вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/1/19
Справа № 356/538/15-ц
20.11.2019 року Березанський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Лялик Р. М.
При секретарі Настич Н. А.
За участю позивача ОСОБА_1 .
Представника позивача ОСОБА_2 .
Представника відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку з господарськими будівлями,
До Березанського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку з господарськими будівлями. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що вони з відповідачкою є спадкоємцями по Ѕ частині житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Як учасники спільної часткової власності, сторони здійснюють належне їм право спільної власності лише за взаємною згодою, а також мають право на виділ та поділ належного їм на праві спільної часткової власності майна відповідно до положень ст. 367 ЦК України. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з пропозицією укласти договір про поділ житлового будинку, однак відповіді не отримав. Оскільки добровільної згоди щодо розподілу вказаного будинку сторони дійти не можуть, вважає свої права як власника порушеними та просить суд поділити в натурі житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ним право приватної власності на відокремлену частину житлового будинку з господарськими спорудами, що відповідають розміру Ѕ частки у спільному майні.
27.09.2019 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка проти пред'явленого позову заперечила, вказавши, що позивач - її колишній чоловік ніколи не звертався до неї з пропозиціями поділити їх спільний житловий будинок, відтак, надав суду неправдиву інформацію. Зазначила, що ніколи не заперечувала та не заперечує щодо вільного здійснення позивачем його права власності. Водночас, у відповідності до висновку експерта за результатами проведення призначеної за клопотанням позивача експертизи, здійснити поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами відповідно до рівності ідеальних часток співвласників не вбачається можливим. Водночас, поділ з відхиленням від ідеальних часток можливий лише за умови підсилення несучої здатності основних конструктивних елементів будинку, що потребує відповідної проектної документації. Відповідачка отримує маленьку пенсію та не має можливості провести капітальний ремонт будинку, а позивач жодних коштів для цього не надає. Відтак, в задоволенні позову просить відмовити (Т.2, а.с.63-64).
Позивач та її представник в судовому засіданні пред'явлений позов підтримали в повному обсязі позовних вимог, обґрунтовуючи його доводами, наведеними в позовній заяві, просили задовольнити.
Представник відповідачки в судовому засіданні проти пред'явленого позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в розумінні ст. 128 ЦПК України (Т.2, а.с.69,87,90). Причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Враховуючи вказані обставини, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності належним чином повідомленої відповідачки відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, враховуючи позицію представника відповідачки, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, власниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , по Ѕ частині кожен є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується дублікатом свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.02.2002 року № 533, посвідченого державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори Тищенко Н. В. на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Березанської міської ради 30.08.1992 року за р. № 366, зареєстрованим в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.05.2010 року (Т.1,а.с.6,7, Т.2, а.с.65).
ОСОБА_4 є колишньою дружиною позивача, шлюб між ними, укладений 24.10.1985 року у Відділі записів актів громадянського стану м. Києва Палацом одруження «Дарницький», актовий запис № 2856, розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.11.2012 року, про що в паспорті позивача проставлені відповідні відмітки (Т.1, а.с.4,12).
Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленим КП КОР «Лівобережне БТІ» станом на 05.05.2010 року, інвентаризаційна справа № 101757, спірний житловий будинок 1961 року побудови, з прибудовою 1987 року побудови, має загальну площу 82,5 кв.м., житлову площу 51,2 кв.м.; господарські будівлі та споруди: сарай -1963 року побудови, погріб -1961 року побудови, гараж -1976 року побудови, вбиральня -1986 року побудови, сарай - 2005 року побудови, ворота, огорожа, колодязь (Т.1, а.с.8-11,75-78,142-145).
Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленим ФОП ОСОБА_5 станом на 05.04.2016 року, інвентаризаційна справа № 521, спірний житловий будинок позначений на плані літерою А, 1961 року побудови, з прибудовою, позначеною літерою а - 1987 року побудови, має загальну площу 82,5 кв.м., житлову площу 51,2 кв.м.; господарські будівлі та споруди: сарай - літ. Б - 1963 року побудови, погріб - літ. Г - 1961 року побудови, гараж - літ. Д - 1976 року побудови, вбиральня - літ. Д - 1986 року побудови, прибудову (сарай) - літ. г - 2005 року побудови, ворота з хвірткою № 1-2, огорожа - №3, колодязь - К, колонка - К1 (Т.1, а.с.107-111).
Згідно звіту про оцінку майна № 556418_24062015_125, виготовленого ФОП ОСОБА_6 , ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату оцінки 24.06.2015 року становить 355 000 грн.; термін дії звіту - 6 місяців (а.с.23).
У відповідності до акту обстеження житлово-побутових умов від 04.04.2019 року, складеного депутатом Березанської міської ради Грицуном Ю . В. , встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не проживає та не виконує поточні ремонтні роботи в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з 2010 року по даний час (Т.2, а.с.66).
За висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 19-15 від 02.09.2015 року, дійсна (ринкова) вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 434 115 грн.; у зв'язку відсутністю інвентаризаційної вартості будівель та споруд в наданому на дослідження технічному паспорті від 05.05.2010 КП Київської обласної ради «Лівобережне бюро технічної інвентаризації» надати відповіді на решту поставлених запитань не представилось можливим (Т.1, 65-73).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 17483/16-42/18839/19-42 від 25.07.2019 року, встановлено наступне:
-поділ житлового будинку «А» з прибудовою «а» та з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , між співвласниками, відповідно до рівності ідеальних часток співвласників (в тому числі, й виділ в натурі Ѕ частини ОСОБА_1 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами), не вбачається можливим.
Поділ житлового будинку «А» з прибудовою «а» та з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , між співвласниками, при умові відступу від ідеальних часток (в тому числі й виділ в натурі Ѕ частини ОСОБА_1 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами при умові відступу від ідеальних часток), вбачається за можливе.
Даний поділ можливо здійснити при умові підсилення несучої здатності основних конструктивних елементів будинку (фундаменту, стін, перегородок), а також часткової заміни таких конструктивних елементів, як перекриття та покриття будинку для забезпечення умов міцності, умов жорсткості, умов стійкості, а також необхідно, щоб житловий будинок був надійним.
Для цього необхідно розробити відповідну проектну, проектно-кошторисну, виконавчу та звітну документацію на виконання будівельних робіт з підсилення несучої здатності основних конструктивних елементів житлового будинку та повної (або часткової) заміни конструкцій перекриття та покриття основної частини житлового будинку. Розробка проектно-кошторисної документації, а також погодження документації у встановленому законом порядку з відповідними службами і установами не відноситься до діяльності експертів Київського НДІ судових експертиз.
Можливі варіанти поділу житлового будинку «А» з прибудовою «а» та з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , між співвласниками при умові відступу від ідеальних часток з визначенням грошової компенсації приведено в дослідницькій частині висновку, зокрема, в таблицях № 9-12 (Варіант № 1), № 13-16 (Варіант № 2), № 17-20 (Варіант № 3), № 21-24 (Варіант № 4) та схематично зображено на схемах в додатку № 1 до даного висновку;
-відповідно до запропонованих варіантів поділу житлового будинку, квартири будинку, які виділяються в ізольоване користування у наданих вище можливих варіантах № 1-4 розподілу домоволодіння згідно вимог діючих нормативних документів, чинних на території України в галузі будівництва, повинні або можуть бути забезпечені таким інженерним устаткуванням: автономною системою електропостачання та слабких струмів; автономною системою газопостачання; автономною системою опалення; автономною системою водопостачання; автономною системою водовідведення.
Перелік і вартість ремонтно-будівельних робіт (включаючи будівельні матеріали, конструкції і вироби) з переобладнання та перепланування, які необхідно провести для забезпечення ізольованого користування ізольованого приміщення житлового будинку співвласниками, викладені в дослідницькій частині висновку та графічно зображені на схемах у додатку № 1 до висновку (на 4 арк.).
Вартість і точний перелік робіт по зміні об'ємно-просторового рішення кожної з двох частин житлового будинку, а також вартість по влаштуванню або переобладнанню систем інженерного устаткування та вартість заміни або підсилення несучих конструкцій, залежить від прийнятих проектних рішень (об'ємно-планувальних, конструктивних, тощо), які обумовлюються розробленою і погодженою у встановленому законом порядку проектно-кошторисною документацією.
Розробка проектно-кошторисної документації, а також погодження документації у встановленому законом порядку з відповідними службами і установами не відноситься до діяльності Київського НДІ судових експертиз.
За відповідним проектом по відокремленню комунікацій співвласникам слід звертатись до проектних установ, що мають відповідну ліцензію;
-можливі варіанти розподілу житлового будинку, а саме переобладнання та перепланування житлового будинку по АДРЕСА_1 , передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування;
-оскільки поділ житлового будинку «А» з прибудовою «а» та з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , між співвласниками можливий з відступом від ідеальних часток (в тому числі й виділ в натурі Ѕ частини ОСОБА_1 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами при умові відступу від ідеальних часток) вбачається за можливе при умові підсилення несучої здатності основних конструктивних елементів житлового будинку (фундаменту, стін, перегородок), а також часткової заміни таких конструктивних елементів будинку, як перекриття та покриття будинку для забезпечення умов міцності, умов жорсткості, умов стійкості, а також необхідно, щоб житловий будинок був надійним, тому крім варіантів поділу житлового будинку запропоновані варіанти встановлення порядку користування житловим будинком.
Можливі варіанти порядку користування житловим будинком «А» з прибудовою «а» та з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , між співвласниками приведено в таблицях № 25-27 (Варіант № 1), № 28-30 (Варіант № 2) та схематично зображено на схемах в додатку № 2 до даного висновку (на 2 арк.) (Т.2, 1-48).
Право особи на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про поділ спільного майна або виділ з нього частки.
У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності
інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених
законом і загальними принципами міжнародного права.
Непорушність права власності гарантовано статтею 41 Конституції України.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).
Так, за змістом частин 1, 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 7 ст. 319 ЦК України).
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1-2 ст. 321 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 355 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч. 3 ст. 358 ЦК України).
В той же час, як визначено ч. 1 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ч. 2 ст. 367 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, наведених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та
перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на
це виконкому місцевої Ради (ст. 152 ЖК УРСР).
При цьому, як роз'яснено п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.
Відтак, з огляду на правову природу вказаної норми, її застосування має наслідком утворення двох і більше окремих об'єктів нерухомого майна, відтак, має здійснюватись в контексті положень ст. 183 ЦК України щодо подільності речей.
Так, стаття 183 ЦК України критерієм для розмежування речей на подільні та неподільні визначає можливість збереження ними після поділу свого цільового призначення.
За визначенням статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Житловим будинком в розумінні ст. 380 ЦК України є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18.06.2007 року.
Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст. 183, 358, 364, 379, 380 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом України в постановах від 03.04.2013 року у справі № 6-12цс13 та 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16, а також неодноразово висловлювався Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зокрема, в постановах від 30.05.2018 року у справі № 1622/16834/12, від 23.01.2019 року у справі № 619/2835/15-ц, від 06.02.2019 року у справі № 303/7578/14-ц, від 17.04.2019 року у справі № 545/3753/16-ц, від 15.05.2019 року у справі № 278/947/17.
Водночас, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Проаналізувавши наданий суду висновок експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 17483/16-42/18839/19-42 від 25.07.2019 року, встановлено, що здійснити поділ спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у рівних частках між співвласниками у відповідності до вимог нормативних документів неможливо.
Разом з тим, експертом вказано на технічну можливість здійснення поділу в натурі спірного житлового будинку разом з господарськими будівлями та спорудами за умови відступу від ідеальних часток співвласників з визначенням грошової компенсації та розроблено 4 варіанти поділу спірного житлового будинку, що можливі за умови підсилення несучої здатності основних конструктивних елементів будинку (фундаменту, стін, перегородок), часткової заміни таких конструктивних елементів, як перекриття та покриття будинку для забезпечення умов міцності, жорсткості, стійкості, а також забезпечення надійності житлового будинку.
Як вказує експерт, для цього необхідно розробити відповідну проектну, проектно-кошторисну, виконавчу та звітну документацію на виконання будівельних робіт з підсилення несучої здатності основних конструктивних елементів житлового будинку та повної (або часткової) заміни конструкцій перекриття та покриття основної частини житлового будинку. За відповідним проектом по відокремленню комунікацій співвласникам слід звертатись до проектних установ, що мають відповідну ліцензію.
Відповідно до положень ст. 152 ЖК УРСР, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Отже, отримання відповідних дозвільних документів на переобладнання та перепланування жилого будинку у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування є необхідним.
Оформлення таких документів здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому статтями 34-37, 39, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до п. 1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року N 76, до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків; переобладнання, в свою чергу, це: улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Перепланування (переобладнання) будинків та нежитлових приміщень повинно відповідати проектній документації, державним будівельним нормам і правилам.
Як зазначає експерт у висновку та вбачається з аналізу наведеного переліку будівельних робіт, виконання яких необхідне для переобладнання житлового будинку, в тому числі, систем інженерного обладнання, у зв'язку з його поділом, запропоновані експертом варіанти передбачають втручання у несучі конструкції будинку та інженерні мережі, відтак, потребують отримання дозвільних документів, що дають право на їх виконання.
В той же час, при поділі нерухомого майна в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення до матеріалів справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки.
Залежно від обставин справи підлягають наданню висновки й інших служб, зокрема, погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.
Виконання санітарно-гігієнічних вимог включає у себе вимоги до інсоляції, природного освітлювання, провітрювання, іонізації та мікроклімату приміщень жилих будинків, захисту їх від шуму, вібрації, електромагнітного і радіоактивного випромінювання.
Природне освітлювання повинні мати як жилі кімнати та кухні, так і неканалізовані вбиральні, вхідні тамбури до будинків, сходові площадки і загальні коридори.
Аналогічних висновків дійшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 05.09.2018 року у справі № 555/2512/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 653/2820/15-ц , від 13.02.2019 року у справі № 442/3436/13, від 11.11.2019 року с праві № 697/1782/15-ц.
Водночас, згідно положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 3 ст. 2 ЦПК України диспозитивність є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Судом у встановленому законом порядку доведено до відома сторін їхні процесуальні права та обов'язки, а також роз'яснено наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, створені необхідні умови для реалізації сторонами своїх прав.
Всупереч цьому, відповідних дозволів компетентних органів, що дають право на виконання будівельних робіт, необхідних для здійснення поділу жилого будинку, технічних висновків про відповідність перепланування будівельним нормам та правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам і правилам пожежної безпеки суду надано не було.
Окрім цього, відповідно до положень ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Враховуючи, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами сторони набули в порядку спадкування в 2002 році, а з матеріалів технічної інвентаризації вбачається, що прибудову (сарай), літ. «г», збудовано в 2005 році, остання не входить до складу спадкового майна, відтак, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів набуття сторонами права власності на неї у встановленому законом порядку, для вирішення питання про можливість її врахування при здійсненні поділу спільного майна сторін необхідно встановити її правовий статус як об'єкта цивільно-правових відносин.
Так, за змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.
Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України.
За змістом частини 1 статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
В контексті вказаного, враховуючи принцип дії актів цивільного законодавства в часі, встановлений ст. 5 ЦК України, при визначенні переліку належних дозвільних документів, що надають право замовнику виконувати будівельні роботи, слід керуватися законодавством, яке регулювало вказані правовідносини у відповідний період часу.
Такими дозвільними документами на момент будівництва вищевказаної прибудови (сараю), літ. «г», були, згідно ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», а також п. 1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 року № 273, відповідні дозволи на виконання будівельних робіт, що надавались інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання будівельних робіт без вищезазначених дозволів заборонялось.
При цьому, як вбачається з матеріалів технічної інвентаризації, вказана прибудова має бетонний фундамент, відтак, будівельні роботи з її спорудження не відносяться до робіт, виконання яких не вимагає дозволу, вичерпний перелік яких визначений п.п. 4.1-4.10 вищевказаного Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 року № 273.
За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до п.п. 2.3, 3.11 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18.06.2007 року, не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
За наявності самочинно збудованих (реконструйованих,
перепланованих) об'єктів нерухомого майна документи щодо виділу
готуються тільки після визнання права власності на них відповідно
до закону.
Самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна до розрахунку не
включаються.
Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.
За таких обставин, проаналізувавши наданий суду висновок експерта № 17483/16-42/18839/19-42 від 25.07.2019 року як доказ, суд розцінює його критично, так як при визначенні можливих варіантів поділу в натурі спірного домоволодіння експерт необґрунтовано врахував прибудову (сарай), літ. «г», як таку, що збудована без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, відтак, самочинну в розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України.
Доказів, які б спростовували вказані висновки, суду надано не було.
За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного позову з огляду на його безпідставність та недоведеність.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 15, 183, 316-317, 319, 321, 328, 355-358, 367 ЦК України, ст.ст. 4-5, 12-13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку з господарськими будівлями.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя Р. М. Лялик