02 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4401/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
12 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить суд про:
визнання протиправним та скасування пункту 6 Протоколу № 129 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 04 жовтня 2019 року щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду ІІ групи з 01 липня 2019 року, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, що пов'язане із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімум, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року, з урахуванням раніше виплаченої суми, та вжити заходів щодо її виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на безпідставність відмови Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
28 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідачем зазначено, що групу інвалідності позивачу встановлено понад дворічний термін після первинного визначення ступеня втрати працездатності, що є підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги з огляду на приписи абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" /а.с. 46-49/.
Представник Полтавського ОВК надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив про згоду з висновком Міноборони про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити /а.с. 27-28/.
Справу за вказаним позовом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач призваний на службу до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", що підтверджено записами у військовому квитку ОСОБА_2 /а.с. 38-39/.
У період з 25 серпня 2014 року по 11 вересня 2014 року позивач брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджено копією довідки військової частини пп НОМЕР_1 від 11 січня 2016 року № 4/325 /а.с. 18/.
27 серпня 2014 року під час виконання бойового завдання у зоні проведення АТО та обстрілу артилерійським вогнем з боку терористичних угрупувань отримав травму: забій грудного відділу хребта, що підтверджено копією довідки військової частини НОМЕР_2 від 14 листопада 2014 року № 0501/18/1477 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) /а.с. 17/.
Наявною в матеріалах справи копією витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1489 від 04 червня 2019 року) підтверджено, що отримане ОСОБА_1 захворювання, так, пов'язана із захистом Батьківщини /а.с. 16/.
10 лютого 2016 року Полтавською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 визначено ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 у розмірі 25%, що підтверджується наявною в матеріалах справи копію довідки серії АГ № 0005033 /а.с. 14/.
У зв'язку з встановленням ступеня втрати працездатності позивачу виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 24115,00 грн., що сторони не заперечують.
Разом із тим, у 2019 році Полтавською обласною транспортно-радіологічною МСЕК проведено огляд ОСОБА_1 за результатами якого позивачу вперше встановлена ІІ група інвалідності з 01 липня 2019 року, причина інвалідності: травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини /а.с. 15/.
08 серпня 2019 року позивач звернувся до Полтавського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, до якої додав копії: паспорта, ідентифікаційного коду, військового квитка, посвідчення УБД, довідки про безпосередню участь в АТО, довідки МСЕК, довідки про обставини травми, витягу з протоколу ВЛК, свідоцтва про хворобу, витягу з наказу вч НОМЕР_1 /а.с. 29-39/.
Листом від 19 серпня 2019 року № 12/2309 заяву позивача разом із приєднаними до неї документами надіслано до Департаменту фінансів Міноборони разом з висновком про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності /а.с. 28/.
Рішенням комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 04 жовтня 2019 року № 129 (пункт 6), відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги солдату в запасі ОСОБА_1 , з тих підстав, що групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Зазначене рішення відповідач обґрунтував посиланням на приписи абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" та зазначив, що 10 лютого 2016 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що сталась 27 серпня 2014 року, а 01 липня 2019 року під час огляду органами МСЕК ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок цієї ж причини /а.с. 40/.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
За змістом частини дев'ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За приписами частин першої, третьої статті 2 названого Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-ХІІ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набув чинності з 01 січня 2014 року, статтю 16 Закону № 2011-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до підпункту 7 пункту 2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
У свою чергу, пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що набув чинності з 01 січня 2017 року) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з пунктом "б" частини першої статті 162 Закону № 2011-ХІІ (у редакції Закону України від 06 квітня 2017 року № 2004-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей", що набув чинності з 07 травня 2017 року) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
У відповідності до пункту 4 статті 163 Закону № 2011-ХІІ, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 163 Закону № 2011-ХІІ доповнено абзацом другим, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Пунктом 9 статті 163 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом першим пункту 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (надалі - Порядок № 975), встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
За змістом пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до абзацу третього підпункту 1 пункту 6 Порядку № 975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Як визначено пунктом 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 335 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", що застосовується з 01 січня 2017 року, пункт 8 Порядку № 975 доповнено абзацом другим, відповідно до якого у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Пунктами 12-13 Порядку № 975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Суд зауважує, що у спірних відносинах позивач наполягає на виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку зі встановленням йому вперше з 01 липня 2019 року ІІ групи інвалідності, що безпосередньо пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини.
Повідомлені сторонами обставини та зібрані у справі письмові докази свідчать про те, що відповідну травму позивач отримав у період проходження військової служби, а відтак, виходячи з наведених вище норм чинного законодавства, ОСОБА_1 у спірних відносинах є військовослужбовцем та має право на одержання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.
З цих підстав, суд відхиляє, як необґрунтовані, твердження представника відповідача про те, що позивачу інвалідність встановлено як військовозобов'язаному.
Суд звертає увагу на те, що єдиною підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідач визначив ту обставину, що групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, тоді як положеннями абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній з 01 січня 2017 року) передбачено можливість проведення відповідних виплат виключно у разі, якщо після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності встановлено упродовж двох років.
Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача, з огляду на таке.
У відповідності до пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлення військовослужбовцю групи інвалідності та визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є окремими підставами для виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги.
Системний аналіз норми абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ у взаємозв'язку з положеннями пункту 2 статті 16 цього ж Закону є підставою для висновку про те, що виплата одноразової грошової допомоги не проводиться у разі:
1) зміни групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності;
2) зміни причини інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності;
3) зміни ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення.
Натомість, у спірних відносинах позивачу з 01 липня 2019 року вперше встановлено ІІ групу інвалідності, про що прямо зазначено у довідці до акта огляду МСЕК серії АВ № 0070296 /а.с. 15/.
Положення абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону № 2011-ХІІ не містять посилань на встановлення військовослужбовцю групи інвалідності після визначення ступеня втрати працездатності, а відтак, зазначена норма не поширюються на спірні відносини.
Крім того суд зауважує, що інвалідність позивача настала внаслідок поранення, отриманого ним 27 серпня 2014 року під час виконання обов'язків військової служби, тоді як згадана вище норма абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону № 2011-ХІІ набула чинності з 01 січня 2017 року.
Отже, застосування до спірних відносин положень абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону № 2011-ХІІ призведе до порушення вимог статті 58 Конституції України, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі за обставин, коли відповідний закон погіршує становище позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17, що враховується судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Слід зауважити, що посилання відповідача на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 806/2187/18 є некоректним, оскільки у зазначеній справі досліджувались правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги особі, якій встановлено вищу групу інвалідності після спливу дворічного строку з моменту первинного встановлення групи інвалідності.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, відповідачем правомірність рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не доведено.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного у пункті 6 протоколу № 129 від 04 жовтня 2019 року, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ з підстави, визначеної абзацом другим пункту 4 статті 163 Закону № 2011-ХІІ.
Належним способом захисту порушеного права позивача суд визнає зобов'язання відповідача вирішити питання щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, з урахуванням висновків суду.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 260, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022), третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у пункті 6 протоколу № 129 від 04 жовтня 2019 року, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) вирішити питання щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ), як особі з інвалідністю ІІ групи з 01 липня 2019 року в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, з урахуванням висновків суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя А.О. Чеснокова