"28" листопада 2019 р. Справа № 363/5017/19
про залишення позовної заяви без руху
28 листопада 2019 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про встановлення доплати за науковий ступінь та перерахунок доплати за науковий ступінь,-
27 листопада 2019 року поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про встановлення доплати за науковий ступінь та перерахунок доплати за науковий ступінь.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суд вважає за необхідним позовну заяву залишити без руху з наступних підстав.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що він є звільненим від сплати судовго збору на підставі п. 13 ст. 2 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 13 ст. ч. 2 ст. 3, пп. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).
Ураховуючи викладене, встановлення доплати до заробітної плати за науковий ступінь та перерахунок доплати до заробітної плати за науковий ступінь не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.
Аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18.
Пільг щодо сплати судового збору за позовні вимоги ОСОБА_1 . Законом України «Про судовий збір» також не передбачено.
Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (МПП «Голуб» проти України, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судовий збір", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається із прохальної часини позовної заяви, що ОСОБА_1 висуває дві вимоги немайнового характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Тобто, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 1 536, 80 грн., або надати до суду документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Оскільки, в супереч вимогам ст. 177 ЦПК України, позивачем подано вказану позовну заяву, без додержання вимог ЦПК України, у зв'язку з чим суддя вважає за необхідним залишити без руху позовну заяву та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків позову.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позов подано без додержання вимог, викладених у ст.177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позову без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, Законом України "Про судовий збір", суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про встановлення доплати за науковий ступінь та перерахунок доплати за науковий ступінь - залишити без руху.
Запропонувати позивачу виправити недоліки позовної заяви у строк десять днів з дня отримання ухвали, та роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.Б. Баличева