номер провадження справи 12/111/19
25.11.2019 Справа № 908/2782/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2782/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння плюс" (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, буд. 4-А, приміщення 1)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
про стягнення 15 278,11 грн.
за участю представників:
від позивача - Бойко О.В., довіреність № 18/09/19-1 від 18.09.2019
від відповідача - Фуклєва А.В., довіреність № 433 від 10.09.2019, адвокат
Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.11.2019 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння плюс" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. №13/09/19-1 від 27.09.2019 до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 15278,11 грн. за договором про постачання електричної енергії № 91 від 28.08.2006.
При цьому в пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг правової (правничої) допомоги в сумі 1800,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2782/19, присвоєно справі номер провадження 12/111/19, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. В даній ухвалі суду зазначено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2782/19, а також запропоновано відповідачу відповідно до ст. 165 ГПК України подати у строк до 23.10.2019, проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву. Разом з тим в ухвалі повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення необхідно подати у строк до 07.11.2019.
24.10.2019 на адресу суду від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- з обставинами, викладеними в позовній заяві, відповідач не погоджується в повному обсязі з причини відсутності його вини у виникненні вказаної в позові заборгованості;
- грошові кошти споживачів зараховувались на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які були відкриті відповідачем в ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» згідно з договором банківського рахунку № 1338156-170221-095949 від 21.02.2017;
- за умовами вказаного договору банківського рахунку банк зобов'язався виконувати платіжне доручення ПАТ «Запоріжжяобленерго» на повернення коштів, які були зараховані на рахунки підприємства, але йому не належать;
- ПАТ «Запоріжжяобленерго» неодноразово зверталося до банку з вимогами про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання товариства і є попередньою оплатою за електроенергію, однак ПАТ «Державний ощадний банк України» безпідставно повертає без виконання платіжні доручення відповідача, які спрямовані на повернення коштів споживачам;
- чисельні юридичні та побутові споживачі електричної енергії перед якими станом на 01.01.2019 у ПАТ «Запоріжжяобленерго» виникла кредиторська заборгованість через здійснення ними надмірних авансових платежів (передоплати) за електричну енергію до 01.01.2019, опинилися заручниками неправомірної бездіяльності уповноваженого банку в умовах перехідного періоду до нового ринку електричної енергії, що само собою є беззаперечним доказом відсутності вини та дій зі сторони відповідача, які могли б зумовити виникнення зазначеної у позові заборгованості;
- неповернення відповідачем позивачу попередньої оплати в розмірі 14581,21 грн. є наслідком протиправних дій ПАТ «Державний ощадний банк України»;
- ПАТ «Запоріжжяобленерго» не має можливості користуватися грошовими коштами позивача, оскільки ці кошти знаходяться на рахунку зі спеціальним режимом використання;
- у позивача відсутні підстави для нарахування саме відповідачу збитків від інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 393,69 грн. та 303,21 грн. відповідно. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Разом із відзивом від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, в якому зазначає, що не мав можливості подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи № 908/2782/19 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань через неукомплектованість особового складу багатьох підрозділів ПАТ “Запоріжжяобленерго”, спричинену масовими звільненнями працівників підприємства, а також надмірним навантаженням працівників юридичної дирекції підприємства.
Також відповідач 24.10.2019 надав суду заяву, в якій просить розглядати справу № 908/2782/19 у порядку загального позовного провадження для правильного врегулювання спору. Вказану заяву відповідач обґрунтовує тим, що дана справа потребує детального розгляду спору по суті та з'ясування всіх обставин, а саме: встановлення відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості за позовною заявою, встановлення обставин, що призвели до виникнення заборгованості, встановлення належного відповідача у справі за даним позовом. Вказує, що з огляду на обставини зазначеної справи та беззаперечні факти відсутності вини ПАТ “Запоріжжяобленерго” у виникненні заборгованості, що є предметом позову, існує необхідність у розгляді справи в загальному позовному провадженні.
05.11.2019 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що сума в розмірі 15278,11 грн. складається із суми боргу 14581,21 грн., індексу інфляції в сумі 393,69 грн. та трьох процентів річних в сумі 303,21 грн.
Ухвалою суду від 07.11.2019 відмовлено у задоволені заяви відповідача про розгляд справи № 908/2782/19 в порядку загального позовного провадження, ухвалено перейти до розгляду справи № 908/2782/19 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 25.11.2019 о 15:30.
В судове засідання 25.11.2019 з'явилися представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2019 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, також підтримав клопотання про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг з правової (правничої) допомоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.11.2019 заявив усне клопотання, згідно з яким у разі задоволення позову в даній справі повністю або частково просить надати розстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці з огляду на тяжкий матеріальний стан відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2019 проти клопотання відповідача про надання розстрочки заперечив в повному обсязі.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги пояснення позивача, позицію відповідача, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 28.08.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», далі Постачальник електричної енергії, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соя Протеїн продукт» був укладений договір про постачання електричної енергії № 91, далі Договір.
До вказаного Договору між сторонами були укладені та підписані додаткові угоди, а саме: № 1 від 01.02.2007, № 3 від 23.04.2007, № 6 від 09.03.2010, № 6/1 від 31.08.2011, № 7 від 22.02.2012, № 8 від 25.06.2012, № 9 від 29.08.2012, від 03.01.2017, від 22.06.2017, № 15 від 27.09.2018.
За умовами додаткової угоди від 03.01.2017 сторони дійшли згоди викласти преамбулу Договору в наступній редакції: «Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», далі Постачальник електричної енергії, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячне насіння Плюс», далі Споживач, вирішили: укласти договір про постачання електричної енергії». Також сторони погодили у додатках № 1-9 змінити ТОВ «Соя Протеін продукт» на найменування ТОВ «Сонячне насіння Плюс».
Додатковою угодою від 22.06.2017 сторони узгодили викласти преамбулу Договору в наступній редакції: «Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», далі Постачальник електричної енергії, та Філія «Пологівський елеватор» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячне насіння Плюс», далі Споживач, уклали договір про постачання електричної енергії». Також сторони дійшли згоди у додатках № 1 - 9 змінити ТОВ «Сонячне насіння Плюс» на найменування Філія «Пологівський елеватор» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячне насіння Плюс».
Відповідно до п. 1 Договору Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».
Умовами підпункту 2.3.4. п. 2.3. Договору передбачений обов'язок Споживача оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».
Відповідно до п. п. 7.2., 7.4. Договору розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства. Розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» з урахуванням умов додатка 7 «Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку». Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії обумовлюються додатком № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».
Згідно із п. п. 1, 4, 7, 10, 11 додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” до Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 23.04.2007) розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії, вказаний в п. 10 Договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії. У разі відсутності попередньої оплати, оплата споживаної протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться Споживачем плановими платежами по рахункам або платіжним вимогам-дорученням, які направляє йому Постачальник електричної енергії за плановий період:
- з 1 по 15 число місяця на суму 45 % від вартості обсягу договірної величини споживання електричної енергії до 11 числа розрахункового періоду;
- з 16 по 30 число місяця на суму 45 % від вартості обсягу договірної величини споживання електричної енергії до 21 числа розрахункового періоду. За необхідності розмір планового платежу може бути скореговано з урахуванням фактичного споживання електричної енергії за плановий період, одержаних від Споживача коштів за споживання електричної енергії відповідного розрахункового періоду, у тому числі за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та / або аварійної броні. Споживач не пізніше 14:00 годин 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:
- “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою додатка № 5.1.;
- “Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою додатка № 5.5.” (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу). Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.
За підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача. Рахунки або платіжні вимоги-доручення направляються Постачальником Споживачу поштою рекомендованим листом або віддаються уповноваженому представнику Споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника журналі. При направленні рахунка Споживачу нарочним Постачальника електричної енергії Споживач зобов'язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок або платіжну вимогу-доручення. Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області -5 днів, по Україні - 7 днів);
- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі - дата, зазначена у журналі;
- при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.
Пунктом 9.4. Договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2006 р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії Договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.
Позивач в позові вказує, що на виконання умов Договору протягом 2018 року перерахував відповідачу грошові кошти в якості оплати вартості поставленої активної електричної енергії та розподілення електричної енергії в загальному розмірі 890831,23 грн., а відповідач протягом цього періоду поставив позивачу електричну енергію та здійснив її розподілення на загальну суму 840809,98 грн. Зазначає, що вказаний факт підтверджується копіями відповідних платіжних доручень та карткою рахунку № 3711 за 2018 рік, сформованою виходячи з даних бухгалтерського обліку позивача. Внаслідок цього у позивача виникла переплата щодо поставки активної електроенергії на суму 14581,21 грн. Вказує, що наявність попередньої оплати визнається відповідачем про що свідчить підписаний його уповноваженим представником акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2018. При цьому зазначає, що звертався до відповідача з вимогою (лист № 11 від 21.01.2019) про повернення суми попередньої оплати. Втім, відповідач до теперішнього часу жодним чином не відреагував на зазначену вимогу, грошові кошти в сумі 14581,21 грн. не повернув.
З посиланням на приписи ч. 2 статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 10.01.2019 по 19.09.2019 в сумі 303,21 грн. та інфляційні витрати за період з 10.01.2019 по 19.09.2019 в сумі 393,69 грн.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Спір в даній праві виник саме у зв'язку з виконанням умов договору про постачання електричної енергії № 91 від 28.08.2006. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 714 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Так, згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частинами 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" № 2019-VIII від 13.04.2017, який набув чинності з 11.06.2017, передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем як Споживачем та відповідачем як Постачальником електричної енергії був укладений договір про постачання електричної енергії № 91 від 28.08.2006.
На виконання умов вказаного Договору та Додатка № 4 до нього позивач перерахував відповідачу за період з грудня 2017 по грудень 2018 грошові кошти на загальну суму 890831,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими копіями платіжних доручень (а.с. 50-69).
Зі змісту картки рахунку 3711 за 2018 рік позивача вбачається, що відповідачем були надані позивачу послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 840809,98 грн.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 1415 від 13.11.2018 (пункти 1, 2) постановлено:
- видати Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством);
- анулювати Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».
Згідно із п.п. 3 п. 3 вказаної постанови зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» до 01 січня 2019 року укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії зі споживачами, електроустановки яких приєднані до системи розподілу електричної енергії Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», та договори електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з електропостачальниками, які мають намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії таким споживачам, із відкладальною умовою набрання ними чинності з 01 січня 2019 року.
В подальшому 14.03.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнята постанова № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», відповідно до п. п. 1, 2 якої затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, а також визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
При цьому, умовами п. 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 встановлено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
В пункті 12 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 зазначено, що ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр», крім пунктів 1 та 12, які набирають чинності з 11 червня 2018 року.
Пунктом 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, далі Правила, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, які набрали чинності з 11.06.2018, визначено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Згідно із п. 6.1.1., 6.1.2. Правил споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником. Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб'єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі.
Відповідно до п. 6.1.21. Правил Постачальник послуг комерційного обліку має передати адміністратору комерційного обліку фактичні дані комерційного обліку на момент зміни електропостачальника. Упродовж одного робочого дня після зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку надсилає отримані фактичні дані попередньому та новому електропостачальникам. Зазначені дані є підставою для коригуючих взаєморозрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником та початковими даними для розрахунків споживача з новим електропостачальником.
Пунктом 6.1.22 Правил визначено, що якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника. Якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів. Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника.
В матеріалах справи міститься лист позивача за вих. № 11 від 21.01.2019 (а.с. 72), в якому останній просив відповідача повернути перераховані кошти в сумі 14581,21 грн. як попередня оплата за активну електроенергію.
На вказаному листі міститься підпис Петренко Т.І. із зазначенням дати 22.01.2019.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2018 за електричну енергію згідно договору № 91 від 28.08.2006, підписаний головним бухгалтером Філії «Пологівський елеватор» ТОВ "Сонячне насіння плюс" Голуб І.О. та Петренко Т.І. від імені ПАТ «Запоріжжяобленерго», в якому звірене сальдо на 31.12.2018 на користь Філії «Пологівський елеватор» ТОВ "Сонячне насіння плюс" складає 48045,83 грн., з яких за активну електричну енергію - 14581,21 грн.
Отже, лист за вих. № 11 від 21.01.2019 отриманий представником відповідача Петренко Т.І. 22.01.2019.
Таким чином, підписання з позивачем у справі акта звірки від 31.12.2018 за Договором свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності переплати позивачем коштів за договором № 91 від 28.08.2006 на суму 14581,21 грн.
Умовами п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії, чинних станом на 11.06.2018, передбачено, що якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів. Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника.
Тобто вказаним пунктом Правил передбачена альтернатива, а саме: попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів з моменту отримання вимоги повернути споживачу надлишок коштів або зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника.
Отже, розрахунки між позивачем та відповідачем щодо повернення переплати мали бути здійснені до 29.01.2019 (5 робочих днів від дати отримання відповідачем листа позивача за вих. № 11 від 21.01.2019).
Втім, відповідач в порушення п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії повернення переплати в сумі 14581,21 грн. позивачу не здійснив.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведена та документально підтверджена наявність переплати відповідачу за договором № 91 від 28.08.2006 в сумі 14581,21 грн., та підтверджений факт порушення відповідачем п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо неповернення переплати на користь позивача. Відповідач доказів повернення позивачу переплати в сумі 14581,21 грн. станом на час розгляду справи суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячне насіння плюс” про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» коштів в сумі 14581,21 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з порушенням відповідачем строку повернення переплати в сумі 14581,21 грн., тобто за порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу три відсотки річних за період з 10.01.2019 по 19.09.2019 в сумі 303,21 грн. та інфляційні витрати за період з 10.01.2019 по 19.09.2019 (з січня 2019 по вересень 2019) в сумі 393,69 грн.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013).
Дослідивши виконані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх перерахунок у зв'язку тим, що в них допущені помилки, а саме невірно визначений початок періоду прострочення.
Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних витрат за допомогою програми “Законодавство”.
Три відсотка річних розраховані судом наступним чином:
1) на суму переплати 14581,21 грн., строк повернення якої настав 29.01.2019 (5 робочих днів від дати отримання відповідачем листа позивача за вих. № 11 від 21.01.2019), прострочка виникла з 30.01.2019
- за період з 30.01.2019 по 19.09.2019 (233 дні прострочення) від суми боргу 14581,21 грн. три відсотка річних складають 279,24 грн.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення повернення суми переплати становить 279,24 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячне насіння плюс” про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково в сумі 279,24 грн.
Інфляційні витрати розраховані судом наступним чином:
1) на суму переплати 14581,21 грн., строк повернення якої настав 29.01.2019, прострочка виникла з 30.01.2019
- за період з лютого 2019 по вересень 2019 від суми боргу 14581,21 грн. інфляційні витрати складають 396,47 грн.
Приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки згідно приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак розрахунок інфляційних витрат позивача визнається правомірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 393,69 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно усного клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення в даній справі, суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Судом враховано, що підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.
Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з п. 7.2. чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Заявивши в судовому засіданні 25.11.2019 усне клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 3 місяці представник відповідача посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства, однак будь-яких доказів на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в тому числі тяжкого фінансового стану (зокрема баланс, звіт про фінансові результати за останній період) останній суду не надав.
Крім того, представник відповідача не обґрунтував необхідність надання розстрочки виконання рішення суду саме строком на 3 місяці.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні боргу перед позивачем та протиправність дій ПАТ «Державний ощадний банк України» судом не приймаються, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 625 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання з огляду на приписи ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України (відсутність вини) або через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України).
Твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування збитків від інфляції та трьох відсотків річних є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг правової (правничої) допомоги в сумі 1800,00 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.
Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 02/09/19-1 від 02.09.2019, укладений між ТОВ “Сонячне насіння плюс”, далі Клієнт, та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «ВІС ЛЕГІС», далі Адвокатське об'єднання. При цьому вказаний договір зі сторони Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «ВІС ЛЕГІС» був підписаний першим заступником директора Дояр Є.В. на підставі довіреності від 21.12.2018 № 21/12/18-1, яка додана до матеріалів справи.
Також до вказаного договору позивач надав підписаний з Клієнтом акт наданих правових (юридичних) послуг з правової допомоги від 18.09.2019, в якому зазначена вартість наданої правової допомоги в сумі 1800,00 грн. Разом з тим зазначено, що правова допомога надана адвокатом Бойко О.В.
В якості підтвердження оплати наданих послуг з правової допомоги позивач надав платіжне доручення № 679 від 19.09.2019, в якому зазначено про оплату позивачем на користь Адвокатської компанії «ВІС ЛЕГІС» за правові (юридичні) послуги згідно договору № 02/09/19-1 від 02.09.2019, рах. № 125 від 18.09.2019.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 4 статті 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом статті 126 та частини 4 ст. 129 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.
Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За фактом надання послуг позивачу був підписаний акт наданих правових (юридичних) послуг з правової допомоги від 18.09.2019, в якому зазначено, що Адвокатське об'єднання надало Клієнту правову допомогу, пов'язану з підготовкою позовної заяви про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості, збитків від інфляції та трьох процентів річних, правова допомогу надана адвокатом Бойко О.В. та складає 1800,00 грн.
Докази у справі свідчать, що позивач оплатив рахунок № 125 від 18.09.2019 Адвокатському об'єднанню «Віс Легіс» на загальну суму 1800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 679 від 19.09.2019.
В матеріалах міститься засвідчена копія наказу № 07/К від 21.01.2019 про переведення Бойко О.В. з 21.01.2019 на посаду адвоката Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Віс Легіс».
Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, судом враховано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 14581,21 грн., три відсотка річних в сумі 303,21 грн. та інфляційні витрати в сумі 393,69 грн.
З огляду на обставини справи (стягнення переплати за електроенергію, яка була сплачена відповідачу за договором № 91 від 28.08.2006, предмет позову складається з суми переплачених коштів в розмірі 14581,21 грн., трьох відсотків річних та інфляційних витрат, нарахованих за порушення строку повернення переплачених коштів) справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. При цьому, судом враховано, що справа № 908/2782/19 є малозначною, оскільки ціна позову складає 15278,11 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192100,00 грн.) та її розгляд не був тривалим. Тому суд дійшов висновку що витрати порівняно з ціною позову та складністю справи є не співрозмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 1000,00 грн.
У судовому засіданні, яке відбулося 25.11.2019, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння плюс" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926, на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячне насіння плюс”, 01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, буд. 4-А, приміщення 1, код ЄДРПОУ 00688321, грошові кошти в сумі 14581 (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одна) грн. 21 коп., три відсотка річних в сумі 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 24 коп., інфляційні витрати в сумі 393 (триста дев'яносто три) грн. 69 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1917 (одна тисяча дев'ятсот сімнадцять) грн. 99 коп., витрати про оплату послуг правової (правничої) допомоги в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння плюс" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" відмовити.
Повне рішення складено - 02.12.2019 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.