м. Вінниця
02 грудня 2019 р. Справа № 120/2986/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву про винесення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2019 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0013362-5306-0207 від 06.05.2019 та №0092134-5306-0207 від 15.08.2019. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
11.11.2019 до суду надійшла заява представника позивача, відповідно до змісту якої останній просить вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7684 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 заяву про винесення додаткового судового рішення у адміністративній справі призначено до розгляду у судовому засіданні.
25.11.2019 представником відповідача подано заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій зазначено, що з документів поданих представником позивача неможливо встановити що позивач розрахувався за правову допомогу, яка надавалась при розгляді саме цієї справи. Крім того вказує, що для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, а також адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, необхідне надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат.
Відтак, представник відповідача зазначає, що не вбачає правових підстав для відшкодування з Державного бюджету витрат у розмірі 7684,00 грн. на користь позивача.
У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Поряд з тим, представником позивача подано заяву про проведення судового засідання та розгляд заяви у відсутність позивача та його представника.
У відповідності до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинство України (далі - КАС України), неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відтак, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в письмовому провадженні. При цьому на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вирішуючи питання про ухвалення додаткового судового рішення з питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зважає на таке.
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу наведеної норми адміністративного процесуального законодавства вбачається, що застосування інституту ухвалення додаткового судового рішення полягає в усуненні неповноти судового рішення.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 вказаної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
При цьому покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
В цьому контексті суд зауважує, що позивачем є особа, яка не володіє спеціальними знаннями в сфері права. У свою чергу, предметом спірних правовідносин є податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податковихо зобов'язань за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік.
Враховуючи наведене суд вважає, що звернення позивача до адвоката за правовою допомоги у зв'язку з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було доречним.
Крім того, безсумнівним є той факт, що ця справа для позивача має важливе значення з точки зору негативних правових наслідків, яких він зазнав та міг зазнати у зв'язку з такими діями відповідача. Водночас та обставина, що судом вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження, вказаного факту не спростовує та значення справи для позивача не применшує.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність №789 від 10.12.2012 Піпко Андрій Миколаович є особою, яка має право на зайняття адвокатською діяльністю.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до суду надано: договір №1 про надання правової допомоги від 05.08.2019, додаткову угоду №1 від 15.09.2019 до договору про надання правової допомоги №1 від 05.08.2019, акт приймання-передачі наданих послуг від 08.11.2019, розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, на надання правничої допомоги) та суми гонорару за надану правову допомогу від 08.11.2019, копія квитанції від 11.11.2019 №0.0.1518690987.1 про оплату гонорару за договором про надання правової допомоги №1 від 05.08.2019 у сумі 7684,00 грн., копія виставленого рахунку ОСОБА_1 №08/11/19/1 від 08.11.2019.
За умовами додаткової угоди №1 від 15.09.2019 до договору про надання правової допомоги №1 від 05.08.2019, яка є невід'ємною частиною договору про надання правової допомоги № 1 від 05.08.2019, (п. 1.1) адвокатське бюро зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу: професійну правничу допомогу, включаючи представництво й інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед їх посадовими і службовими особами, перед фізичними особами-підприємцями і громадянами, в судах України усіх рівнів та інстанцій у справі за позовом Клієнта про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень №0013362-5306-0207 від 06.05.2019 та № 0092134-5306-0207 від 15.08.2019 й пов'язаних з цим питань (далі - Справа), а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та інші платежі, визначені Договором.
Пунктом 3.1 договору про надання правової допомоги №1 від 05.08.2019 передбачено, що Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надання правової допомоги гонорар в розмірі 40 (сорок) відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у Справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. За надання правової допомоги гонорар сплачується авансом на підставі рахунку або за фактом надання послуг згідно акту приймання-передачі наданих послуг і рахунку. У разі бажання Клієнта заявити до відшкодування витрати на правову допомогу гонорар сплачуються Клієнтом Адвокатському бюро на стадії завершення розгляду справи (до судових дебатів) або протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у Справі на користь Клієнта.
Сплачена Клієнтом Адвокатську бюро вищевказана сума відповідає і складає розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката відповідно до обсягу наданих послуг і виконаних робіт.
Водночас згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 08.11.2019 вартість наданої професійної правової допомоги за 10 (десять) годин становить 7684,00 грн.
Також, відповідно до розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, на надання правничої допомоги) від 08.11.2019 №08/11/19/1Р, гонорар включає в себе наступні послуги: підготовку адвокатських запитів, позовної заяви з додатками, в тому числі клопотання про витребування доказів, заяви про долучення до матеріалів справи письмових доказів та письмових пояснень, заяви про винесення додаткового судового рішення.
Так, за Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня встановлено в розмірі 1921 грн. в місяць, тому на підставі п. 3.1 Договору гонорар за надання правової (правничої) допомоги у Вінницькому окружному адміністративному суду станом на 08.11.2019 у справі № 120/2986/19-а складає 7684,00 грн. і обраховується таким чином: (10 * (1921 * 40%).
Згідно з квитанцією від 11.11.2019 №0.0.1518690987.1 про оплату гонорару за договором про надання правової допомоги №1 від 05.08.2019 у сумі 7684,00 грн. та виставленим рахунком ОСОБА_1 №08/11/19/1 від 08.11.2019 позивач сплатив адвокатському бюро "Піпко і Партнери" гонорар в сумі 7684,00 грн.
Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.
Досліджуючи питання щодо співмірності розміру таких витрат із реальними адвокатськими послугами, наданими позивачу у цій справі, суд зазначає наступне.
Як вбачається з розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, на надання правничої допомоги) від 08.11.2019 містить опис наданих адвокатом послуг та кількість витраченого ним часу.
Отже, у зв'язку з розглядом цієї справи, позивачу надано значний обсяг адвокатських послуг, а витрачений на їх надання час, на думку суду, не є завищеним та обчислений адвокатом об'єктивно.
Відтак, надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 по справі №826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Водночас, суд вважає безпідставним твердження представника відповідача про те, що позивач не надав доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, тобто докази щодо ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218, оскільки для підтвердження витрат на правову допомогу дані з Книги обліку доходів і витрат адвоката не потрібні, оскільки предметом правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17.
Крім того, як вже зазначалось, факт сплати позивачем гонорару в розмірі 7684,00 грн. підтверджується квитанцією від 11.11.2019 №0.0.1518690987.1 про оплату гонорару за договором про надання правової допомоги №1 від 05.08.2019 та виставленим рахунком ОСОБА_1 №08/11/19/1 від 08.11.2019.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг та час, необхідний для їх надання, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 7684,00 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Отже, з огляду на викладене та врахувавши надані документи на підтвердження витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заява представника позивача підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд -
Заяву представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції у розмірі 7684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 43142454)
Суддя Комар Павло Анатолійович Анатолійович