справа № 489/7713/18
провадження №2/489/642/19
Заочне рішення
Іменем України
29 листопада 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Киричук Т.В.,
за участю:
представника позивача Чорнобривець Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального провадження цивільну справу за позовом Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави до ОСОБА_1 , третя особа - Миколаївська міська рада, про визнання недійсним та скасування запису в державному реєстрі речових прав
встановив:
У грудні 2018 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.04.2016 № 14361329 на квартиру АДРЕСА_1 , внесеного на ім'я ОСОБА_1 , а також просив стягнути витрати понесені на сплату судового збору.
Як на підставу позовних вимог в позовній заяві вказано, що за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману з використанням підроблених офіційних документів до ЄРДР 12.10.2016 внесені відомості за № 12016150020004834. Установлено, що державним реєстратором 27.04.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про реєстрацію права на нерухоме майно № 14361329 за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 . Вказана реєстрація відбулася на підставі підробленого паспорту ОСОБА_1 та дублікату свідоцтва про право власності від 12.11.2015, виданого 23.04.2002, недостовірність яких підтверджена висновком судової комплексної портретної та технічної експертизи № 595 від 10.11.2017, поясненнями ОСОБА_1 про викрадення в нього паспорту та інформацією Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради від 14.11.2016 № 2749/10.01-07/16, оригінали яких знаходяться в матеріалах кримінального провадження. В той же час, відповідно до інформації КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19.04.2018 та інформації Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 24.04.2018 № 871/10.01-07/18 право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням з використанням та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради № 4991-р від 29.04.2002, оригінал якого знаходиться в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації».
Таким чином, квартира без достатніх на те правових підстав, незаконно була зареєстрована за відповідачем та фактично перейшла у власність невстановлених осіб, а тому відповідно до статей 203, 215 ЦК України наявні підстави для визнання запису про реєстрацію права власності недійсним, а рішення суду про скасування реєстрації згідно частини другої статті 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для внесення відповідного запиту до державного реєстру.
Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже протиправні дії щодо її квартири здійснювалися за життя останньої, а згідно інформації Другої миколаївської нотаріальної контори від 31.01.2018 про прийняття спадщини ніхто не заявляв та спадщину не прийняв, спадкова справа після її смерті не заводилася, то за результатами розгляду цієї справи у Миколаївської міської ради можуть виникнути підстави для визнання спадщини відумерлої та отримання у комунальну власність територіальної громади міста зазначеного майна. Тому, міська рада залучається до участі в справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а прокуратура у спірних правовідносинах виступає як самостійний позивач і діє в інтересах держави через порушення інтересів держави, що виражаються в порушенні норм у сфері набуття права власності та усунення негативних наслідків вчиненого кримінального правопорушення.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29.01.1019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.
Ухвалою суду від 25.06.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в межах позовної заяви. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Третя особа представника до суду не направила, надала заяву про слухання справи за відсутності її представника та просила задовольнити позов прокурора.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив та відзиву на позовну заяву не надав, що не перешкоджає розгляд у справи за його відсутності.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що 31.10.2016 до ЄРДР 12.10.2016 внесені відомості за № 12016150020004834 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28 частиною четвертою статті 358, частиною другою статі 15 частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 15 частиною третьою статті 190, частинами другою, третьою статті 190, частинами третьою, четвертою статті 358 КК України.
У кримінальному провадженні установлено, що державним реєстратором 27.04.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про реєстрацію права на нерухоме майно № 14361329 за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 , що також підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухома майно від 29.01.2019.
Вказана реєстрація здійснена на підставі підробленого паспорту ОСОБА_1 та дублікату свідоцтва про право власності від 12.11.2015, виданого Управлінням з використанням та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради 23.04.2002, недостовірність яких підтверджена висновком судової комплексної портретної та технічної експертизи № 595 від 10.11.2017, поясненнями ОСОБА_1 про викрадення в нього паспорту та інформацією Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради від 14.11.2016 № 2749/10.01-07/16.
Разом з тим, відповідно до інформації КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19.04.2018 та інформації Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 24.04.2018 № 871/10.01-07/18 право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням з використанням та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради № 4991-р від 29.04.2002, оригінал якого знаходиться в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації».
Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00020022094 від 25.04.2018 підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис про смерть за № 420.
Згідно повідомлення Другої Миколаївської державної нотаріальної контори від 14.02.2019 № 331/01-09 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася та в Спадковому реєстрі інформація відсутня.
Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку із недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України з міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У пунктах 2, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам
законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Частина перша статті 21 ЦК України визначає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дозування не можу ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведені норми закону та те, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_2 , за її життя на підставі підроблених документів зареєстроване на ОСОБА_1 , тобто перейшло до останнього в супереч закону без достатніх на те правових підстав, що підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних.
За положеннями частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього закону, до Державного реєстру вноситься запис про скасування держаної реєстрації прав.
Разом із тим, державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права.
Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії, який не є заінтересованою особою у справі, а тому не може бути відповідачем у справі.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 02.10.2018 по справі № 911/488/18 (провадження № 12-207гс18).
Суд також вважає правомірним звернення до суду прокурора в інтересах держави як самостійного позивача, так як це відповідає положенням статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратур» та статі 56 ЦПК України, а також залучення до участі у справі в якості третьої особи міської ради, оскільки скасування запису про державну реєстрацію права власності за відповідачем є підставою для звернення міської ради до суду із заявою в інтересах територіальної громади про визнання спадщини відумерлої.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь Прокуратури Миколаївської області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762,00 грн., витрати на оплату якого понесені неї при зверненні до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 1684 від 12.11.2018.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Миколаївської місцевої прокуратури № 2 про визнання недійсним та скасування запису в державному реєстрі речових прав задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.04.2016 № 14361329 на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Миколаївської області судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: Миколаївська місцева прокуратура № 2 , місцезнаходження: АДРЕСА_7 .
відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 ;
третя особа: Миколаївська міська рада, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська,20.
Повний текст судового рішення складено 02.12.2019.
Суддя І.В.Коваленко