Троїцький районний суд Луганської області
Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/1694/19
Провадження №2-д/433/14/19
22.11.2019 року
Троїцький районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Суського О.І.,
за участю секретаря судового засідання Нехаєва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Троїцьке клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виконання на території України заочного рішення Ленінського районного суду м. Костроми від 27 травня 2019 року,
До Троїцького районного суду Луганської області з Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виконання на території України заочного рішення Ленінського районного суду м. Костроми від 27 травня 2019 рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
На виконання вимог ч. 1 ст. 467 ЦПК України судом 23.09.2019 повідомлено ОСОБА_2 про надходження зазначеного клопотання та запропоновано у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
В передбачений ч. 1 ст. 467 ЦПК України строк від ОСОБА_2 до суду письмових заперечень на клопотання про надання дозволу на виконання на території України рішення російського суду не надходило.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2019 клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виконання на території України заочного рішення Ленінського районного суду м. Костроми від 27 травня 2019 рокупризначено до судового розгляду на 22 листопада 2019 року.
ОСОБА_2 22.11.2019 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи своєчасно повідомлявся у встановленому законом порядку через офіційний веб-портал «Судова влада України».
За вимогами ч. 1 ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Відповідно до ч. 5 ст. 467 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із сторін не порушено питання про перенесення його розгляду.
Питань про перенесення розгляду даного клопотання до суду не надходило. Суд вважає за можливе розглянути клопотання без участі ОСОБА_2 відповідно до ч. 5 ст.467 ЦПК України.
Суд, розглянувши подані документи, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду з наступних підстав.
Правовідносини, що виникли з приводу визнання та виконання в Україні рішення іноземного суду, регулюються гл. 1 розд. ІХ ЦПК України, розділом V Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 1092/5/54 від 27 червня 2008 року зі змінами, внесеними наказом № 29/5/2 від 11 січня 2016 року (далі - Інструкція) з урахуванням умов Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року.
В силу ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеною державами-членами Співдружності Незалежних держав у м. Мінську 22 січня 1993 року, учасницями якої є Україна і Російська Федерація, яка була ратифікована Верховною Радою України із застереженнями, (далі Конвенція) Україна взяла на себе зобов'язання визнавати і виконувати рішення, постановлені на територіях держав-учасниць Конвенції.
Частиною 1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Костроми від 27.05.2019, яке згідно довідки на території Російської Федерації не виконувалось, вирішено позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав у відношенні неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини заробітної плати та (чи) інших доходів щомісячно, починаючи з 23 липня 2018 року до повноліття дитини. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід бюджету муніципальної освіти міський округ місто Кострома державне мито в розмірі 450 рублів.
Згідно ч. 1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
В п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» (далі Постанова) зазначено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Відповідно до міжнародних договорів України суд відмовляє у задоволенні клопотання про визнання й виконання рішення іноземного суду у випадках, коли: згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої постановлено рішення, воно не набрало законної сили, за винятком випадків, коли рішення підлягає виконанню до набрання законної сили; відповідач не брав участі у процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не було своєчасно і належним чином вручено виклик у суд; у справі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав на території Договірної Сторони, де має бути визнано й виконано рішення, вже було постановлено рішення, що набрало законної сили, або установою цієї Договірної Сторони раніше було порушено провадження, або ж є визнане рішення суду третьої держави; згідно з положеннями даного міжнародного договору, а в не передбачених ним випадках згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнано й виконано, справа належить до виключної компетенції її установи, спір вирішено не компетентним судом; відсутній документ, що підтверджує угоду сторін у справі про договірну підсудність; закінчився строк давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення.
У п. 15 Постанови роз'яснено, що коли документ, поданий на підтвердження виклику сторони в судове засідання, не свідчить про те, яким чином та коли їй вручено цей виклик, і вона оспорює даний факт, суд повинен з'ясувати дійсні обставини її виклику на підставі інших, поданих сторонами, доказів, а в необхідних випадках - запитати із суду, що постановив рішення, й оглянути документи про виклик сторони, встановлені процесуальним законодавством, за яким провадився розгляд справи.
Як вбачається з рішення Ленінського районного суду м. Костроми від 27.05.2019, відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений за місцем реєстрації, судове повідомлення повернуто на адресу суду за закінченням терміну зберігання. Також судом було спрямоване доручення компетентному суду України для допиту відповідача та вручення йому позовної заяви з доданими документами та судового повідомлення, дане доручення повернуто на адрес суду в зв'язку з неможливістю його виконання.
Відповідно з довідкою, доданою до матеріалів клопотання, відповідач ОСОБА_2 своєчасно та в належній формі повідомлявся про час та місце судового засідання по справі.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що Договірні Сторони надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів, їх вручення.
Згідно зі статтями 10, 11 Конвенції, запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані її мовою або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти. Вручення документів засвідчується підтвердженням, підписаним особою, якій вручений документ, і скріпленим офіційною печаткою запитуваної установи, із зазначенням дати вручення і підписом працівника установи, що вручає документ або виданий цією установою інший документ, у якому повинні бути зазначені спосіб, місце і час вручення.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.468 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи.
Відповідно до п. б ст.55 Конвенції, у визнанні передбачених статтею 52 рішень і у видачі дозволу на примусове виконання може бути відмовлено у випадках, якщо відповідач не прийняв участі в процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не був вчасно і належно вручений виклик до суду.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не був присутнім при ухваленні рішення Ленінського районного суду м. Костроми від 27.05.2019 у зв'язку з тим, що він не був повідомлений про розгляд справи, та в матеріалах справи відсутні відомості про її належне повідомлення щодо часу та місця розгляду справи, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання.
Керуючись ст. ст. 53, 55 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах держав членів СНД від 22.01.1993, ст. ст.260-261, 352, 354, 467, п. 2 ч. 2 ст. 468, ст. 469 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виконання на території України заочного рішення Ленінського районного суду м. Костроми від 27 травня 2019 рокувідмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення із урахуванням п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до Луганського апеляційного суду через Троїцький районний суд Луганської області.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.І.Суський