19 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа №440/2561/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Пуленко М.І.
та представників сторін:
від позивача - Гостік Е.В.,
від відповідача - Дудник В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог.
Фермерське господарство ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФГ ОСОБА_1 ) звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці ДФС (надалі також відповідач, митний орган), у якому позивач просив:
визнати незаконною вимогу про оплату витрат митного органу за зберігання, викладену у листі Полтавської митниці ДФС від 3.06.19;
визнати протиправною бездіяльність Полтавської митниці ДФС щодо повернення зі складу належного позивачу трактора у розібраному стані;
зобов'язати відповідача видати ФГ ОСОБА_1 без стягнення з нього платежів за зберігання на складі Полтавської митниці ДФС трактор колісний сільськогосподарський спеціального призначення, такий, що був у експлуатації, календарний рік виготовлення 2016, модельний рік виготовлення 2015, марка JOHN DEERE, модель 6105Е, VIN: НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, об'єм двигуна 4500 куб.см., потужність 89 к.с./66,40 кВт, у розібраному стані;
стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області матеріальну шкоду у розмірі 51526,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ФГ ОСОБА_1 на підставі зовнішньоекономічного контракту з компанією ATLANTIC RESOURCES, INC (США) у серпні 2018 року здійснено ввезення на митну територію України колісного трактора у розібраному стані після ДТП. Однак, у ході митного оформлення товарів митним органом здійснено коригування митної вартості шляхом її збільшення, про що прийняте рішення від 27.08.18. Разом з цим, рішення про коригування митної вартості скасоване в судовому порядку як протиправне, з урахуванням чого позивач 31.05.19 звернувся до Полтавської митниці ДФС з вимогою про видачу товару зі складу митниці, на яку отримав повідомлення про необхідність сплати вартості послуг зі зберігання товарів. На переконання позивача, дана вимога митного органу є протиправною, оскільки зберігання товарів на складі митниці мало місце з огляду на ухвалення відповідачем протиправного рішення про коригування митної вартості товарів. Окрім того, за твердженням позивача, протиправними діями митниці щодо коригування митної вартості товарів господарству завдано збитків у вигляді матеріальної шкоди у розмірі 51526,04 грн, що включає оплату вартості двох експертних досліджень та плату за простій контейнерів.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 66-82/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що ФГ ОСОБА_1 після отримання відмови митного органу у митному оформленні товарів в силу приписів статті 55 Митного кодексу України мало завершити митне оформлення товарів у одних з таких способів: сплатити додаткові митні платежі та завершити митне оформлення товарів, або завершити митне оформлення шляхом надання фінансової гарантії відповідно до розділу Х МК України, або розмістити товар на складі тимчасового зберігання на підставі дозволу митного органу на відкриття та експлуатацію складу митного зберігання. Однак, позивач після ухвалення митним органом рішення про коригування митної вартості товарів не завершив митне оформлення товару, а тому даний товар був переданий на зберігання на склад тимчасового зберігання ПФ "КМ", а після закінчення строку зберігання - переданий на склад Полтавської митниці ДФС. При цьому, за твердженням відповідача, ініціатором розміщення товару на митному складі був саме позивач, а зберігання товару до завершення процедури оскарження рішення про коригування митної вартості товарів здійснено на виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.19 у справі №440/4108/18 про вжиття заходів забезпечення позову. До того ж, відповідач зазначив, що проведення експертних досліджень здійснено за ініціативи позивача, митницею надання висновків експертів не вимагалось, а тому твердження ФГ ОСОБА_1 про завдання протиправними діями митниці збитків господарству є безпідставними.
Учасниками справи надано відповідь на відзив та заперечення на відповідь, у яких підтримано раніше висловлену позицію з приводу розгляду спору /а.с. 122-124, 127-139/.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 2.08.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.19 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.
Підготовче засідання 2.10.19 відкладено з огляду на надання учасникам справи часу для подання до суду заяв по суті справи.
У підготовчому засіданні 23.10.19 суд протокольною ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залучити до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.
Другий відповідач відзив на позов до суду не надав.
Протокольною ухвалою суду від 23.10.19 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 13.11.19 оголошено перерву з огляду на витребування додаткових доказів від позивача.
У судовому засіданні 19.11.19 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у заявах по суті справи.
Представник Полтавської митниці ДФС проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Представник другого відповідача до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.
Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе провести розгляд справи без участі представника другого відповідача.
Фермерське господарство Кольваха С.Л. у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 34087723, основним видом діяльності якого визначено вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11) /а.с. 22-23/.
Позивачем у серпні 2018 року на підставі зовнішньоекономічного контракту з компанією ATLANTIC RESOURCES, INC (США) у серпні 2018 року ввезено на митну територію України колісний трактор у розібраному стані після ДТП, про що декларантом ФГ ОСОБА_1 16.08.18 подано Полтавській митниці ДФС митну декларацію №UA806020/2018/209194.
За результатами митного контролю митницею прийнято рішення від 27.08.18 про коригування митної вартості товарів №UA806020/2018/000025/2, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2018/00308, якою відмовлено у митному оформленні товарів за митною декларацією від 16.08.18 №UA806020/2018/209194.
3.09.18 ФГ ОСОБА_1 звернулось до Полтавської митниці ДФС із заявою про надання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання, у якому просило надати дозвіл на тимчасове розміщення не розмитненого товару на території складу господарства /а.с. 83/.
Того ж дня посадовими особами митного органу проведено огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, про що складено акт №6 /а.с. 85-87/.
За результатами огляду приміщень, що пропонувались для використання як складу тимчасового зберігання, зважаючи на невідповідність приміщень та прилеглої території вимогам розділу ІІ Наказу Мінфіну від 28.05.12 №613 в частині відсутності інформаційних вивісок, відсутності каналу і засобу зв'язку для роботи посадових осіб ПМО та відсутності охоронної сигналізації відповідач визнав недоцільним оформлення ФГ ОСОБА_1 дозволу на використання приміщення як складу тимчасового зберігання /а.с. 84/.
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 13.09.18 вих.№276/10/6-70-18, у якому зазначено, що в разі усунення недоліків Полтавська митниця ДФС готова повернутись до розгляду ініційованого питання /а.с. 88/.
6.09.18 товар передано на тимчасове зберігання на склад ПФ "КМ" на строк до 5.12.18 /а.с. 89/. При цьому голову ФГ ОСОБА_1 ознайомлено з положеннями митного законодавства, що регламентують питання тимчасового зберігання товарів підприємством під митним контролем і відповідальності за порушення цих положень, про що останнім проставлено підпис, скріплений печаткою, у формі ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання /а.с. 89/.
20.11.18 ФГ ОСОБА_1 звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 27.08.18 UА806020/2018/000025/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2018/00308.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/4108/18.
3.01.19, з огляду на закінчення 90-денного строку зберігання товарів на складі ПФ "КМ" та не завершення позивачем процедури митного оформлення товару, трактор колісний сільськогосподарський спеціального призначення, б/в, рік випуску 2016, марка JOHN DEERE, модель 6105Е, VIN: НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, об'єм двигуна 4500 куб.см., потужність 89 к.с./66,40 кВт, у розібраному стані прийнятий на зберігання на склад Полтавської митниці ДФС, про що складено Уніфіковану митну квитанцію від 3.01.19 серії КВ №057782 /а.с. 90/.
Листом від 14.03.19 вих.№1212/10/16--70-03 митний орган повідомляв позивача про те, що термін зберігання товару на складі митниці закінчується 2.04.19, а тому просив вжити заходів щодо завершення процедури митного оформлення /а.с. 91/.
9.04.19 ФГ ОСОБА_1 звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову в межах розгляду справи №440/4108/18.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.19 заяву ФГ ОСОБА_1 задоволено. Встановлено Полтавській митниці ДФС обов'язок вчинити дії щодо продовження зберігання на складі Полтавської митниці ДФС трактора колісного сільськогосподарського спеціального призначення, б/в, календарний рік виготовлення 2016, модельний рік виготовлення 2015, марка JOHN DEERE, модель 6105Е, VIN: НОМЕР_2 в кількості одна штука, в розібраному стані до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/4108/18. Заборонено Полтавській митниці ДФС вчиняти дії щодо реалізації, утилізації чи знищення трактора колісного сільськогосподарського спеціального призначення, бувшого в експлуатації, календарний рік виготовлення 2016, модельний рік виготовлення 2015, марка JOHN DEERE, модель 6105Е, VIN: НОМЕР_2 в кількості одна штука, в розібраному стані до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/4108/18.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.19 у справі №440/4108/18 позовні вимоги ФГ ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості від 27.08.18 UА806020/2018/000025/2 в частині коригування митної вартості товару №3/1 - трактора колісного сільськогосподарського спеціального призначення, б/в, календарний рік виготовлення 2016, модельний рік виготовлення 2015, марка JOHN DEERE, модель 6105Е, VIN: НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, об'єм двигуна 4500 см.куб, потужність 89 к.с./66,40 кВт, у розібраному стані. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2018/00308 в частині відмови у митному оформленні (випуску) товару №3 за митною декларацією №UA806020/2018/209194 від 16.08.18.
Рішення суду набрало законної сили 28.05.19.
На цій підставі митне оформлення товару завершено шляхом подання позивачем митної декларації від 31.05.19 № UA 806020/2019/210547 /а.с. 99/.
31.05.19 та 3.06.19 ФГ ОСОБА_1 звернулось до Полтавської митниці ДФС із заявами про видачу зі складу митниці товару /а.с. 98, 100/.
Листами від 3.06.19 вих.№1815/10/16-70-03 та 6.06.19 вих.№1831/10/16-70-03 позивача повідомлено про те, що повернення товару можливе після відшкодування витрат за зберігання товарів на складі митниці у розмірі 64221,78 грн /а.с. 101-102, 103-104/.
Не погодившись з позицією митного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом пунктів 23, 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України від 13.03.12 №4496-VI митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
А відповідно до частини третьої цієї статті, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів /частина перша статті 55 Митного кодексу України/.
Частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Статтею 74 МК України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Згідно з частиною першою статті 201 Митного кодексу України товари з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.
А частиною четвертою названої статті визначено, що на тимчасове зберігання під митним контролем із застосуванням положень цієї глави товари також можуть розміщуватися на митних складах або на складах органів доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 204 Митного кодексу України загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.
За приписами частини четвертої зазначеної статті, до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути: 1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або 2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу; або 3) відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення; або 4) вивезені за межі митної території України.
За змістом пункту 3 частини першої статті 238 Митного кодексу України обов'язковій передачі органу доходів і зборів для зберігання підлягають товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму.
Згідно з частинами першою, третьою статті 239 Митного кодексу України під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Прийняття органами доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення для зберігання на складах цих органів може здійснюватися із заповненням уніфікованої митної квитанції, форма та порядок застосування якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому, в силу положень частини сьомої цієї статті, витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами.
Частиною першою статті 240 Митного кодексу України визначено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у пунктах 1 - 3, 5 частини першої та у пунктах 1 - 4, 7 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах органів доходів і зборів протягом 90 днів.
А статтею 242 Митного кодексу України передбачено, що товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частини п'ятої статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
При цьому, за змістом пункту 6 частини шостої цієї статті, при виявленні порушення митних правил орган доходів і зборів здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що декларант сплачує всі митні платежі або забезпечує їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 263 Митного кодексу України визначено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.
Товари, які протягом 30 днів з дня доставлення їх у орган доходів і зборів призначення не поміщені у митний режим або не розміщені на складі тимчасового зберігання чи складі органу доходів і зборів, набувають статусу таких, що зберігаються на складі органу доходів і зборів.
Згідно з частиною першою статті 266 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Пунктом 10 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.12 №713 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9.07.12 за №1140/21452, визначено, що видача зі складу митниці ДФС товарів, транспортних засобів їх власникам або вповноваженим особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митниць ДФС за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
В силу положень пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
У разі ухвалення митним органом рішення про коригування митної вартості товару декларант може обрати один з таких правомірних варіантів поведінки:
1) у разі згоди з рішенням митного органу про коригування митної вартості - сплатити додаткові митні платежі, наслідком чого є завершення процедури митного оформлення та випуск товарів у вільний обіг на території України;
2) у разі незгоди з рішенням митного органу про коригування митної вартості - оскаржити таке рішення до митного органу вищого рівня та/або до суду. При цьому у такому разі випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг відбувається виключно за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. В іншому випадку - товар у митному режимі імпорту поміщується на склад тимчасового зберігання до завершення процедури його митного оформлення.
Таким чином, Митний кодекс України, встановлюючи право декларанта на оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів в адміністративному та/або судовому порядку, одночасно зобов'язує таку особу завершити процедуру митного оформлення відповідного товару.
При цьому оскарження рішення митниці про коригування митної вартості товару не зупиняє процедуру його митного оформлення та не звільняє декларанта від обов'язку виконати митні формальності.
У цій справі декларант не погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів від 27.08.18 UА806020/2018/000025/2, однак з позовом про його оскарження до суду звернувся лише 20.11.19.
При цьому позивач не виконав вимоги МК України, процедуру митного оформлення товару своєчасно не завершив.
Так, ФГ ОСОБА_1 не зверталось до Полтавської митниці ДФС із заявою про випуск товарів у вільний обіг з наданням фінансової гарантії, як те передбачено частиною сьомою статті 55 МК України.
У судовому засіданні 19.11.19 представник позивача посилався на те, що після отримання рішення про коригування митної вартості товарів ФГ ОСОБА_1 звернулось до банківської установи задля відкриття кредитної лінії з метою внесення фінансової гарантії та отримало погодження банку на видачу кредиту.
Однак, митним брокером ФГ ОСОБА_1 було повідомлено про недоцільність надання фінансової гарантії із запозиченням кредитних коштів з огляду на можливість поміщення товарів з відкриттям складу тимчасового зберігання товарів на території господарства.
За твердженням представника позивача, ФГ ОСОБА_1 погодилось на застосування процедури відкриття складу тимчасового зберігання, адже вона не передбачала сплати додаткових коштів, яких у підприємства у вільному обігу не було.
На цій підставі позивач 3.09.19 звернувся до митного органу із заявою про надання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання товарів на території господарства.
Проте дана заява була відхилена митним органом з огляду на недотримання декларантом вимог пунктів 2.4, 3.2 Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Мінфіну від 28.05.12 №613.
При цьому позивач повторно із заявою про відкриття СТЗ до митного органу не звертався, дії митниці щодо відмови у відкритті складу тимчасового зберігання не оскаржив, на неправомірність таких дій у ході розгляду цієї справи не посилався.
Твердження представника позивача про відсутність ФГ ОСОБА_1 інших приміщень, аніж ті, що були запропоновані у заяві від 3.09.19 для тимчасового зберігання товарів, не спростовують тієї обставини, що склад тимчасового зберігання за заявою позивача відкрито не було.
З цих підстав товар 6.09.18 передано на зберігання утримувачу складу тимчасового зберігання ПФ "КМ".
Представник позивача в судовому засіданні зауважив, що після відмови митного органу у відкритті складу тимчасового зберігання на території господарства у позивача не було інших варіантів, аніж поміщення товарів на склад уповноваженої митницею особи. При цьому, представник позивача стверджував про те, що митним брокером та відповідачем ФГ ОСОБА_1 не було роз'яснено, що зберігання товарів у такому випадку є платним.
З цього приводу суд зауважує, що голову ФГ ОСОБА_1 ознайомлено з положеннями митного законодавства, що регламентують питання тимчасового зберігання товарів підприємством під митним контролем і відповідальності за порушення цих положень, визначені статтями 201-206, 437-441, 468-485 МК України, про що останнім проставлено підпис, скріплений печаткою, у формі ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання /а.с. 89/. А відтак, доводи представника позивача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
З огляду на завершення визначеного МК України тимчасового строку зберігання та зважаючи на невжиття декларантом заходів щодо завершення процедури митного оформлення товару, відповідний товар прийнятий на зберігання митницею, про що 3.01.19 складено Уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії КВ №057782.
При цьому у залученій до матеріалів справи копії цієї квитанції наявний підпис голови ФГ Кольваха С.Л., з урахуванням чого суд відхиляє як необґрунтовані твердження представника позивача про те, що приймання товару на зберігання митницею здійснено без відома декларанта чи його уповноваженої особи.
Таким чином, зберігання товарів на складі митного органу зумовлене свідомим вибором позивача. При цьому доводи представника позивача про необізнаність ФГ ОСОБА_1 з вимогами чинного законодавства щодо процедур митного оформлення товарів та введення позивача в оману з боку митного брокера суд визнає неприйнятними, адже, по перше, правова необізнаність позивача не є підставою для звільнення його від відповідальності, а по друге, поміщення товарів на склад митного органу є наслідком свідомих дій декларанта.
Суд, визнаючи загалом слушними доводи позивача про неправомірність коригування митним органом митної вартості товарів, виходить з того, що МК України не передбачено процедури зупинення митного оформлення на період оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості товарів. Натомість, закон зобов'язує декларанта завершити процедуру митного оформлення в один із вищезазначених способів, чого позивачем здійснено не було.
Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що положення Митного кодексу України містять імперативну норму, яка регулює повернення товарів, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, а саме вказує, що таке повернення можливе лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Стосовно застосовності до спірних відносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 2.03.18 у справі №808/906/18, на які посилається позивач, суд виходить з такого.
Правовідносини у справі №808/906/18 виникли з огляду на ухвалення митним органом рішення про зміну коду товару згідно УКТ ЗЕД. Суд погоджується з доводами відповідача про те, що особливістю правовідносин щодо визначення коду товару за УКТ ЗЕД є те, що після прийняття митницею відповідного рішення чинним митним законодавством не передбачено можливість випуску товарів, щодо яких ухвалене таке рішення, у вільний обіг на митній території України за умови надання гарантій щодо сплати митних платежів.
Відтак, розглянуті Верховним Судом у справі №808/906/18 правовідносини не є релевантними спірним, з урахуванням чого підстави для застосування відповідних висновків Верховного Суду у цій справі відсутні.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що вимога митного органу про відшкодування позивачем витрат за зберігання товару на складі митниці є правомірною, поміщення товарів на склад митниці є результатом свідомих дій декларанта, а тому у задоволенні позову ФГ ОСОБА_1 в цій частині належить відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення з Полтавської митниці ДФС матеріальної шкоди у розмірі 51526,04 грн, суд виходить з такого.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок з доведення факту заподіяння йому шкоди, розміру цієї шкоди, наявності протиправної поведінки відповідача і причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками.
У цій справі позивачем не доведено, що понесені ним витрати з оплати двох експертних досліджень та плати за простій контейнерів були необхідними та є наслідком протиправної поведінки митного органу.
Так, суд зауважує, що ініціатором проведення експертних досліджень був позивач, при цьому такі дослідження за вимогами МК України не є обов'язковими, а проводяться виключно за бажанням декларанта.
До того ж, суду не надано доказів оплати вартості експертних досліджень, а надані разом з позовною заявою копії угоди від 16.08.18 №8/6, акта виконаних робіт від 16.08.18, акта №1491 не містять підписів сторони замовника.
Щодо оплати за простій контейнерів, суд зауважує, що у додатку до митної декларації зазначено, що спірний товар знаходився у контейнері за № BSIU9702480. У акті наданих послуг від 7.09.18 №4075 зазначено, що господарська санкція за простій контейнерного обладнання становить 22329,33 грн. При цьому розрахунок цієї санкції відсутній, а у графі 44 митної декларації не зазначено про наявність договору з ТОВ "Інтермодал експрес".
А оскільки позивач, після ухвалення митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, не вжив заходів щодо своєчасного завершення процедури митного оформлення, понесені ним витрати з оплати господарської санкції не є збитками, що завдані протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
З урахуванням наведеного, підстави для відшкодування позивачу шкоди відсутні.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ ОСОБА_1 повністю.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 29 листопада 2019 року.
Суддя О.О. Кукоба