02.12.2019 р. Справа № 914/2412/19
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І.
розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка», м. Луцьк,
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Остапюка Ярослава Юліановича, м. Львів, заборгованості в сумі 14 799,22 грн. (9 103,00 грн. основний борг, 2 306,92 грн. 50 % річних, 1 820,60 грн. штраф, 1 568,70 грн. пеня) по договору дистрибуції № ВЗ-Д-2-1-128 від 28.03.2019 року.
25.11.2019 року на адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Остапюка Ярослава Юліановича заборгованості в сумі 14 799,22 грн. (9 103,00 грн. основний борг, 2 306,92 грн. 50 % річних, 1 820,60 грн. штраф, 1 568,70 грн. пеня) по договору дистрибуції № ВЗ-Д-2-1-128 від 28.03.2019 року. На підтвердження заявлених вимог долучено копії договору № ВЗ-Д-2-1-128 від 28.03.2019 року, претензії на суму 9 103,00 грн. від 01.10.2019 року з фіскальним чеком від 01.10.2019 року, виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» за 20.05.2019 року та за 10.06.2019 року, акта звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2019 року, акта звірки взаємних розрахунків станом на 13.11.2019 року.
Розглянувши подану заяву, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з наступним.
Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Однак, разом з цим, Господарським процесуальним кодексом України встановлено певні вимоги до заяви про видачу судового наказу. Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Із положень ст. 152 (п. 8 ч. 1) та ст. 155 (п. 7 ч. 1) Господарського процесуального кодексу України вбачається, що з матеріалів поданої заяви суд повинен встановити наявність чи відсутність виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, не розглядаючи обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті.
Також суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Так, згідно з умовами договору№ ВЗ-Д-2-1-128 від 28.03.2019 року, а саме п. 3.6, при поставці відповідної партії товару виробник зобов'язаний надати дистриб'ютору оригінали наступних документів: 1) товарно-транспортна накладна; 2) накладна; 3) податкова накладна, складена в електронній формі, з дотриманням встановлених законом вимог щодо її оформлення і реєстрації; 4) документ, який підтверджує якість товару.
Проте, заявником не долучено документів, складених на виконання вказаного пункту договору, чи інших первинних документів, які б підтверджували факт поставки товару, про який заявник зазначав у тексті заяви: «Виробником було поставлено товару, а саме корм в асортименті - надалі Товар, в згідно погоджених умов, поставлено товару на загальну суму 84 103,00 грн.». Суд також зазначає, що в призначеннях платежів, здійснених 20.05.2019 року та 10.06.2019 року, вказується про накладну № 1638 від 11.04.2019 року та про рахунок з аналогічними реквізитами. Проте, таких документів до заяви також не долучено.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що до заяви про видачу судового наказу не долучено документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а саме щодо здійснення позивачем 11.04.2019 року поставки товару на суму 84 103,00 грн., на підставі яких можна було б стверджувати про дату отримання товару і момент виникнення у відповідача обов'язку оплати, як це передбачено п. 4.9 договору. Із викладених у заяві обставин та із наданих заявником документів суд позбавлений можливості однозначно встановити виникнення у заявника права на отримання грошових коштів у розмірі 9 103,00 грн. основного боргу та додаткових нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання, та порушення такого права боржником.
Одночасно суд звертає увагу заявника, що згідно з ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 147, 150, 152 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Остапюка Ярослава Юліановича заборгованості в сумі 14 799,22 грн. (9 103,00 грн. основний борг, 2 306,92 грн. 50 % річних, 1 820,60 грн. штраф, 1 568,70 грн. пеня) по договору дистрибуцій № ВЗ-Д-2-1-128 від 28.03.2019 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.