ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 грудня 2019 року Справа № 906/495/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 13 серпня 2019 року (суддя Кравець С.Г.), повний текст рішення складено 19 серпня 2019 року
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця Горбунова Івана Валерійовича
про стягнення 175000 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної-особи підприємця Горбунова Івана Валерійовича заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 серпня 2018 року у розмірі 175 000 грн.
В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що 30 серпня 2018 року Відповідачем через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" Позивача, за умовами виду кредиту - строковий договір, розмір кредиту - 300000 грн, строк кредиту - 12 місяців з дати видачі коштів клієнту; проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту. Позивач вказує, що Відповідач в порушення умов Договору та приписів законодавства свої зобов'язання по поверненню Позивачу кредитних коштів у передбачений договором строк не виконав. Неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором стало підставою для звернення Позивача із позовом до суду про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 175000 грн.
Також Позивачем в позовній заяві було зазначено про розрахунок штрафних санкцій, водночас Позивачем було зазначено, що враховуючи приписи статтей 15 та 16 Цивільного кодексу України Позивач самостійно має право обрати спосіб судового захисту та визначити розмір своїх вимог, а за таких обставин Позивач просив стягнути лише заборгованість в розмірі 175 000 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13 серпня 2019 року по справі № 906/495/19 позов задоволено частково. Стягнути з Відповідача на користь Позивача 50 000 грн заборгованості, а також покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 750 грн. У задоволенні решти позовних вимог місцевим господарським судом відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Відповідачем проведено погашення отриманого кредиту "Кредит КУБ" частково на суму 125000 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунках Відповідача. Як зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, на час розгляду справи, Відповідач зобов'язання щодо сплати тіла кредиту в розмірі 50000 грн у встановлений строк не виконав, доказів сплати не надав, у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість за кредитом строк сплати якої настав в сумі 50000 грн. Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми простроченої заборгованості в розмірі 125000 грн, то місцевий господарський суд зазначив, що доказів надіслання Відповідачу повідомлення з вимогою про дострокове повернення у повному обсязі суми кредиту за місцем його знаходження, матеріали справи не містять, як не містять і доказів інформування Позивачем Відповідача встановленими засобами електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). Також суд першої інстанції вказав, що за поданими суду доказами, Позивач не довів надіслання (вручення) ним Відповідачу вимоги, на виконання умов підпункту 3.2.8.3.1.3 та підпункту 3.2.8.6.2 Умов КУБ, про дострокове повернення кредиту.
Таким чином, на переконання місцевого господарського суду за результатами аналізу умов укладеного між сторонами договору та норм чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, доводи Позивача про те, що у нього станом на 24 квітня 2019 року виникло право вимагати від Відповідач дострокового повернення кредиту в сумі 125000 грн, не знайшли свого підтвердження, оскільки досліджена судом претензія, яка за твердженням Позивача була надіслана Відповідачу, не є доказом, який би свідчив про повідомлення Відповідача про зобов'язання дострокового повернення кредиту. Відтак суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача в цій частині є безпідставними.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині незадоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення всієї суми заборгованості.
Апелянт наголошує на тому, що кредитний договір від 30 серпня 2018 року за послугою "Кредит КУБ" складається із Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" та Правил надання банківських послуг за послугою "Кредит КУБ" та Тарифів Банку, що розміщені на сайті банку .privatbank.ua, і оскільки порядок та умови нарахування пені, відсотків річних та комісії передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг за послугою "Кредит КУБ", які є частиною кредитного договору від 30 серпня 2018 року, апелянт вважає доведеними вимоги про стягнення боргу, а відмову в їх стягненні вважає безпідставною.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року (а.с. 102), з підстав, висвітлених в ній, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача. Запропоновано Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу.
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Суд констатує, що дана справа № 906/495/19 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 1 921 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 192 100 грн (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 3 жовтня 2019 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи № 906/495/19 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 3 грудня 2019 року.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
При цьому, суд виходив з наступного.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30 серпня 2018 року Відповідачем, як клієнтом, через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ" (надалі - Заява; а.с 22).
Відповідно до Заяви Відповідач приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ" (надалі - Умов; а.с. 24-29), які розміщені на сайті Позивача - pb.ua.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору
Як визначено частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
У відповідності до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України: якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, між Позивачем та Відповідачем був укладений кредитний договір №б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаної Заяви.
Із Заявки вбачається, що пунктом 1.2 Заявки визначено, розмір кредиту: 300 000 грн.
Відповідно до пункту 1.3 Заявки, строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів.
Пунктом 1.4 Заявки визначено, що Проценти (комісія) за користування кредитом 2% в місяць від початкового розміру кредиту.
У відповідності до пункту 1.5 Заявки визначено порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів; у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в пункті 1.5 цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості; при цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг; укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг; Відповідач доручає Позивачу розмістити у мережі інтернет відомості про його бізнес-проект, за яким Позивач надає кредит; сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цієї Заяви та доступний Клієнту у системі «Приват 24 для бізнесу».
Як визначено пунктом 1.6 Заявки, у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в пункті 1.5 Заявки, Відповідач зобов'язався додатково до процентів, вказаних в пункті 1.4, сплатити Позивачу проценти в розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.
Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуги "КУБ" підписано із використанням електронного цифрового підпису Відповідача, відповідно до якої він приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http://privatbank.ua (а.с. 23).
Відповідно до підпункту 3.2.8.1 Умов, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сумам кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умови та правил надання послуг "КУБ", а також в системі Приват24.
Умовами та Правилами надання кредиту "Кредит КУБ" передбачено наступні тарифи: малий і середній бізнес, щомісячні проценти за користування кредитом "КУБ", встановлено тариф в розмірі 2% від початкової суми кредиту; малий і середній бізнес, проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором, встановлено тариф в розмірі 4% від суми простроченої заборгованості; розмір пені - подвійна облікова ставка НБУ.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного Договору Позивач перерахував Відповідачу 300000 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку Відповідача (а.с.31).
Відповідно до Графіка погашення основної заборгованості суми боргу та процентів за кредитом (Додаток №1 до Заяви) та Правил надання кредиту "Кредит КУБ", Відповідач повинен був сплачувати впродовж 12 місяців щомісячно по 31000 грн (сума кредиту - 25 000 та сума процентів 6000; а.с.22 на звороті).
Водночас, Відповідач в порушення умов Договору та приписів законодавства свої зобов'язання по поверненню Позивачу кредитних коштів у передбачений Заявкою строк не виконав, таке неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором стало підставою для звернення Позивача із позовом до суду про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 175000 грн.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до преамбуали Закону України "Про електронний цифровий підпис" (редакція станом на дату, яку зазначає позвач як дату укладення договору), цей Закон визначає правовий статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.
Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, Позивач, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", був обізнаний та погодився з умовами кредитного договору щодо розміру процентів (комісії) за користування кредитом на рівні 2% в місяць від початкового розміру кредиту; зі строком кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів; порядком погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів; з розміром процентів у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом: 4% на місяць від суми заборгованості.
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Позивачем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Позивач має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Позивача) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас, частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства
Зважаючи на встановлені вище обставини справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів констатує, що матеріалами справи підтверджується: факт укладення 30 серпня 2018 року між Позивачем та Відповідачем кредитного договору КУБ; факт надання Позивачем та отримання Відповідачем кредиту КУБ, здійснення Відповідачем платежів на часткове погашення заборгованості за кредитом; факт прийняття та виконання вищевказаного договору обома сторонами.
Відповідно, апеляційний господарський суд погоджується з доводами Позивача про те, що Відповідачем через систему інтернет-клієнт-банкінгу 30 серпня 2018 року було підписано із використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", що є підставою стверджувати про укладення між Позивачем та Відповідачем кредитного договору, який у цю ж дату підписаний і зі сторони Позивача.
Відповідно колегія суддів констатує, що предметом даного спору є стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за кредитним договором № БН від 30 серпня 2018 року в сумі 175 000 грн (з огляду на обгрунтування, наведені в частині 4 мотивувальної частини позовної заяви).
Водночас апеляційний господарський суд констатує, що у заявці про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" сторони визначили графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, а саме щомісячно рівними частинами в сумі 25000 грн (сума кредиту) та в сумі 6000 грн (сума процентів), починаючи з вересня 2018 року по серпень 2019 року (а.с.22 на звороті).
В той же час, враховуючи умови підпунктів 1.3, 1.5 Заявці про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", колегія суддів приходить до висновку, що остаточна дата повернення кредиту визначена сторонами - 30 серпня 2019 року.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З доказів долучених до матеріалів справи вбачається, що в порушення відповідних умов Договору, Відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Дослідивши наявні в матеріалах справи виписки по рахунку Відповідача та умови укладеного між сторонами Договору, колегією суду встановлено, що станом на 24 квітня 2019 року Відповідач мав погасити суму кредиту в розмірі 175000 грн строк сплати якої, згідно погоджених в графіку строків, настав.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Відповідачем проведено погашення отриманого кредиту "Кредит КУБ" частково на суму 125000 грн, зокрема, ним було сплачено Позивачу 1 жовтня 2018 року - 25000 грн, 6 листопада 2018 року - 4066 грн 54 коп, 14 листопада 2018 року - 13108 грн 46 коп, 15 листопада 2018 року - 7825 грн, 17 грудня 2018 року - 25000 грн та 31 січня 2019 року - 50000 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунках Відповідача (а.с.31-32).
Відповідач зобов'язання щодо сплати тіла кредиту в розмірі 50000 грн у встановлений строк не виконав, доказів сплати не надав, у зв'язку з чим на переконання колегії суддів у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість за кредитом строк сплати якої настав в сумі 50000 грн.
Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми простроченої заборгованості в розмірі 125000 грн, то колегія суддів враховує викладене вище, а також таке.
За змістом підпункту 3.2.8.3.1.3 Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ" згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Позивач на свій розсуд, починаючи із 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє клієнту повідомлення з зазначенням дати терміну повернення кредиту (Позивач здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку Позивача та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.
За змістом підпункту 3.2.8.6.2 Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ", зокрема передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами видачі та погашення кредиту, Позивач на свій розсуд має право змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення.
При цьому, згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов'язання за кредитом.
Посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань щодо строків погашення кредиту, Позивач просить стягнути з Відповідача прострочену заборгованість в розмірі 125000 грн, вказуючи про те, що 20 квітня 2019 року Позивачем було направлено для Відповідача претензію №IGUZRKUBOYU69 від 15 квітня 2019 року з вимогою про негайне погашення простроченої заборгованості в повному обсязі (а.с.33, докази надіслання а.с.34-35). Матеріали справи не містять доказів відповіді на претензію Позивача та погашення заборгованості.
Дослідивши докази надіслання Відповідачу претензії від 15 квітня 2019 року №IGUZRKUBOYU69 колегією суддів встановлено, що дана претензія була надіслана Позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як адресою Відповідача є: АДРЕСА_2 (дана адреса зазначена в Заявці та Об'єкті перевірці щодо надання коштів).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження Відповідача є: АДРЕСА_2 . Така ж адреса Відповідача зазначена і у Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 30 серпня 2018 року.
Відповідно до вимог частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Доказів надіслання Відповідачу (за адресою: АДРЕСА_2 ), повідомлення з вимогою про дострокове повернення у повному обсязі суми кредиту, матеріали справи не містять, як не містять і доказів інформування Позивачем Відповідача встановленими засобами електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).
Отже, Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами надіслання (вручення) Відповідачу вимоги, на виконання умов підпункту 3.2.8.3.1.3, 3.2.8.6.2. Умов КУБ, про дострокове повернення всієї суми кредиту.
Таким чином, за результатами аналізу умов укладеного між сторонами Договору та норм чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, доводи Позивача про те, що у нього станом на 24 квітня 2019 року виникло право вимагати від Відповідач дострокового повернення залишку кредиту в сумі 125000 грн, не знайшли свого підтвердження, оскільки досліджена претензія, яка за твердженням Позивача була надіслана Відповідачу, не є доказом, який би свідчив про повідомлення Відповідача про зобов'язання дострокового повернення кредиту.
Саме тому колегія суддів приходить до висновку, що вимоги Позивача в цій частині є безпідставні.
Враховуючи усе вищевстановлене в даній судовій постанові, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 50000 грн боргу за неповернутий кредит є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
У задоволенні позову в частині стягнення 125000 грн заборгованості за наданим кредитом суд відмовляє.
Дане вчинено і місцевим господарським судом, а тому суд залишає без змін оспорюване рішення.
При цьому суд погоджується з доводами апелянта про те, що за частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України в Позивача існує право вимагати дострокового повернення позики та сплати процентів в разі прострочення повернення чергової частини позики, проте суд звертає ще раз увагу апелянта, що для скористання своїм правом апелянт мав би надіслати саме Відповідачу і саме на його адресу претензію з повідомленням про використання наданого права, а не надсилання на будь-яку існуючу в реєстрі адресу такого повідомлення, відношення до котрої боржник взагалі не має. При цьому в даному випадку це не є досудове врегулювання спору, а повідомлення сторони про скористання Позивачем своїм правом (аби особа боржника знала про зміну свого зобов'язання перед банком).
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача згідно статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Житомирської області від 13 серпня 2019 року в справі № 906/495/19 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 13 серпня 2019 року в справі № 906/495/19 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу № 906/495/19 повернути Господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.