проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"29" листопада 2019 р. Справа № 905/1115/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.
за участю представників:
позивача - Демяненко О.І., посвідчення №5073 від 27.06.2018, довіреність №913 від 08.01.2019; Козак Т.В., посвідчення №1597 від 08.10.2018, довіреність № 933 від 01.01.2019;
відповідача - Гордія Р.А.,посвідчення №811/10 від 18.07.2019,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (вх. №3279 Д/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.10.2019 у справі № 905/1115/19,
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (84302, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Комерційна, будинок №8, код ЄДРПОУ 00131268)
до Державного підприємства "Енергоринок" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок №27; код ЄДРПОУ - 21515381)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вулиця Смоленська, будинок 19, код ЄДРПОУ 39369133)
про відновлення становища, яке існувало до порушення права, -
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.10.2019 у справі №905/1115/19 закрито провадження у справі №905/1115/19 за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" до Державного підприємства "Енергоринок" про відновлення становища, яке існувало до порушення права у у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі №905/1115/19 у зв'язку з відсутністю предмету спору відмовлено.
Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" з вказаною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, справу №905/1115/19 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтуванні апеляційної скарги наголошує про відсутність підстав для закриття провадження у справі №905/1115/19 в порядку пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предмет спору не спрямований на визнання певних фактів та обставин.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про відкладення розгляду справи (вх.№11030); визнано необґрунтованою заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: судді-доповідача Россолова В.В., судді Склярук О.І., судді Ільїна О.В. у справі №905/1115/19; передано справу на автоматичний розподіл для вирішення питання про відвід колегії суддів за заявою Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: судді-доповідача Россолова В.В., судді Склярук О.І., судді Ільїна О.В. у справі №905/1115/19; розгляд справи відкладено на 29.11. 2019 о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (вх. 3582 від 25.11.2019) про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: судді-доповідача Россолова В.В., судді Склярук О.І., судді Ільїна О.В. в рамках заявленої апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (вх. №3279 Д/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.10.2019 у справі № 905/1115/19.
29.11.2019 повторним автоматичним розподілом справи №905/1115/19, у зв'язку з відпусткою судді Ільїна О.В., сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
У судове засідання, яке відбулось 29.11.2019, з'явились представники позивача та представник відповідача.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що ухвала Господарського суду Донецької області від 17.10.2019 у справі №905/1115/19 не відповідає нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.
Звертаючись з позовною заявою Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" зазначає, що між ним та ДП "Енергоринок" укладено договір купівлі-продажу електричної енергії від 19.08.2008 №4863/01 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач продає, а позивач купує електроенергію в ОРЕ та здійснює її оплату відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору, сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід'ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього договору.
За змістом п. 3.2 Договору ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, визначених в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 Договору.
Вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ в розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії (п.3.5 Договору).
За змістом розділу 4 Договору "Умови визначення обсягів купівлі-продажу електроенергії" фактичні дані про обсяги електричної енергії проданої відповідачем позивачу відображаються у актах купівлі-продажу електроенергії, також передбачена можливість коригування платежу ЕК з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок), дотацій у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожною із класів споживачів, крім населення, на території України.
Перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов гі. п. 6.4 та 6.5 цього Договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України (п. 6.2 Договору).
Строк дії Договору встановлено з 01.09.2008 по 31.12.2008, разом з цим дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку його дії (п.11.6 Договору).
Порядок розрахунків врегульовано розділом 6 договору, укладеного сторонами без розбіжностей.
Так, відповідно до п. 6.1 Договору, оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК.
Згідно із п. 6.2 Договору, перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов п. 6.3 і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п.п. 6.4 та 6.5 цього договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України.
На виконання умов Договору № 4863/01 від 19.08.2008 відповідачем було нараховано позивачу певну вартість купованої електроенергії за період листопад - грудень 2014 і січень - березень 2015 року.
За твердженням позивача він, як постачальник електричної енергії за регульованим тарифом мав право на компенсацію втрат від здійснення постачання електричної енергії пільговим категоріям споживачів за період листопад - грудень 2014 і січень - березень 2015, шляхом зменшення відповідачем оптової ринкової ціни на електричну енергію при закупці її позивачем. Проте через незаконну бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), постанови НКРЕКП про компенсацію дотаційних сертифікатів в період листопад - грудень 2014 року і січень - березень 2015 року не передбачали суми дотаційних сертифікатів для пільгових категорій Споживачів, що проживають/розміщені у зоні проведення антитерористичної операції, а тому суми таких дотаційних сертифікатів не були враховані ДП "Енергоринок", при розрахунку оптової ринкової ціни на електроенергію згідно встановленого законодавством порядку.
Позивач до 01.01.2019, зокрема у спірний період, був ліцензіатом з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на підставі ліцензії, серії АД №036309, виданої 12.04.2012.
Усі ліцензіати з постачання електричної енергії за регульованим тарифом повинні були дотримуватися Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №15/1 від 13.06.1996 (далі - Умови та Правила, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.4 Умов та Правил, дотаційний сертифікат - це сертифікат, який НКРЕ видає ліцензіату на компенсацію дотацій, які повинен надавати ліцензіат споживачам, що мають право користуватись Пільговими тарифами та одержувати інші дотації згідно з дотаційними програмами.
Пунктом 3.8.4. Умов та правил встановлено право ліцензіата на одержання дотаційних сертифікатів від НКРЕ, які повинні дорівнювати сумі дотацій, наданих ліцензіатом споживачам, що мають право користуватись пільговими тарифами або мають право на отримання інших дотацій, згідно з дотаційними програмами, якщо ці дотації не покриваються іншими джерелами фінансування.
Ліцензіат має право на використовувати одержані Дотаційні сертифікати згідно з умовами їх обігу на Оптовому ринку електричної енергії.
Проте, НКРЕКП було прийнято рішення про виключення з розрахунків сум, що повинні компенсувати втрати від поставки електроенергії пільговим категоріям споживачів, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, в результаті чого позивач недоотримав суми дотацій за вказані періоди в розмірі 713 682 614,94 гривень (без ПДВ).
Таким чином, за договором № 4863/01 від 19.08.2008 ДП "Енергоринок" було нараховано АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" повну вартість купованої електроенергії за період листопад - грудень 2014 року та січень - березень 2015 року, що призвело до виникнення заборгованості.
Виникла заборгованість стягнута на користь відповідача за судовими рішеннями господарських судіву справах №908/999/15-г та № 905/707/16, у подальшому сума стягнутої заборгованості та нарахованих штрафних санкцій була реструктуризована у відповідності до узгоджених графіків.
Разом з тим постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2017, залишеною без змін постановами Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 та Верховного Суду від 18.10.2018 встановлена незаконною бездіяльністьі НКРЕКП щодо не нарахування дотацій для компенсації витрат від постачання електроенергії пільговим категоріям споживачів, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції за період листопад - грудень 2014 року та січень - квітень 2015 року.
Нормами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені підстави звільнення від доказування, зокрема, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі №805/1225/15-а, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято рішення, оформлене постановою №914 від 28.08.2018, про компенсацію АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" суми недоотриманої компенсації втрат від постачання електричної енергії пільговим категоріям споживачів, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, за період листопад - грудень 2014 року та січень - березень 2015 року, у розмірі 713 682 614,94 гривень.
Відповідач, за його твердженням, врахував вказані компенсовані суми Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, шляхом їх врахування при розрахунку оптової ціни у вересні-листопаді 2018 року.
Однак, позивач з таким порядком врахування не погодився та звернувся до господарського суду з позовною заявою про зобов'язання відновити положення АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", яке існувало до порушення права, шляхом зменшення нарахувань по договору №4863/01 від 19.08.2008 саме за період листопад 2014 року - березень 2015 року в розмірі 713 682 614,94 грн (без ПДВ).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", як постачальник електричної енергії за регульованим тарифом на території Донецької області, безпідставно не отримало у листопаді - грудні 2014 року, січні - квітні 2015 року сум дотацій для компенсації втрат від постачання електроенергії пільговим категоріям споживачів, у розмірі 713 682 614,94 грн (без ПДВ), що підтверджено постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2017,залишеною без змін постановами Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 та Верховного Суду від 18.10.2018.
Розглядаючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що вимога про відновлення становища шляхом зменшення нарахувань по договору №4863/01 від 19.08.2008 саме за період листопад 2014 - березень 2015 року, фактично зводиться до зобов'язання вчинити дії тільки з боку відповідача в умовах укладених правочинів (актів купівлі-продажу), передбачає можливий намір позивача встановити преюдиціальні обставини (факти) для подальшого пред'явлення позову про внесення змін або визнання недійсними правочинів, а саме актів купівлі-продажу в частині вартості купованої електричної енергії.
За таких обставин Господарський суд Донецької області дійшов висновку, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Внаслідок цього судом першої інстанції закрито провадження у даній справі в порядку пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд з підстав того, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Однак колегія суддів не погоджується з відповідною позицією місцевого господарського суду з огляду на таке.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Приписами ст.129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Подання позовної заяви в порядку Господарського процесуального кодексу України, означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 процесуального кодексу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
Таким чином, за приписами чинного процесуального закону, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
-участь у спорі суб'єкта господарювання;
-наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
-наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
-відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
За твердженням суду першої інстанції в даній справі відсутній спір про право, що виникає з правовідносин сторін, як обов'язковий елемент розгляду спору господарським судом, оскільки позовна вимога спрямована не на захист порушеного, невизнаннного або оспорюваного права, а на встановлення фактів для подальшого пред'явлення позову про внесення змін або визнання недійсними правочинів.
Однак відповідний висновок не відповідає фактичному змісту заявленого Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" предмету позову.
В даному випадку позовною вимогою Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" є зобов'язання відновити положення АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", яке існувало до порушення права, шляхом зменшення нарахувань по договору №4863/01 від 19.08.2008 саме за період листопад 2014 року - березень 2015 року в розмірі 713 682 614,94 грн (без ПДВ).
Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відтак, визначений Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" предмет позову узгоджується із способом захисту порушеного права, передбаченим частиною 2 статті 16 ЦК України.
Слід зазначити, що звернення з позовом про встановлення певного факту або обставини має місце у тому разі, коли зміст позовної вимоги спрямований на підтвердження судом визначеного позивачем факту або обставини.
У даній справі предмет позову полягає у зобов'язанні Державного підприємства "Енергоринок" відновити положення АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", яке існувало до порушення права, шляхом проведення перерахунку нарахувань по договору №4863/01 від 19.08.2008 саме за період листопад 2014 - березень 2015 року в розмірі 713 682 614,94 гривень (без ПДВ).
Отже, позов зводиться до зобов'язання сторони вчинити дії у вигляді проведення перерахунку нарахувань по договору №4863/01 від 19.08.2008 саме за період листопад 2014 року - березень 2015 року в розмірі 713 682 614,94 грн. (без ПДВ).
Тобто, позовні вимоги спрямовані на зобов'язання відповідача вчинити дії - а саме провести перерахунок нарахувань по договору №4863/01 від 19.08.2008 за період листопад 2014 року - березень 2015 року в розмірі 713 682 614,94 грн (без ПДВ), а не встановити певні обставини та факт відсутності кредиторської заборгованості у відповідному розмірі.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що предмет даного спору не спрямований на встановлення певних фактів та обставин, випливає з безпосередніх господарських правовідносин сторін, узгоджується зі способом захисту, встановленого частиною 2 статті 16 ЦК України, а відтак, підлягає розгляду в рамках господарського судочинства.
В даному випадку посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду у від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 є неправомірним, оскільки предмет позову у наведеній справі полягав у зобов'язанні сторони виконати умови укладеного з ПАТ "Донбасенерго" договору № АУП-20-07/0003 від 20 липня 2015 року, а саме: прийняти виконання зобов'язань ПАТ Донбасенерго за договором № АУП-20-07/0003 від 20 липня 2015 року шляхом надання ПАТ Донбасенерго актів приймання-передачі електроенергії. Тобто, предмет позову в даній справі та у справі № 905/1926/16 за своїм змістом є відмінними, а відтак зазначені справи не є аналогічними, що виключає необхідність врахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду в порядку частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до змісту позовної вимоги.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність закриття провадження в порядку пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України не відповідає наведеним вище нормам матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Ураховуючи наведене та зважаючи на неправомірність висновку суду першої інстанцій щодо наявності правових підстав для закриття провадження в даній справі, апеляційна скарга Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Донецької області від 17.10.2019 у справі № 905/1115/19 скасуванню, а справа № 905/1115/19 - направленню до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати у справі, у тому числі й сплачені за подання апеляційних та/або касаційних скарг, оскільки за результатами розгляду апеляційних скарг спір у даній справі не вирішено, має здійснюватися господарським судом, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.10.2019 у справі № 905/1115/19 скасувати.
Справу № 905/1115/19 направити до подальшого розгляду до Господарського суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 02.12.2019.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян