61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
03.12.2019 Справа № 905/1736/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області,
до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця”,
про стягнення збитків у вигляді недостачі вантажу у розмірі 62513,34грн.,
без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця” збитків у вигляді недостачі вантажу у розмірі 62513,34грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при перевезенні вугілля по основній накладній №48186050 від 04.02.2019р. (досильна залізнична накладна №45807393 від 07.02.2019р.) не забезпечив збереження вантажу у вагонах №56365745, №56049299, №56478704 у зв'язку з чим спірні вагони прибули з нестачею вантажу, що підтверджується складеними комерційними актами №№484809/35, 484809/36, 484809/37 від 10.02.2019р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.10.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1736/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
08.10.2019р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №2022/1167 від 30.09.2019р., в якому просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що додані до позовної заяви позивачем комерційні акти не є належними доказами по справі у зв'язку з відсутністю в останніх підписів присутніх при перевірки представників вантажоодержувача Шевчук та Луканина. Крім того, відповідач вважає, що факт отримання позивачем фактичних збитків спростовується відомостями, вказаними у розділах "вага фактична" та "вага неведена" у рахунку-фактурі №92409334та акті приймання-передачі.
16.10.2019р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь №09-2/70 від 09.10.2019р. на відзив на позовну заяву, у якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі, заперечує проти викладених у відзиві обставин.
Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Станом на 03.12.2019р. клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне:
04.02.2019р. ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажено на адресу ПРАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” (вантажоодержувач) за основною залізничною накладною №48186050 у вагонах №№56365745, 56049299,56478704 насипом кокс доменний вологий. Вантаж прийнятий до перевезення відповідно до основної накладної №48186050 масою нетто: у вагоні №56365745 - 49550кг., у вагоні №56049299 - 43000кг., у вагоні №56478704 - 42450кг.
В накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж маркований по центру повздовжньою полосою, шириною 400-600мм. уздовж вагону вапном. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п.1-4 гл.14 Додатка 3 до СМГС.
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.
Як свідчать матеріали справи, 07.02.2019р. спірний вантаж у вагонах №№№56365745, 56049299, 56478704 було надіслано за досильною накладною №45807393 зі станції Пологи на станцію Сартана Донецької залізниці. Вантаж прийнятий до перевезення відповідно до досильної накладної №45807393 масою нетто: у вагоні №56365745 - 49550кг., у вагоні №56049299 - 43000кг., у вагоні №56478704 - 42450кг.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з ст.52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Так, на станції призначення Сартана Донецької залізниці на підставі актів загальної форми №31264, №31265, №31266 від 08.02.2019р. було здійснено комісійне переважування вагонів: №№56365745, 56049299, 56478704 за результатами якого складені комерційні акти: №№484809/35, 484809/36, 484809/37 від 10.02.2019р., відповідно до яких встановлені наступні обставини:
Комерційним актом №484809/35 від 10.02.2019р. встановлено, що у вагоні №56365745 у документі значиться: нетто 49550кг, тара 23500кг, брутто відсутня, фактично при переважуванні виявилось: брутто 69500кг, тара 23500кг, нетто 46000кг, що менше, ніж зазначено у документі на 3550кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Фактично виявилось, що навантаження вище рівня бортів 40см., шапкою, вантаж марковано. По ходу поїзда праворуч над 1 по 7 люками наявна виїмка довжиною 10м, шириною 2м, глибиною 50см. В районі виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люки закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття та до комерційного провішування вагон знаходився під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь і комерційних агентів ст.Сартана. Завідуючий вантажним двором по штатному розкладу не значиться.
Комерційним актом №484809/36 від 10.02.2019р. встановлено, що у вагоні №56049299 у документі значиться: нетто 43000кг, тара 23900кг, брутто відсутня, фактично при переважуванні виявилось: брутто 63900кг, тара 23900кг, нетто 4000кг, що менше, ніж зазначено у документі на 3000кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Фактично виявилось, що навантаження вище рівня бортів 40см., шапкою, вантаж марковано. По ходу поїзда праворуч над 1 по 6 люками наявна виїмка довжиною 9м, шириною 1,2м, глибиною 50см. В районі виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люки закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття та до комерційного провішування вагон знаходився під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь і комерційних агентів ст.Сартана. Завідуючий вантажним двором по штатному розкладу не значиться.
Комерційним актом №484809/37 від 10.02.2019р. встановлено, що у вагоні №56478704 у документі значиться: нетто 42450кг, тара 23000кг, брутто відсутня, фактично при переважуванні виявилось: брутто 63250кг, тара 23000кг, нетто 40250кг, що менше, ніж зазначено у документі на 2200кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Фактично виявилось, що навантаження вище рівня бортів 40см., шапкою, вантаж марковано. По ходу поїзда праворуч над 1 по 3 люками наявна виїмка довжиною 3,5м, на всю ширину вагона, глибиною 70см. В районі виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люки закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття та до комерційного провішування вагон знаходився під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь і комерційних агентів ст.Сартана. Завідуючий вантажним двором по штатному розкладу не значиться.
Обґрунтовуючи свої вимоги вказаними комерційними актами, позивач вважає, що відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав, збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).
Відповідно до ст.86 Кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Отже, за основною накладною №48186050 та досильною накладної залізниця прийняла у ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправник) вантаж для перевезення і зобов'язалася доставити його на станцію призначення - Сартана Донецької залізниці ПРАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”.
Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Оскільки спірні вагони прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу п.110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто на відповідача.
Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Відповідно до ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності маси вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у спірних накладних, засвідчено комерційними актами №№484809/35, 484809/36, 484809/37 від 10.02.2019р.
Суд приймає до уваги встановлені комерційними актами сліди доступу до вантажу, виїмки над люками у спірних вагонах, порушення маркування, ознаки втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.
Відповідно до п.10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці.
Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.
Спірні комерційні акти №№484809/35, 484809/36, 484809/37 від 10.02.2019р.підписали наступні особи: ДСМ Шелехов А.Ю., агент ком. ОСОБА_1 , агент ком. ОСОБА_2 та пров. інженер ОСОБА_3 .
Відповідно до письмових тверджень позивача у відповіді на відзив, ОСОБА_3 приймала участь у якості уповноваженого представника одержувача на підставі довіреності, що надає право підписувати комерційні акти, складені при видачі вантажу.
В світлі приписів ст.73 та ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, в матеріалах справи відсутні докази того, що особи, за підписами яких складені наявні в матеріалах справи комерційні акти, не були призначені відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів ГУ-22 по станції Сартана.
Суд звертає увагу на те, що відповідач у відзиві не спростував наявність повноважень у вказаних у комерційних актах осіб на їх підписання.
При цьому суд відзначає, що комерційні акти не містять підпису начальника вантажного району, оскільки відповідно до змісту розділу “Д” актів по станції Сартана Донецької залізниці така посада у штатному розписі на дату складання актів була відсутня.
Згідно з п. 9 Правил складання актів особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть встановлену законом відповідальність. Як вже встановлено судом, наявні в матеріалах справи комерційні акти в тому числі підписані заступником начальника станції, отже своїм підписом вказана посадова особа підтвердила викладені у ньому обставини.
Начальник станції та його заступник мають повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Щодо доводів відповідача про те, що при перевірці маси вантажу були присутні представники вантажоодержувача Шевчук і Луканина, натомість підписи цих осіб в комерційних актах відсутні, суд зазначає наступне.
Дійсно, відповідно до змісту комерційних актів, при перевірці маси вантажу були присутні представники одержувача ПАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” особи Шевчук і Луканина.
Разом з тим, вказані особи не мали повноважень з підписання комерційних актів, про що свідчить письмові пояснення позивача у відповіді на відзив. За твердженнями позивача, вказані працівники є особами, які обслуговують вантажні ваги на яких здійснювалася перевірка маси вантажу в спірних вагонах.
Таким чином, наявні в матеріалах справи комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належним доказам на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Таким чином, суд визнає наявні у матеріалах справи комерційні акти належними доказами на підтвердження факту незбереження вантажу під час його перевезення.
Відповідно до ст.114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Посилаючись на акт прийому-передачі №92409334 від 04.02.2019р. між ПрАТ “АКХЗ” та ПрАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” та рахунок-фактуру ПрАТ “АКХЗ” №92409334 від 04.02.2019р., позивач у позові здійснив розрахунок позовних вимог виходячи з вартості однієї тони коксу доменного у вагоні №56365745-10301,71грн. з ПДВ, у вагонах №№56049299, №56478704- 10355,56грн. з ПДВ.
Акт приймання-передачі підписаний та скріплений печатками підприємств; рахунок-фактура містить підпис начальника відділу збуту та головного бухгалтера ПрАТ “АКХЗ”, скріплений печаткою вантажовідправника.
В силу викладених вище положень суд приймає вказані документи як належні докази у підтвердження розміру вартості втраченого вантажу.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Згідно матеріалів справи, у спірній накладній у графі найменування вантажу зазначено, що вантаж у вологому стані. Відповідно до з наведеного у позові розрахунку, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі.
Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.
Суд зазначає, що Статут залізниць України не передбачає обов'язкового додання до позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу (п.2.7 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України 29.09.2008р. N 04-5/225 Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею).
Доводи відповідача у відзиві про те, що факт отримання позивачем збитків спростовується вищевказаними рахунком вантажовідправника та актом приймання-пердачі з огляду на різницю між розділами ваги вантажу “вага фактична” та “вага наведена” у співвідношенні до ваги втраченого вантажу з урахуванням норми природної втрати, суд відхиляє з огляду на наступне.
За письмовими поясненнями позивача у відповіді на відзив, у акті прийому-передачі №92409334 від 04.02.2019р. у графах 7, 8 вказані показники маси одного і того ж вантажу “вага фактична” та “вага наведена”, з яких: “вага фактична” - це вага, яка фактично відвантажена постачальником, а “вага наведена” - розраховується відповідно до умов договору за системою знижок/приплат з урахуванням показників якості вантажу. У зв'язку з чим, вказані відомості є показниками маси одного і того ж вантажу, який був поставлений та прийнятий за актом приймання-передачі №92409334.
Таким чином, доводи відповідача у відзиві щодо відсутності документального підтвердження понесення позивачем збитків у пред'явленому до стягнення розмірі спростовуються матеріалами справи.
З огляду на викладене, своїх зобов'язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Приватного акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області, до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 62513,34грн., - задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” (84400, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, код ЄДРПОУ 00191158) суму збитків у розмірі 62513,34грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1921грн. 00коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2019р.
Суддя Ю.В. Макарова