ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.12.2019Справа № 910/13471/19
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вул. Лейпцизька, 1-А, м. Київ, 01015)
до Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець-10" (вул. Радунська, 28, м. Київ, 02097)
про стягнення 31 794,59 грн
Представники сторін: без повідомлення (виклику)
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець-10" про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 31 794,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на надання послуг з водопостачання та водовідведення № 8825/4-13 від 29.12.2000.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 відкрито провадження по справі № 910/13471/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), витребувано у Комунального концерну "Центр комунального сервісу" довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ "Київенерго" у період з 01.07.2016 по 30.04.2019 споживачу (-ам) до будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 28 (ЖБК "Мотозаводець-10").
16.10.2019 через відділ діловодства суду від Комунального Концерну "Центр комунального сервісу" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якого просив долучити довідку від 16.10.2019 № 02-14/971, а також при прийнятті рішення по справі вирішити питання про стягнення на користь Комунального концерну "Центр комунального сервісу" грошову компенсацію своїх витрат, пов'язаних із наданням доказів у сумі 6 047 грн. 50 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 300,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 запропоновано сторонам спору у справі № 910/13471/19 надати пояснення щодо клопотання Комунального Концерну "Центр комунального сервісу" про стягнення судових витрат (витрат, пов'язаних з наданням доказу та витрат на професійну правничу допомогу).
31.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 02.10.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та поштового конверту, надісланого відповідачу на юридичну адресу, за закінченням встановленого строку зберігання.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/13471/19 направлялась на адресу Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець-10", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: вул. Радунська, 28, м. Київ, 02097.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.
Отже, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням строку зберігання» свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення, і вважається днем вручення відповідачу ухвали у справі № 910/11619/19 відповідно до положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.
Зважаючи на причину повернення ухвали суду (за закінченням встановленого строку зберігання), суд доходить висновку, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач у визначений строк відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України не скористався.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а, отже, не скористався наданими йому процесуальними правами, ураховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.12.2000 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", перетвореним у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Мотозаводець-10" (абонент) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8825/4-13 (надалі також - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; приймати каналізаційні строки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.
Згідно з п. 2.2 договору абонент зобов'язаний, зокрема, сплатити вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата абонентом послуг здійснюється за новим тарифом з часу його ведення в дію без внесення змін до цього договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.
Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2 Правил (п. 3.4 договору).
У п. 3.6 договору встановлено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.
Згідно з п. 3.7 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Відповідно до п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.
У п. 5.1 договору сторони погодили, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває дійсності з моменту його підписання сторонами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 01.07.2016 по 30.06.2017 відповідачу були надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором на загальну суму 58 266,86 грн. Однак, відповідач частково розрахувався за спожиті послуги на суму 41 012,57 грн, в результаті чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 17 254,29 грн., про стягнення якої позивач і звернувся з цим позовом. У зв'язку з простроченням виконання відповідачем його зобов'язань зі своєчасної та повної оплати послуг, позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 9 054,87 грн, 3% річних у розмірі 2 034,57 грн та штраф у розмірі 3 450,86 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За умовами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Суд зазначає, що Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (надалі також - Правила).
Пунктом 1.1 передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 Правил).
Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 Правил).
Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.
Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що: абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Відповідно до пункту 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.
Судом встановлено, що за період з 01.07.2016 по 30.06.2017 позивач здійснив постачання відповідачу холодної води та надав послуги приймання стічних вод на суму 58 266,86 грн, що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку, та розшифровками рахунків абонента за спірний період, а також розгорнутим розрахунком заборгованості.
Проте, відповідачем було сплачено за надані послуги частково у сумі 41 012,57 грн грн., що підтверджується банківським виписками по рахунку позивача.
Отже, ураховуючи часткову оплату наданих позивачем послуг, суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 17 254,29 грн. за період з 01.07.2016 по 30.06.2017.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 17 254,29 грн.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснивши оплату наданих послуг водопостачання та водовідведення у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 17 254,29 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 034,57 грн та інфляційні втрати в розмірі 9 054,87 грн за загальний період прострочення відповідача з 02.08.2016 по 30.04.2019.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Здійснивши перевірку правильності розрахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних за період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що ці вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.
Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 3 450,86 грн.
За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.
Здійснивши перевірку правильності розрахованої позивачем суми штрафу у розмірі 3 450,86 грн, суд дійшов висновку, що ця сума є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Разом з цим, щодо клопотання Комунального Концерну "Центр комунального сервісу" (надалі також - Концерн) про стягнення грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням доказів у сумі 6 047,50 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 300,00 грн, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, що ухвалою про відкриття провадження у справі № 910/13471/19 задоволено клопотання позивача та витребувано у Комунального концерну "Центр комунального сервісу" довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ "Київенерго" у період з 01.07.2016 по 30.04.2019 споживачу (-ам) до будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 28 (ЖБК "Мотозаводець-10").
16.10.2019 на виконання вимог ухвали від 02.10.2019 через відділ діловодства суду Комунальним Концерном "Центр комунального сервісу" подано довідку від 16.10.2019 № 02-14/971.
Згідно з клопотанням Комунального Концерну "Центр комунального сервісу", його витрати на формування вказаної довідки становлять 6 069,62 грн та визначені, виходячи із витраченого часу на її формування працівниками Концерну (82 години) та середньоденної заробітної плати працівника Концерну (73,75 грн за 1 годину). Крім того, витрати на правову допомогу адвоката становлять 300,00 грн, що являють собою вартість підготовки та подання клопотання до Господарського суду міста Києва про долучення доказів до матеріалів справи № 910/13471/19.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ст. 128 Господарського процесуального кодексу України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
У випадках, коли сума витрат пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Однак, всупереч наведеному, Комунальний Концерн "Центр комунального сервісу" не надав жодних належних та допустимих доказів понесення ним 6 069,62 грн витрат, пов'язаних з підготовкою довідки від 16.10.2019 № 02-14/971, обмежившись лише розрахунком, який ґрунтується виключно на твердженнях Концерну. Концерном не конкретизовано працівника (працівників), які формували довідку, не надано доказів розміру саме його (їх) заробітної плати за конкретний період, протягом якого готувалася довідка. Натомість, заявлена до стягнення вартість витрат безпідставно визначена Концерном, виходячи з середньоденної заробітної плати невідомого працівника Концерну, ідентифікувати та встановити якого у суду немає можливості за браком відповідних доказів.
Отже, суд дійшов висновку необґрунтованість заявлених Концерном витрат, пов'язаних із розглядом справи у розмірі 6 047,50 грн у зв'язку з відсутністю належних доказів, які б підтвердили понесення таких витрат заявником.
Поряд з викладеним, суд також не встановив підстав для стягнення на користь Комунального Концерну "Центр комунального сервісу" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 300,00 грн, з огляду на таке.
Як встановлено у п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (України).
Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Комунальний концерн "Центр комунального сервісу" не є стороною у справі № 910/13471/19, а також не є третьою особою у даній справі відповідно до статей 49-50 Господарського процесуального кодексу України, а тому жодних прав, передбачених нормами Господарського процесуального кодексу України щодо відшкодування витрат на професійну допомогу у справі № 910/13471/19, не має.
Разом з тим окремо слід зазначити, що заявником не доведено також понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвокату, оскільки доказів оплати Комунальним Концернои "Центр комунального сервісу" 300,00 грн на користь адвоката Жекової Г.І. подано не було.
Отже, зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Комунального Концерну "Центр комунального сервісу" про стягнення грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням доказів у сумі 6 047,50 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 300,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець-10" (вул. Радунська, 28, м. Київ, 02097, ідентифікаційний код 22882992) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вул. Лейпцизька, 1-А, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код 03327664) борг у розмірі 17 254 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 29 коп., інфляційні у розмірі 9 054 (дев'ять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 57 коп., штраф у розмірі 3 450 (три тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Відмовити Комунальному концерну "Центр комунального сервісу" у відшкодуванні витрат, пов'язаних із наданням доказів у розмірі 6 047,50 грн, та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 300,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03.12.2019
Суддя Т. Ю. Трофименко