ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.10.2019Справа № 910/8205/19
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" (65009, Одеська область, місто Одеса, вулиця Академічна, будинок 20Б, офіс 8 кабінет № 3; ідентифікаційний код 39400733)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075715)
про стягнення 39 167,76 грн,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 39 167,76 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були понесені витрати на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту, придбання магістральної частини повітророзподільника та на технічне обслуговування, які мають бути компенсовані відповідачем, як особою, що зобов'язалась зберігати вагон у належному стані.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/8205/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
24.07.2019 до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки: позивачем не доведено, що матеріальна шкода спричинена діями або бездіяльністю працівників відповідача, а обставини завдання шкоди повинні встановлюватись слідчим в межах кримінального провадження; дії працівників залізниці були правомірними та були спрямовані на забезпечення безпеки руху поїздів; позивачем не надано документів на підтвердження факту та розміру заявлених витрат.
06.08.2019 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив, а також заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 39 167,76 грн збитків та 13 755,00 грн судових витрат.
Розглянувши зазначену заяву, судом встановлено, що фактично позивач збільшує розмір витрат на професійну правничу допомогу, а тому дана заява за своєю правовою природою не є заявою про збільшення розміру позовних вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
У лютому 2019 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу у вагоні № 56360704, який перебував у власності позивача, зі станції Курахівка Донецької залізниці до станції Бурштин Львівської залізниці, що підтверджується залізничною накладною № 48456768.
За наслідками перевезення 25.02.2019 на станції Бурштин Львівської залізниці було виявлено пошкодження (розукомплектування) вищевказаного вагону, а саме пошкодження магістральної частини, що є складовою гальмівної системи вагону, про що було складено Акт загальної форми №49 від 25.02.2019 за формою ГУ-23.
04.03.2019 представником вагонного депо та ревізором з безпеки руху поїздів на автотранспорту у вагонному господарстві ревізорської дільниці за підписом начальника вагонного депо був складений акт про пошкодження вагону № 56360704 за формою ВУ-25М.
06.03.2019 вагон №56360704 на підставі накладної № 37580347 був направлений для ремонту до виробничого підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Коломия" АТ "Укрзалізниця" з відповідним підрозділом на станції Хриплин, де було складено повідомлення №9173 від 07.03.2019 на ремонт вагона №56360704 за формою ВУ-23М, найменування несправностей: розукомплектування.
З метою ремонту пошкодження вагону позивачем було у Товариства з обмеженою відповідальністю "Скинест Рейл Юей" "частину магістральну повітророзподільника", загальною вартістю 10 200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №37 від 06.03.2019 та видатковою накладної №30 від 07.03.2019.
На підтвердження факту виконання робіт з ремонту вагона позивачем надано дефектну відомість за формою ВУ-22 про виконання робіт по встановленню відсутньої деталі магістральної частини №15739, акт №12/03 від 20.03.2019 виконаних робіт, рахунок на оплату від 20.03.2019 №128/021 на суму 3 610,96 грн, калькуляція витрат на технічне обслуговування вантажного вагона з відчепленням №56360704 від 19.03.2019.
Крім того, 08.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" та Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" було укладено договір №36-3Э-ДЛТ про надання транспортно-експедиторських послуг від 08.11.2018. За умовами вказаного договору для визначення вартості послуг експедитора у період з 09.11.2018 по 31.03.2019 застосовуються коригуючи коефіцієнти "К", що забезпечують розрахункову дохідність 1250 грн на один вагон експедитора на добу.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи накладних №48456768 та № 47517453, а також заявок на перевезення вантажу, позивач здійснював експедирування вантажу із залученням власного вагону №56360704.
Проте, як вже було зазначено, по прибуттю на станції Бурштин було виявлено розукомплектування вагону, у зв'язку з чим за період д 06.03.2019 по завершення ремонту зазначений вагон не міг використовуватись для здійснення господарської діяльності.
Отже, внаслідок тимчасової неможливості виконання договору №36-3Э-ДЛТ про надання транспортно-експедиторських послуг від 08.11.2018 із Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" позивач поніс упущену вигоду в розмірі 25 000,00 грн.
Таким чином, витрати позивача, пов'язані із пошкодженням (розукомплектуванням) вагону №56360704 склали 39 167,76 грн, з яких 10 200,00 грн вартість магістральної частини повітророзподільника, 3 610,96 грн сума ремонтних робіт з усунення пошкоджень, 356,80 грн витрати на транспортування пошкодженого вагону від місця пошкодження до місця ремонту та 25 000,00 грн упущеної вигоди.
При цьому, суд зазначає, що твердження позивача про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження розмір витрат на транспортування вагону є помилковими та спростовуються матеріалами справи, оскільки у залізничній накладній № 37580347 містяться відомості, що відправником сплачено 356,80 грн провізної плати.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Пункт 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі статтею 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно зі статті 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення вагонів позивача свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.
Як свідчать матеріали справи, на станції Бурштин Львівської залізниці було виявлено пошкодження (розукомплектування) вищевказаного вагону, а саме пошкодження магістральної частини, що є складовою гальмівної системи вагону.
Згідно з пунктом 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розкомплектуванням вагону, останній був відправлений до виробничого підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Коломия" АТ "Укрзалізниця" з відповідним підрозділом на станції Хриплин для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажного вагону №9173 від 07.03.2019.
Оскільки порожні приватні вагони мають статус «вантажу», відповідно до п. 2 Правил складання актів повинен бути складений комерційний акт у зв'язку із пошкодженням вантажу (вагону).
Відповідно до пункту 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями, згідно з наказом № 312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей:
- несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно з пунктом 6.2.1. зазначеної Інструкції, при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти: дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином, пошкодження магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а її несправність є забороною для постановки такого вагону в состав поїзду.
З матеріалів справи вбачається, що вагон № 56360704 був відремонтований, що підтверджується відповідними актами, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що розмір завданих розукомплектуванням вагону збитків позивачу складає 39 167,76 грн грн.
Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до частини 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Як викладено у пункті 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» № 01-8/91 від 29.11.2007, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Отже, власні (приватні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають правовий статус «вантажу».
Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами пункту 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з пунктом 2 статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Як слідує з наявних у матеріалах справи доказів, протиправність поведінки відповідача полягає у бездіяльності та незабезпеченні схоронності (збереження) належних позивачу вагонів під час їх курсування залізничними коліями, чим порушено положення Статуту залізниць та Закону України «Про залізничний транспорт», внаслідок чого вагони були розукомплектовані і позивачу завдані збитки в розмірі вартості їх ремонту та придбаних позивачем для цілей ремонту запасних частин.
Між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, також матеріали справи не містять доказів того, що розукомплектування вантажних вагонів сталося не з вини відповідача, який взяв на себе відповідальність за збереження прийнятих до перевезення вагонів позивача, але не зберіг майно позивача.
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження відсутності вини щодо пошкодження (розукомплектування) вагонів позивача.
Суд враховує приписи частини 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Всі інші аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов спростовуються вищевказаними висновками суду, а тому до уваги не приймаються.
При цьому, суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із доданим до позовної заяви розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, становив 1 921,00 грн - судовий збір, а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 11 834,00 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором №12/04/2019 від 12.04.2019 про надання правової допомоги, разом із додатковою угодою №1 від 12.04.2019, додатком №3 від 13.06.2019, актом №14/06 від 14.06.2019 виконаних робіт, актом №05/08 від 05.08.2019 виконаних робіт, а також прибутковими касовими ордерами №14/06 від 05.08.2019 на суму 8 834,00 грн та №05/08 від 05.08.2019 на суму 3 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" (клієнт) та адвокатом Гершман Людмилою Володимирівною було укладено договір №12/04/2019 від 12.04.2019 про надання правової допомоги, відповідно до якого клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до договору, доручає, а адвокат зобов'язується надати клієнту за плату послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України будь-якої ланки, правоохоронних органах тощо.
12.04.2019 між клієнтом на адвокатом було підписано додаткову угоду №1, за умовами якої вартість наданої адвокатом професійної правової допомоги визначається з розрахунку 1000 грн за годину роботи адвоката. Клієнт оплачує надану адвокатом професійну правову допомогу у готівковій формі згідно акту виконаних робіт протягом 10 днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором №12/04/2019 від 12.04.2019 про надання правової допомоги, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" та адвокатом Гершман Людмилою Володимирівною складено акти виконаних робіт №14/06 від 14.06.2019 на суму 8 834,00 грн та №05/08 від 05.08.2019 на суму 3 000,00 грн, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
На підтвердження фактичної оплати послуг з правничої допомоги позивачем надано прибуткові касові ордери №14/06 від 05.08.2019 на суму 8 834,00 грн та №05/08 від 05.08.2019 на суму 3 000,00 грн.
.Відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.
Відповідач проти задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правову допомогу заперечував, однак належних доказів або обґрунтувань, в тому числі контррозрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, а також клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, відповідач не надав. Між тим, судом не встановлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 126 ГПК України.
За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 39 167,76 грн збитків, враховуючи, що позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом Гершман Людмилою Володимирівною професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" в межах справи №910/8205/19 на загальну суму 11 834,00,00 грн, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" та стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з 1 921,00 грн судового збору та 11 834,00 грн витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 39 167,76 грн збитків - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" (65009, Одеська область, місто Одеса, вулиця Академічна, будинок 20Б, офіс 8 кабінет № 3; ідентифікаційний код 39400733) 39 167,76 грн (тридцять дев'ять тисяч сто шістдесят сім гривень 76 копійок) збитків, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) та 11 834,00 грн (одну тисячу вісімсот тридцять чотири гривні 00 копійок) витрат на правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ