Справа №463/9064/19
Провадження №1-кс/463/4791/19
про залишення скарги без розгляду
02 грудня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова
Слідчий суддя - ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування, -
24 жовтня 2019 року на адресу Личаківського районного суду надійшла скарга ОСОБА_3 від 21 жовтня 2019 року, яка була передана у відділення поштового зв'язку 22 жовтня 2019 року, на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 11 жовтня 2019 року щодо вчинення, на думку скаржника працівником поліції злочинів, передбачених ст. 365, ч. 2 ст. 382, ч. 4 ст. 384, ст. 388, 397 КК України.
В судове засідання призначене на 25 жовтня 2019 року скаржник не з'явився та в слідчого судді були відсутні докази отримання скаржником повістки з повідомленням про час і місце проведення судового засідання (з повідомлення про вручення поштового відправлення судової повістки на 25 жовтня 2019 року вбачається, що така була вручена лише 5 листопада 2019 року).
У зв'язку з наведеним розгляд скарги було відкладено на 8 листопада 2019 року. Скаржник, будучи належним чином повідомленим про час місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (судова повістка вручена 5 листопада 2019 року), в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд скарги у його відсутності не подав. Розгляд скарги було відкладено на 2 грудня 2019 року. Скаржник повторно, будучи належним чином повідомленим про час місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (судова повістка вручена 23 листопада 2019 року), в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд скарги у його відсутності не подав.
Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Вивчивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Таким чином, з огляду на особливість інституту оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування, яка полягає, зокрема, у тому, що прийняте слідчим суддею рішення може мати вплив на подальший хід досудового розслідування, КПК встановлює чіткий строк щодо розгляду відповідних скарг, а саме сімдесят дві години з моменту надходження скарги. Виняток становлять лише скарги на рішення про закриття кримінального провадження, для яких передбачено можливість розгляду у строк не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги. Крім того, КПК України чітко визначено, що розгляд скарги відбувається за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу.
Водночас наявність встановлених законом строків не означає, що мають ігноруватися вимоги того самого закону про те, що «розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується». У зв'язку з наведеним слід наголосити, що згадані вище строки передусім призначені дисциплінувати учасників провадження, орієнтувати на нетривалий і оперативний розгляд скарги, спонукати до розгляду скарги в межах розумних строків, дають можливість виявити причини зволікання у розгляді скарги або ознаки зловживання кимось процесуальними правами, якщо з якихось причин розгляд скарги упродовж встановленого закону став неможливим, тощо.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі «Стрижак проти України» Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на відмову повідомити заявника про дату та час слухання у цій справі.
У справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини (рішення від 21 липня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 21 жовтня 2011 року) встановив, що при розгляді справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції було допущено порушення ст. 3, п. 1 ст. 6 Конвенції, зокрема, й через те, що суд апеляційної інстанції розглянув подану апеляцію на постанову місцевого суду без його участі та таким чином обмежив його право бути присутнім під час розгляду справи.
Також рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 11 квітня 2011 року, констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. При цьому Європейський суд у своєму рішенні в пунктах 25 і 26 наголосив про те, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до переконання про неможливість прийняте одне з рішень визначених ст. 307 КПК України, оскільки в судове засідання неодноразово не з'являється особа, яка подала скаргу, так як його явка є обов'язковою при розгляді такої. При цьому, неявка вказаної особи призводить до порушення розумних строків розгляду скарги.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.
Пункт 15 ч. 1 ст. 7 КПК України визначає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме заявник.
Так, Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, заявник як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Особа, яка подала скаргу неодноразово в судові засідання не з'являлась, не повідомляла про причини неявки, клопотань про відкладення розгляду скарги не подавала. Беручи до уваги обмежені строки розгляду скарги, а також необхідність розгляду такої хоча б в розумні строки, які через неявку скаржника порушуються, прихожу до переконання, що скаргу слід залишати без розгляду, що не позбавляє особу, яка подала скаргу права на повторне звернення з такою до суду.
Аналогічна позиція викладена і в Узагальненні про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а саме, що у контексті вирішення питання про дії суду в разі відсутності скаржника, який заявив клопотання про розгляд скарги без його участі, а також належним чином повідомленого скаржника, який не з'явився на такий розгляд, слід зважати на те, що слідчим суддям доцільно у таких випадках залишати скаргу без розгляду. У випадку залишення скарги без розгляду скаржник буде мати право повторно звернутися з такою в суд.
Крім того, ухвалюючи рішення про залишення скарги без розгляду, слідчий суддя враховує, зокрема, принцип верховенства права закріплений як в Конституції України так і в КПК України, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).
Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення ЄСПЛ «Ейрі проти Ірландії», «Аїт-Мугуб проти Франції»).
Оскільки залишення скарги без розгляду не позбавляє скаржника права повторно звернутись до слідчого судді з аналогічною скаргою, в противагу прийняття рішення по суті за наслідками розгляду скарги без участі особи, яка її подала, вважаю, що його право на судовий захист не буде порушено.
Керуючись вимогами статей 303, 306, 307, 309, 372 КПК України, -
скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування - залишити без розгляду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1