вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" листопада 2019 р. Справа№ 920/431/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: позивача - Старчик А.А.
відповідача - Танчик О.М.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 р. (повне рішення складено 12.09.2019 р.)
у справі № 920/431/19 (суддя - Котельницька В.Л.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
про стягнення заборгованості у розмірі 1363935,10 грн
У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 3284/15-КП-29 від 25.12.2014 р. у загальному розмірі 1363935,10 грн, з яких: 742820,34 грн - пеня, 47551,91 грн - 3% річних та 573562,85 грн - інфляційні втрати.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 3284/15-КП-29 від 25.12.2014 р. Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 8580013,60 грн. Проте, відповідач оплату за переданий газ здійснив з порушенням строку, встановленого п. 6.1 укладеного договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 р. у справі № 920/431/19 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 79339,79 грн пені, 12650,08 грн 3% річних та 53531,31 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Також зазначеним рішенням суду відстрочено його виконання до 01.11.2019 р.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні 663480,55 грн пені, 34901,83 грн 3% річних та 520031,54 грн інфляційних втрат і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.
Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що виходячи із системного аналізу положень ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", учасниками процедури врегулювання заборгованості, що включає в себе і списання заборгованості, є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Проте, на переконання позивача, матеріали справи не містять належних доказів включення відповідача до реєстру, а також доказів того, що відповідач є теплопостачальним підприємством, відтак судом неправомірно застосовано до спірних правовідносин ч. 3 ст. 7 вищевказаного закону.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 920/431/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та призначено справу № 920/431/19 до розгляду на 14.11.2019 р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
25.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - покупець) було укладено договір № 3284/15-КП-29 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти цей природний газ на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
Як передбачено п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом до 650 тис.куб.м.
За змістом п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 5900,00 грн.
У відповідності до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
З наданих позивачем доказів вбачається, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" взяті на себе зобов'язання стосовно постачання природного газу на користь відповідача виконало належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило.
Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 8580013,60 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" 742820,34 грн пені, 47551,91 грн 3% річних та 573562,85 грн інфляційних втрат.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Зазначені договірні відносини, що склалися між сторонами на підставі укладеного договору купівлі-продажу природного газу № 3284/15-КП-29 від 25.12.2014 р., мають ознаки договору поставки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як було зазначено вище, згідно з наявними у матеріалах даної справи актами приймання-передачі природного газу позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 8580013,60 грн.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У пункті 6.1 договору сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Разом з цим, відповідач оплатив прийнятий природний газ у повному обсязі, проте, з порушенням зазначених строків.
30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів ст. 1 зазначеного закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі ст. 2 закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 р. затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до п. 14 зазначеного порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із законом; обсяг невідшкодованої станом на 01.01.2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 р.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 7 закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом (тобто до 30.11.2016 р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.
Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності законом.
Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відтак доводи скаржника про те, що відповідача не включено до вказаного реєстру є необґрунтованими.
Зазначена вище правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.02.2018 р. у справі № 927/1152/16, у постанові від 29.01.2019 р. у справі № 925/108/18 та у постанові від 16.05.2019 р. у справі № 922/2685/18.
Вбачається, що весь обсяг газу, що був переданий за укладеним договором, було використано відповідачем для виробництва теплової енергії, яка була спожита підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), вказана обставина підтверджується змістом актів приймання-передачі природного газу.
При цьому відповідач як станом на період дії договору № 3284/15-КП-29 від 25.12.2014, так і станом на день розгляду справи, є виробником та постачальником теплової енергії та реалізує її у відповідності до вимог Законів України "Про теплопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" та рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.05.2011 р. № 322 "Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми", що також підтверджується наявністю ліцензій на виробництво та постачання теплової енергії.
Встановлено, що у відповідності до поданих розрахунків позивачем зазначені наступні дати погашення відповідачем заборгованості за придбаний за договором № 3284/15-КП-29 від 25.12.2014 р. газ:
- придбаний у січні 2015 року остаточно оплачений 08.04.2015 р.;
- придбаний у лютому 2015 року остаточно оплачений 20.08.2015 р.;
- придбаний у березні 2015 року остаточно оплачений 30.09.2015 р.;
- придбаний у квітні 2015 року остаточно оплачений 30.09.2015 р.;
- придбаний у жовтні 2015 року остаточно оплачений 02.12.2015 р.;
- придбаний у листопаді 2015 року остаточно оплачений 31.12.2015 р.;
- придбаний у грудні 2015 року остаточно оплачений 10.02.2017 р.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем газ у рамках виконання договору купівлі-продажу природного газу № 3284/15-КП-29 від 25.12.2014 р. повністю погашена відповідачем до 31.12.2015 р. Отже, заборгованість погашена відповідачем до 30.11.2016 р., тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
З врахуванням вимог ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" пеня, 3% річних та інфляційні нарахування, що обраховані позивачем за порушення АТ "Сумське НВО" зобов'язань за придбаний у січні 2015 - листопаді 2015 року природний газ, не підлягають стягненню.
Стосовно нарахувань за порушення Акціонерним товариством "Сумське НВО" зобов'язань з оплати придбаного у грудні 2015 року газу, колегія зазначає наступне.
Так, Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" набрав чинності 30.11.2016 р., і станом на вказану дату заборгованість відповідача з оплати придбаного у грудні 2015 року газу становила, 393687,14 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
У п. 7.2 укладеного договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов пункту 6.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що право на нарахування штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань виникло у позивача на підставі п. 6.1 укладеного договору, тому обґрунтованими і правомірними є наступні нарахування: розмір пені за порушення АТ "Сумське НВО" зобов'язання з оплати придбаного у грудні 2015 року газу складає 79339,79 грн, розмір інфляційних нарахувань - 53531,31 грн, розмір 3% річних - 12650,08 грн.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 75% колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу) суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ч. 6 ст. 3 ЦК України).
Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 924/709/17.
Враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що природний газ за укладеним договором придбавався відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій і установ) і відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про наміри останнього до стягнення заборгованості з контрагентів з метою недопущення порушення зобов'язань відповідача перед позивачем по оплаті за придбаний природний газ, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені, оскільки її розмір не є занадто значним.
Стосовно клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення до 01.01.2020 р. судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Як передбачено ч. ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, лише за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд може розстрочити чи відстрочити виконання рішення.
Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач посилається на постанову від 15.04.2019 р., винесену рамках зведеного виконавчого провадження № 57084810 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про накладення арешту на грошові кошти АТ "Сумське НВО" на загальну суму 43647457,00 грн; постанову приватного виконавця Корольова М.А. від 12.04.2019 р. про накладення арешту на грошові кошти АТ "Сумське НВО" на загальну суму 9727869,85 грн; постанову приватного виконавця Мукореза М.Л. від 18.06.2019 р. про накладення арешту на грошові кошти АТ "Сумське НВО" в межах суми 4690000,00 грн; постанову заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області Тимофєєвої Т.І. від 19.06.2019 р. про накладення арешту на грошові кошти АТ "Сумське ВНО" на загальну суму 80829553,76 грн та на довідку № 16-07/145 від 12.07.2019 р. про наявність заборгованості по заробітній платі в сумі 265326886,98 гр., податку на доходи фізичних осіб в сумі 62501049,27 грн, військового збору в сумі 5375338,72 грн та єдиного соціального внеску в сумі 71563609,88 грн.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що подані відповідачем докази свідчать про можливість невиконання рішення суду у даній справі у строк, визначений законодавством, а тому клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню та відстроченню виконання рішення у даній справі до 01.11.2019 р.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі наведеного не спростовують та відхиляються колегією як необґрунтовані.
За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 р. у справі № 920/431/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 р. у справі № 920/431/19 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 03.12.2019 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк