; довіреностей на отримання цінностей 12ААЕ № 909820/1635 від 08.08.2018 та 12ААЕ № 909821/1636 від 08.08.2018; товарно-транспортних накладних № РРН-080801 від 08.08.2018 та № РРН-080801 від 08.08.2018; претензії № 30/10 від 06.03.2019 по договору поставки з доказами направлення на адресу відповідача; застосування норм статей 625, 655, 692 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що на день подачі позову термін сплати сплинув, а відповідач так і не оплатив поставлений за договором поставки № 3601 від 17.05.2018 товар.
Ухвалою суду від 10.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2110/19, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 31 жовтня 2019 року о 09:30; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
31.10.2019 до суду від відповідача надійшов відзив № 17/1-8299 від 30.10.2019 на позовну заяву ТОВ «АККУ-ЕНЕРГО», за текстом якої заявник підтвердив існування з позивачем договірних відносин відповідно до Договору та факт поставки товару, згідно накладної № РН-0808010 від 08.08.2018 року та №РН-0808016 від 08.08.2018 року, проте не погодився з сумами заборгованості, які позивач намагається стягнути. Відповідач зазначив, що не може бути предметом розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар, оскільки заборгованість погашена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 10095 від 28.10.2019 року та № 10096 від 28.10.2019 року на загальну суму 50 038,86 грн. Крім того, як стверджується відповідачем, позивач невірно встановлює початок перебігу строку заборгованості та нарахування штрафних санкцій.
З урахуванням наведеного відповідач просить суд врахувати обставини, викладені у відзиві під час розгляду справи по суті; закрити провадження в частині стягнення 50038,86 грн основної заборгованості за Договором поставки № 3601 від 17.05.2018; в задоволенні інших позовних вимог відмовити в повному обсязі.
За результатами судового засідання 31.10.2019 судом було постановлено ухвалу, якою відкладено розгляд справи № 915/2110/19 по суті на 28 листопада 2019 року о 10:30; зобов'язано відповідача терміново направити на адресу позивача копію відзиву з доданими до нього документами, докази чого надати суду.
31.10.2019 після судового засідання до суду від позивача надійшла заява № 131/10 від 29.10.2019 про зменшення розміру позовних вимог, з якої вбачається, що у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу у сумі 50038,86 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «АККУ-ЕНЕРГО» зменшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» 3 % річних - 1525,84 грн, інфляційне збільшення боргу - 3302,56 грн, а разом - 4828,40 грн та судові витрати.
01.11.2019 до суду від позивача надійшло клопотання № 134/10 від 30.10.2019 про розгляд справи без участі учасника справи, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «АККУ-ЕНЕРГО» повідомило суд про неможливість забезпечити участь представника в судовому засіданні та просило розглянути справу № 915/2110/19 без участі свого представника за наявними в матеріалах справи документами.
04.11.2019 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення № 17/1-8382 від 01.11.2019 про направлення відзиву, з якими надало суду докази направлення відзиву з додатками на адресу позивача.
18.11.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АККУ-ЕНЕРГО» надійшла відповідь на відзив № 145/10 від 12.11.2019, з якої вбачається, що позивач погоджується з тим, що товар за накладними № РН-0808010 від 08.08.2018 та № РН-0808016 від 08.08.2018 фактично був поставлений 09.08.2018, а останнім днем виконання зобов'язання по оплаті буде 21.09.2018, у зв'язку з чим позивачем проведено перерахунок 3 % річних.
З урахуванням наведеного товариство просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 50038,86 грн основної заборгованості за Договором поставки № 3601 від 17.05.2018; зменшити розмір позовної вимоги (штрафні санкції) та стягнути з ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на користь ТОВ «АККУ-ЕНЕРГО» три відсотки річних - 1521,73 грн, інфляційне збільшення боргу - 3302,56 грн, а разом - 4824,29 грн; стягнути з ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на користь ТОВ «АККУ-ЕНЕРГО» судові витрати.
26.11.2019 до суду від позивача надійшло клопотання № 155/10 від 25.11.2019 про розгляд справи без участі учасника справи в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «АККУ-ЕНЕРГО» повідомило суд про неможливість забезпечити участь представника в судовому засіданні та просило розглянути справу № 915/2110/19 без участі свого представника за наявними в матеріалах справи документами.
Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
В судове засідання 28.11.2019 сторони своїх повноважних представників не направили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання позивачем (05.11.2019, 11.11.2019) та відповідачем (04.11.2019) копій ухвали Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2019 у справі № 915/2110/19 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400138422018, 5400138422026, 5400138422034.
Згідно ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи незалежно від причин неявки.
Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю «АККУ-ЕНЕРГО» № 155/10 від 25.11.2019 про розгляд справи без участі учасника справи, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 28.10.2019 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження суд підписав вступну та резолютивну частину рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
17 травня 2018 року між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АККУ-ЕНЕРГО» (далі - постачальник) був укладений договір поставки № 3601 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю товар, зазначений у Специфікації № 1 (Специфікаціях), що є Додатком (Додатками) до цього Договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та у строки, передбачені даним договором.
За умовами наведеного договору:
- загальна кількість Товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначаються Специфікацією № 1 та іншими Специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами (п. 1.2 Договору);
- постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки DDP, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «INCOTERMS» у редакції 2010 року, за адресою: ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект», 54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42а (п. 3.2 Договору);
- строки та базис поставки Товару можуть уточнюватись Сторонами та обов'язково зазначаються у Специфікації (п. 3.4 Договору);
- поставка Товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації (Специфікаціях) і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки «Постачальника», пов'язані з поставкою Товару (п. 4.1 Договору);
- ціна Договору, на дату його підписання становить 29278,56 грн, у т.ч. ПДВ 4879,76 грн, згідно Специфікації № 1. Загальна сума Договору складає суму всіх специфікацій до цього Договору і не може перевищувати 200000,00 грн, у т.ч. ПДВ 33333,33 грн (п. 4.4 Договору);
- оплата «Покупцем» Товару здійснюється за відповідним рахунком «Постачальника» в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок «Постачальника», зазначений у даному Договорі (якщо «Постачальник» не повідомить «Покупцеві» реквізитів іншого рахунка) (п. 5.1 Договору);
- оплата по даному Договору здійснюється наступним чином: оплата за поставлений товар має бути здійснена згідно отриманого рахунку «Постачальника» не пізніше 30-ти банківських днів від дати поставки (п. 5.2 Договору);
- за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно чинного законодавства України (п. 7.1 Договору);
- сплата неустойки (штрафу, пені), відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторону від необхідності виконання зобов'язань за Договором (п. 7.13 Договору);
- даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором (п. 10.1 Договору).
Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Сторонами оформлено специфікації до Договору:
- Специфікація № 1 без дати (2018) на суму 29278,56 грн (Додаток № 1 до договору поставки № 3601);
- Специфікація № 2 без дати (2018) на суму 20760,30 грн (Додаток № 2 до договору поставки № 3601 від 17.05.18).
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, про стягнення з відповідача, як покупця 3% річних та інфляційного збільшення боргу, внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару.
До предмету доказування у даній справі належать обставини поставки товару позивачем та здійснення відповідачем розрахунків за поставлений товар.
Так, позивач підтверджує обставину поставки товару відповідачу такими доказами:
- договір поставки № 3601 від 17.05.2018 з додатками до нього (специфікація № 1 без дати (2018) та специфікація № 2 без дати (2018));
- рахунки на оплату по замовленню № СФ-ЯО/05177 від 16.05.2018 та № СФ-ЯО/06219 від 15.06.2018;
- видаткові накладні № РН-0808010 від 08.08.2018 та № РН-0808016 від 08.08.2018;
- товарно-транспортні накладні № РРН-080801 від 08.08.2018 та № РРН-080801 від 08.08.2018;
- довіреність на отримання цінностей 12ААЕ № 909820/1635 від 08.08.2018 та 12ААЕ № 909821/1636 від 08.08.2018.
Відповідач підтверджує власну правову позицію щодо дати поставки товару та здійснення оплат за поставлений товар такими доказами:
- видаткові накладні № РН-0808010 від 08.08.2018 та № РН-0808016 від 08.08.2018;
- платіжні доручення № 10095 від 28.10.2019 на суму 20760,30 грн та № 10096 від 28.10.2019 на суму 29398,80 грн.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність товар на загальну суму 50038,86 грн, що підтверджується:
1. Видатковими накладними:
- № РН-0808010 від 08.08.2018 на суму 29398,80 грн;
- № РН-0808016 від 08.08.2018 на суму 20760,30 грн.
2. Товарно-транспортними накладними:
- № РРН-080801 від 08.08.2018 на суму 29398,80 грн;
- № РРН-080801 від 08.08.2018 на суму 20760,30 грн.
3. Довіреностями на отримання цінностей
- 12ААЕ № 909820/1635 від 08.08.2018;
- 12ААЕ № 909821/1636 від 08.08.2018.
Крім того, на виконання умов п. 5.1 Договору позивачем надано відповідачу рахунки на оплату по замовленню:
- № СФ-ЯО/05177 від 16.05.2018 на суму 29398,80 грн;
- № СФ-ЯО/06219 від 15.06.2018 на суму 20760,30 грн.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З метою досудового врегулювання спору, позивач 06.03.2019 оформив та скерував на адресу відповідача претензію № 30/10 по договору поставки з вимогою сплатити заборгованість протягом 15 календарних днів за продукцію, поставлену згідно Договору № 3601 від 15 травня 2018 р., сума якої складає 50038,86 грн, в тому числі ПДВ, шляхом перерахування коштів за наведеними реквізитами.
Суд відмічає, що докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача наявні у матеріалах справи.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної та своєчасної оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за товар, поставлений за договором поставки № 3601 від 17.05.2018, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, у період розгляду справи, здійснив оплату за поставлений товар на загальну суму 50038,86 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
- № 10095 від 28.10.2019 на суму 20760,30 грн;
- № 10096 від 28.10.2019 на суму 29398,80 грн.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем погашено заявлену позивачем за даним позовом до стягнення суму основної заборгованості за договором поставки, між сторонами в цій частині не залишилось спірних питань по суті спору.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи фактичне погашення суми основного боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі, предмет спору в цій частині відсутній, тому провадження у справі по стягненню з відповідача 50038,86 грн заборгованості за договором поставки № 3601 від 17.05.2018 підлягає закриттю на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги враховані позивачем заперечення відповідача щодо дати фактичної поставки товару на склад покупця, позивачем було остаточно заявлено до стягнення 3 % річних - 1521,73 грн, інфляційне збільшення боргу - 3302,56 грн, а разом - 4824,29 грн.
Стосовно заявлених до стягнення сум інфляційного збільшення боргу в розмірі 3302,56 грн та 3% річних у розмірі 1521,73 грн суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві щодо дати поставки товару (09.08.2018), яка за твердженням підприємства підтверджується відмітками про завезення товару на територію Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» були прийняті позивачем до уваги, з урахуванням чого Товариством з обмеженою відповідальністю «АККУ-ЕНЕРГО» було уточнено позовні вимоги та проведено перерахунок 3 % річних за період з 22.09.2018 по 26.09.2019.
Суд, перевірив розрахунок 3% річних, наданий позивачем (зі змінами), та встановив, що позивачем відповідний розрахунок здійснено вірно. За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування сум інфляційного збільшення боргу в розмірі 3302,56 грн, який заявляє позивач, суд дійшов висновку, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок.
Так, судом встановлено, що позивачем нарахування інфляційного збільшення боргу здійснено за період з вересня 2018 року по вересень 2019 року.
Разом із тим, відповідно до абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, позивачем помилково включено до періоду, за який здійснено розрахунок інфляції, вересень 2018 року, оскільки лише 21.09.2018 відповідачем мав бути здійснений платіж за договором.
Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку застосовано неправильні індекси інфляції за липень 2019 року (0,994), при вірному (0,997) та за вересень 2019 року (1,000), при вірному (1,007).
Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат за допомогою програми Законодавство суд встановив, що обґрунтованою сумою нарахування інфляційних втрат за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року є 3924,52 грн.
Водночас, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), з відповідача належить стягнути суму інфляційного збільшення боргу, в розмірі, який був заявлений позивачем, а саме - 3302,56 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Матеріали справи свідчать, що часткове погашення відповідачем заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, відбулося після подання позивачем позову та відкриття провадження у справі - 28.10.2019.
У зв'язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача судові витрати в частині відшкодування позивачу судового збору в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі № 915/2110/19 в частині стягнення з Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» заборгованості за договором поставки № 3601 від 17.05.2018 в розмірі 50038,86 грн.
3. Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» (54018, м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 42А; ідентифікаційний код 31821381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АККУ-ЕНЕРГО» (04209, м. Київ, вул. Полярна, буд 12-А; ідентифікаційний код 31902769) борг в сумі 4824,29 грн, з яких 1521,73 грн - 3 % річних, 3302,56 грн - інфляційне збільшення боргу та 1921,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АККУ-ЕНЕРГО» (04209, м. Київ, вул. Полярна, буд 12-А; ідентифікаційний код 31902769);
Відповідач: Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» (54018, м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 42А; ідентифікаційний код 31821381).
Повне рішення складене та підписане судом 03.12.2019.
Суддя О.Г. Смородінова