29 листопада 2019 року м. Рівне №460/2983/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку з 01.01.2019 пенсії з більш високого заробітку за додатково наданими довідками про заробітну плату за період з 1986 по 1998 роки на підставі частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача провести перерахунок з 01.01.2019 пенсії з більш високого заробітку за додатково наданими довідками про заробітну плату за період з 1986 по 1998 роки, в тому числі за період з 24.05.1986 по 31.12.1991 з урахуванням північної надбавки та районного коефіцієнту, а з 01.01.1992 по 15.10.1998 - без урахування північної надбавки та районного коефіцієнту; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку з 01.08.2019 пенсії без врахування довідок про заробітну плату, виданих ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление -1М»; зобов'язати відповідача провести перерахунку з 01.08.2019 пенсії без врахування довідок про заробітну плату, виданих ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление -1М» 12.08.2016.
Заяви по суті спору.
В обґрунтування позову зазначає, що з 24.05.1986 по 15.10.1998 працював в АТ «Ямалтрансстрой». Він звернувся до звернувся до органу Пенсійного фонду про перерахунок його пенсії із урахуванням заробітної плати, що була отримана на роботах у АТ «Ямалтрансстрой», однак відповідач відмовив йому, оскільки довідки про заробітну плату були не перевірені актом. Крім того, позивач просив врахувати період роботи на ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление - 1М». Однак відповідачем було відмовлено у такому перерахунку у зв'язку з тим, що вказані довідки не відповідають вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 36 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними, оскільки вказані довідки про заробітку плату є чинними, містять всю необхідну інформацію та реквізити. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що немає підстав для перерахунку пенсії позивачу з урахуванням довідок про заробітну плату, виданих ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление - 1М», оскільки ці довідки оформлені не належним чином, а зустрічної перевірки відповідності сум заробітної плати, зазначеної у довідках, відповідач провести не може, так як ЗАТ «МонАрх и С» за юридичною адресою не числиться і фінансово-господарську діяльність не веде, а щодо довідки, виданої ЗАТ «Строительно-монтажное управление - 1М», то відповідна інформація до управління ще не надходила. Щодо довідок, отриманих про час роботи позивача в АТ «Ямалтрансстрой», то відповідач вказав, що перевірка не проведена, тому відсутні підстави для врахування даних довідок при перерахунку пенсії. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 30.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 19.10.2016 отримує пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
14 січня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з більш високого заробітку за додатково наданими довідками про заробітну плату за період з 1986 по 1998 роки: №430 від 20.11.2018 АТ «Ямалтрансстрой», №430/1 від 20.11.2018 АТ «Ямалтрансстрой», №430/2 від 20.11.2018 в АТ «Ямалтрансстрой», №430/3 від 20.11.2018 в АТ «Ямалтрансстрой».
26 квітня 2019 року відповідач листом №1420/04-01 відмовило у проведенні перерахунку, оскільки у довідках не виключено районний коефіцієнт та північну надбавку. Згодом орган Пенсійного фонду України повідомив позивача, що на запит від Управління ПФУ російської Федерації надійшли довідки, однак вони не можуть бути враховані з підстав відсутності перевірки їх достовірності.
Крім того, на звернення позивача щодо можливості врахування в заробіток при розрахунку пенсії довідок про заробітну плату, виданих ЗАТ «МонАрх и С» від 12.08.2016 та ЗАТ «Будівельно-монтажне управління-1М» від 12.08.2016, відповідач листом від 16.08.2019 №159/02.5 повідомив позивача, що зі страхового стажу позивача виключено період роботи в ЗАТ «Будівельно-монтажне управління-1М» з 12.05.2011 по 30.05.2011, з 03.08.2012 по 23.05.2013 та з 07.06.2013 по 08.04.2014, оскільки підприємство не знаходиться за вказаною адресою.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, тому звернувся з адміністративним позовом до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі - Закон №1058-ІV) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно з пунктом 5 розділу XV Закону №1058-ІV період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень статті 3 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року встановлено, що у випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали у районах Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.
Угодою про гарантії прав громадян - держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачено, що обчислення пенсії проводиться з заробітку за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.
Згідно зі статтею 66 Закону України Про пенсійне забезпечення до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу) з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування, затвердженої постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися районний коефіцієнт та надбавка.
Згідно з Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СССР від 03 серпня 1972 року №590, Законом СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР (надалі Закон №1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсій враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта.
Частиною 1 статті 41 Закону №1058-IV передбачено, що до заробітної плати (доходу для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з положеннями статті 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Указом Президії Верховної Ради Союзу СРСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі встановлено, що пільги з обчислення стажу роботи в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до цих районів, з інших місцевостей країни, за умови що вказані працівники уклали трудові договори на роботу в цих районах на термін п'ять років, а на островах Північно-Льодовитого океану - два роки, надати додаткові наступні пільги: зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу СРСР від 10 лютого 1960 року №148 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10.02.1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі, з 1 березня 1960 року зараховується за один рік і шість місяців при обчисленні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Частиною 3 статті 96 Закону №1480-I передбачено, що при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.
Із набранням чинності з 01 січня 1992 року Законом №1788-XII районного коефіцієнту та північної надбавки під час обчислення стажу роботи та середньомісячного заробітку не передбачено, як в подальшому не було передбачено і Законом №1058-IV.
Відтак, з 01 січня 1992 року в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі обчислення заробітної плати, із якої призначаються пенсії, проводиться за виключенням районного коефіцієнту та північної надбавки.
Аналогічні висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №348/1566/16-а, від 06 червня 2018 року у справі №348/1660/16-а, від 07 червня 2018 року у справі №345/3172/17 та ряду інших.
В ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_1 з метою проведення перерахунку призначеної пенсії на пільгових умовах подав відповідачу довідки про заробітну плату за період з 1986 по 1998 роки: №430 від 20.11.2018 АТ «Ямалтрансстрой», №430/1 від 20.11.2018 АТ «Ямалтрансстрой», №430/2 від 20.11.2018 в АТ «Ямалтрансстрой», №430/3 від 20.11.2018 в АТ «Ямалтрансстрой».
Оскільки в довідках не було виділено суми отриманих позивачем районного коефіцієнта та північної надбавки, відповідач звернувся з запитом до управління ПФУ Російської Федерації і отримав відповідні довідки від 26.04.2019 №195, №195/1, №195/2, №195/3, №195/4, №195/5, №195/6, №195/7, №195/8, №195/9 (а.с.83-92).
Таким чином, на переконання суду, органом Пенсійного фонду безпідставно не враховано розмір заробітної плати позивача з урахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки за період його роботи у АТ «Ямалтрансстрой», починаючи з 24.05.1986 по 31.12.1991.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, що полягали у проведенні перерахунку з 01.01.2019 пенсії з більш високого заробітку за додатково наданими довідками про заробітну плату за період з 1986 по 1998 роки та зобов'язання відповідача провести перерахунок з 01.01.2019 пенсії з більш високого заробітку за додатково наданими довідками про заробітну плату за період з 1986 по 1998 роки, в тому числі за період з 24.05.1986 по 31.12.1991 з урахуванням північної надбавки та районного коефіцієнту, а з 01.01.1992 по 15.10.1998 - без урахування північної надбавки та районного коефіцієнту, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перерахунку з 01.08.2019 пенсії без врахування довідок про заробітну плату, виданих ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление -1М» та зобов'язання відповідача провести перерахунку з 01.08.2019 пенсії без врахування довідок про заробітну плату, виданих ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление -1М» 12.08.2016, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Стаття 41 цього Закону, визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонд України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Матеріали справи, а саме: копія трудової книжки позивача (а.с.36-44), свідчать, що позивач працював на умовах трудового договору у ЗАТ «МонАрх и С» з 03.03.2003 по 11.05.2011, а також у ЗАТ «БМУ - 1М» з 12.05.2011 по 30.05.2011, з 03.08.2012 по 23.05.2013, з 07.06.2013 по 08.04.2014.
На підтвердження розміру заробітної плати, яку позивач отримував на вказаних підприємствах, ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление - 1М» видали архівні довідки. Як свідчить зміст вказаних довідок, вони містить всю необхідну інформацію про заробітну плату із зазначенням, що видані на основі платіжних відомостей, мають відбиток печаток товариств, підписані генеральним директором та головним бухгалтером, чинні та не визнані недійсними. (а.с.58-59).
Суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на врахування страхового стажу та збільшення розміру пенсії згідно з вказаними довідками через неможливість перевірки їх достовірності органами Пенсійного фонду у зв'язку з не находженням відповідей на їх запити та не здійсненням фінансово-господарської діяльності товариства, на що зсилається відповідач (а.с.97-104), тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути. Окрім того, у позивача відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цій довідці. Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для перерахунку розміру пенсії дії, а відтак, не може нести тягар відповідальності за формування роботодавцем (ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление - 1М») належним чином довідки про його заробітну плату.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України»).
Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак, суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправними діями відповідача, які полягають у не здійсненні перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідок, виданих ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление - 1М».
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує, відповідно до статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною четвертою статті 45 цього Закону зазначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою щодо врахування при обчисленні розміру пенсії довідок, виданих ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление - 1М», - в серпні 2019 року.
Відтак, відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача слід здійснити шляхом зобов'язання відповідача провести з 01.08.2019 перерахунок пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату, виданих ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление -1М» 12.08.2016.
За таких обставин, позов підлягає до задоволення повністю.
За наведених обставин, оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході судового розгляду справи, тому, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачена сума судового збору в сумі 1536 грн. 80 коп. згідно з квитанціями від 23.10.2019 №98 та №99, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).
При цьому, статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Разом з тим, частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховним Судом в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначено про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 1500 грн. за 3 години роботи: збирання інформації, вивчення обставин справи, підготовка та подання позовної заяви.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 1500 грн. позивачем до суду надано: копію договору про надання правничої допомоги від 01.10.2019, ордер, розрахунок витрат, акт виконаних робіт на суму 1500 грн. 00 коп., квитанція до прибуткового касового ордера від 23.10.2019 №45 (а.с.16, 71-75).
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Тому, витрати, понесені позивачем, на правничу допомогу в розмірі 1500 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку з 01.01.2019 пенсії з більш високого заробітку за довідками про заробітну плату за період з 1986 по 1998 роки на підставі частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок з 01.01.2019 пенсії з більш високого заробітку за довідками про заробітну плату за період з 1986 по 1998 роки, в тому числі за період з 24.05.1986 по 31.12.1991 з урахуванням північної надбавки та районного коефіцієнту, а з 01.01.1992 по 15.10.1998 - без урахування північної надбавки та районного коефіцієнту.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку з 01.08.2019 пенсії без врахування довідок про заробітну плату, виданих ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление -1М».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 з 01.08.2019 перерахунок пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату, виданих ЗАТ «МонАрх и С» та ЗАТ «Строительно-монтажное управление -1М» 12.08.2016.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 (вісімдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 29 листопада 2019 року.
Суддя Недашківська К.М.