02 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3853/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- ,
11 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, в якій просить суд:
визнати протиправною оформлену листом № 5316-2899/5316-19 від 27 серпня 2019 року відмову Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області щодо внесення до паспорта громадянина України позивача додаткової інформації про національність;
зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області внести до паспорта громадянина України ОСОБА_1 додаткової інформації про національність.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами розгляду Автозаводським районним відділом у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області заяви позивача відмовлено у внесенні до графи "особливі відмітки" паспорта громадянина України відомостей про національність ОСОБА_1 . На переконання ініціатора звернення, відмова органа ДМС у внесенні до паспорта відомостей про національність позивача порушує його право на індивідуальність та визначення власної національної приналежності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін у судове засідання.
04 листопада 2019 року судом отримано відзив на позов, у якому відповідачі заперечували проти позовних вимог з тих мотивів, що згідно з вимогами чинного законодавства відомості про національність особи не є даними, які належить вносити до графи паспорта громадянина України "особливі відмітки", а відтак, гр. ОСОБА_1 правомірно відмовлено у внесенні додаткових відомостей до паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полатвській області 03 вересня 2003 року /а.с. 40-46/.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 20 серпня 2019 року позивач звернувся до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області із заявою, в якій просив внести до його паспорта громадянина України відомості про національність /а.с. 48-58/.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Автозаводський районний відділ у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області листом № 5316-2899-19 від 27 серпня 2019 року відмовив позивачу в задоволенні його заяви та роз'яснив, що Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1996 року, передбачено вичерпний перелік відомостей, які на прохання громадянина можуть бути внесенні до його паспорта; оскільки інформація про національність особи не належать до таких відомостей, останні не можуть бути внесені до паспорта позивача /а.с. 59/.
Порядок та строк розгляду заяви позивачем не оспорюються.
Позивач, не погоджуючись із відмовою Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 03 вересня 2003 року /а.с. 18/.
У 2003 році порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки регулювався Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1996 року (надалі - Положення про паспорт громадянина України).
Пунктами 3, 5, 6 Положення про паспорт громадянина України передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок; усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта; у верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт"; на внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України"; на першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження; на першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника; на другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу; записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою; третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина; на прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор; вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
В силу пункту 8 Положення про паспорт громадянина України термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
З 01 січня 2019 року набули чинності законодавчі зміни до Положення про паспорт громадянина України, якими перелік відомостей, що можуть бути внесені до паспорта громадянина України за його проханням, розширено - відтепер на сьомій, восьмій і дев'ятій сторінках можуть бути відображені дані щодо згоди або незгоди громадянина на посмертне донорство анатомічних матеріалів.
Відтак, Положенням про паспорт громадянина України передбачено вичерпний перелік відомостей, які на прохання громадянина можуть бути внесенні до його паспорта.
Аналіз приписів чинного законодавства станом на дату звернення позивача до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області із заявою Положення про паспорт громадянина України дає підстави для висновку, що паспорт громадянина України зразка 1996 року не передбачає внесення до нього інформації про громадянство особи, якій він виданий.
Суд звертає увагу, що зазначення національності в паспорті громадянина було обов'язковим у паспортах громадян СРСР зразка 1974 року.
Поряд із цим слід зауважити, що питання зміни національності громадянами України регулювалось Указом Президента України "Про порядок зміни громадянами України національності" № 24 від 31 грудня 1991 року, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 09 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону "Про національні меншини в Україні". Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Вищевказану позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 та враховано судом під час вирішення спору, що складає предмет розгляду в цій справі.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом із тим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачами доведено правомірність оформленої листом № 5316-2899/5316-19 від 27 серпня 2019 року відмови Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області щодо внесення до паспорта громадянина України позивача додаткової інформації про національність.
Водночас позивачем не наведено посилань на обставини та не надано суду доказів, що у своїй сукупності свідчили б про наявність у відповідачів обов'язку щодо внесення до паспорта громадянина України додаткової інформації про національність.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 205, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці управління Державної міграційної служби України у Полтавській області (вул. І. Сердюка, 31/16, м. Кременчук, Полтавська область, 39600), Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ЄДРПОУ 37829297) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя А.О. Чеснокова