12.11.2019 Справа № 363/4811/18
12 листопада 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Чіркова Г.Є.
при секретарі Гавриленко Ю.С.
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів, стягнення заборгованості по аліментах та стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
встановив:
ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою про збільшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 2002 року народження та просила визначити їх у твердій грошовій сумі 3 000 грн., щомісячно до завершення терміну навчання в Коледжі економіки, права та інформаційних технологій ВНЗ «Університету економіки та права «КРОК»; стягнути з відповідача заборгованість по сплаті аліментів за період з 05 листопада 2007 року по листопад 2013 року у розмірі 72 000 грн.; а також стягнути з ОСОБА_4 додаткові витрати на доньку у розмірі 50 % від вартості освітніх послуг за договором, тобто 21 100 грн. та у розмірі 100 % від вартості медичних послуг наданих ОСОБА_5 у розмірі 22 750 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач у період часу з 2007 року по 2013 рік не сплачував аліменти. З моменту визначення судом розміру аліментів витрати на утримання неповнолітньої доньки значно зросли. ОСОБА_5 навчається у Вищому навчальному закладі на платній основі, у зв'язку чим вона витрачає на доньку більше 5 000 грн. щомісячно (харчування, витрати на транспорт, одяг, заняття з репетитором, різноманітний розвиток здібностей дитини, оздоровлення, лікування). ОСОБА_3 в позові ствердила, що є тимчасово безробітною та не може самостійно забезпечити оплату всіх витрат на дитину, коли відповідач працює за кордоном і має достатні фінансові можливості для того, щоб матеріально приймати участь в утриманні доньки. Відтак у позові наполягала на стягненні з відповідача 50 % від вартості освітніх послуг за договором у розмірі 21 100 грн. та витрат на лікування зубів їх спільної доньки у розмірі 100 % від вартості медичних послуг, що становить 22 750 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому ствердив, що спілкується з донькою, бере участь у її вихованні та утриманні. При цьому визнав збільшення розміру аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. Однак наполягав на відмові у задоволенні позову в іншій частині, оскільки матеріали справи не містять підтвердження про існування заборгованості по сплаті аліментів. Стягнення додаткових витрат на утримання дитини не визнав. Розмір вартості лікування зубів вважав завищеним. Загалом погодився оплачувати 50% вартості навчання доньки. Позивачка подала відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача в суді позов підтримав на наполягав на його задоволенні в повному обсязі.
Представник відповідача в суді позов визнала в частині збільшення розміру аліментів, при цьому в іншій частині позовних вимог просила відмовити. Повідомила, що відповідач забезпечує дитину належним чином та приймає участі у її вихованні. Разом з тим ствердила, що витрати на лікування зубів дитини та вибір лікаря, позивачка з відповідачем не погоджувала, а тому в цій частині також позов не визнала, який є завищеним.
Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 08 квітня 2009 року.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , батьками якої в свідоцтві зазначені сторони у справі.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24.01.2008 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1 000 грн. щомісячно, починаючи з 05.11.2007 року і до її повноліття.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, суд враховує значний період часу, що минув із дати визначення розміру аліментів (понад 10 років), внаслідок чого істотно змінились обставини, які впливають на розмір аліментів, що стягнені з відповідача в твердій грошовій сумі (потреби в харчуванні, одязі, товарах побутового призначення тощо, вартість послуг за навчання та ін.).
Аліменти на утримання дитини в сумі 1 000 грн. не відповідають мінімальному розміру встановленому на цей час, а тому підлягають збільшенню до 3 000 грн.
З огляду на ці обставини, підлягає врахуванню факт зміни розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ріст цін, а тому очевидним є і необхідність збільшення розміру аліментів на утримання дитини, які стягуються з відповідача у твердій грошовій сумі.
Визначаючи розмір аліментів, суд виходить зі змісту позовних вимог визнаних відповідачем, згідно ст. 182 СК України враховує матеріальний стан сторін, а також те, що позивачка потребує матеріальної допомоги відповідача по утриманню дитини.
Встановлено, що позивачка з квітня 2018 року є безробітною, проживає разом з сином та неповнолітньою донькою.
Таким чином позов в цій частині слід задовольнити.
За таких умов суд доходить висновку про необхідність збільшення розміру аліментів призначених рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2008 року та стягнути щомісячно з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 аліменти у розмірі 3 000 грн., починаючи з 22 листопада 2018 року (дата звернення до суду з позовом) і до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, згідно довідки Коледжу економіки, права та інформаційних технологій ВНЗ «Університету економіки та права «КРОК» № 480 від 08.08.2017 року, ОСОБА_5 з 2017 року є студенткою вказаного навчального закладу.
На підставі викладеного позивачка наполягала на збільшенні розміру аліментів, які, на її думку, слід стягувати з відповідача до закінчення донькою навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання, згідно вказаної статті, невід'ємно пов'язане із навчанням, а саме з його продовженням.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітньою, тому позовна вимога про стягнення аліментів до завершення терміну навчання є передчасною та не може бути задоволена, оскільки хоча ОСОБА_5 і продовжує навчання в Коледжі економіки та права «КРОК», проте вона повноліття не досягла і на її утримання аліменти можуть стягуватися тільки до досягнення повноліття, в порядку визначеному Главою 15 СК України.
За таких обставин норми ст.ст. 198-201 СК України до спірних правовідносин у цій справі застосовані бути не можуть, коли підстав для стягнення аліментів до завершення навчання неповнолітньої ОСОБА_5 судом не встановлено, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих (виняткових, незвичайних) обставин, приблизний перелік яких надається вказаною статтею. До таких обставин закон відносить, зокрема особливі здібності дитини, серйозні хвороби тощо.
За таких умов, сам лише факт навчання дитини в коледжі, бажання здобувати вищу освіту та лікування скупченості зубів (встановлення коштовних брекет систем) неможливо розцінювати як особливі обставини в розумінні ст. 185 СК України, що тягнуть за собою здійснення відповідачем додаткових витрат.
Беручи до уваги викладене вказані позивачкою витрати на навчання та лікування дитини не можуть вважатися додатковими в розумінні вимог ст. 185 СК України.
Будь-які витрати на навчання, здобування освіти (одяг, харчування тощо) та лікування дитини, які не входять до тих, що зазвичай, постійно здійснюються батьками, не можна віднести до витрат передбачених ст. 185 СК України, які насамперед повинні мати ознаки винятковості, особливості й вимушеності.
Відтак підстав для оплати відповідачем додаткових витрат згідно вимог вказаних норм Закону суд не вбачає, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України докази встановлюються такими засобами як письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд бере до розгляду лише ті докази, які стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як стверджує позивака у позовній заяві та відповіді на відзив, відповідач в період часу з 05 листопада 2007 року по листопад 2013 року не сплачував аліменти, а тому з нього слід стягнути заборгованість за вказаний період часу по сплаті аліментів на утримання доньки в розмірі 72 000 грн.
Однак, такі доводи позивачки на увагу не заслуговують, оскільки жодних доказів щодо існування такої заборгованості суду не надано, коли відповідач існування заборгованості заперечив. Отже позов в цій частині не доведено, який задоволеним бути не може.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд доходить висновку, що пред'явлений позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів призначених рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2008 року та стягнути щомісячно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти у розмірі 3 000 грн., починаючи з 22 листопада 2018 року і до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено 29 листопада 2019 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя