36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.11.19 Справа № 917/1861/19
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина», м. Харків, вул. Матросова, 1-А, 61124, код ЄДРПОУ 25188223
до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№9)» , 39433, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Кустолово-Суходілка, вул. Лісна, буд. 1/2, код ЄДРПОУ 08680626
про стягнення 41 377,37 грн.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
представник позивача: Гаврильченко Ю.О., дов. від 18.01.19
представник відповідача: не з"явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина» звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№9)» про стягнення 41 377,37 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № ПІ-64 від 27.02.2018, з яких: основний борг - 18 396,27 грн., пеня - 9 963,46 грн., проценти за користування чужими коштами - 7 498,76 грн., штраф - 5 518,88 грн.
Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Ухвалою від 30.10.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, призначити справу для розгляду по суті у судовому засіданні на 26.11.19, викликати учасників справи у судове засідання, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
20.11.19 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він повідомив про визнання ним суми основного боргу та її сплату, в іншій частині вимог - роти позову заперечив та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
26.11.19 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач повідомляє про погашення основної заборгованості у сумі 18 396,27 грн. та просить стягнути з відповідача пеню - 9 963,46 грн., проценти за користування чужими коштами - 7 498,76 грн., штраф - 5 518,88 грн.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, крім прав та обов"язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Заява позивача про зменшення приймається судом, у зв"язку з чим суд розглядає вимоги про стягнення з відповідача пені - 9 963,46 грн., процентів за користування чужими коштами - 7 498,76 грн., штрафу - 5 518,88 грн.
В судовому засіданні 26.11.19 суд дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а також заслухав їх усні пояснення учасників справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.
У судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
27 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина», код ЄДРПОУ 25188223, з зареєстрованим місцезнаходженням: м. Харків, вул. Матросова, 1-А, та Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально -виконавчої служби України (№9)», код ЄДРПОУ 08680626, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Кустолово-Суходілка, вул. Лісна, буд. 1/2, було укладено Договір купівлі-продажу № ПІ -64 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору, продавець - ТОВ «Украгрозапчастина» зобов'язалося передати у власність покупця обладнання, запасні частини, витратні матеріали та аксесуари (надалі - товар) окремими партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні продавця, які вказуються в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - ДП «С/г підприємство ДКВС України (№9)» зобов'язався приймати Товар і оплачувати повну ціну кожної окремої партії Товару в порядку, визначеному Договором.
За умовами п. 2.1. Договору, ціна одиниці товару та Повна ціна кожної партії товару визначаються Сторонами в видаткових накладних на партію товару.
Згідно пп. 2.2.5. Договору, ДП «С/г підприємство ДКВС України (№9)» зобов'язалося протягом 30-ти календарних днів з моменту фактичного отримання кожної окремої партії Товару перераховувати на поточний рахунок ТОВ «Украгрозапчастина» грошові кошти в оплату повної ціни кожної окремої партії товару.
Позивач зазначає, що на виконання вказаного Договору його товариство здійснило поставку товару відповідно до видаткових накладних № П1-0(Х)00316 від 03.03.2018, № П1-00000350 від 12.03.2018, всього у власність ДП «С/г підприємство ДКВС України (№9)» був переданий Товар на загальну суму 26 396,27 грн.
Позивач у позові вказав, що всупереч взятих на себе договірних зобов'язань Відповідач лише частково розрахувався за поставлену йому продукцію, сплативши згідно платіжних доручень: № 335 від 03.04.2019, № 789 від 08.08.2019 грошові кошти в загальній сумі 8 000,00 грн.
За даними позивача, при зверненні з позовом сума заборгованості перед його товариством склала 18 396,27 грн.
Після звернення позивача з позовом до суду відповідач платіжним дорученням № 954 від 14.11.19 сплатив 18 396,27 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню - 9 963,46 грн., проценти за користування чужими коштами - 7 498,76 грн., штраф - 5 518,88 грн.
При вирішенні позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Судом встановлено, що на підтвердження здійснення відповідачу поставок товару позивачем надано видаткові накладні № П1-0(Х)00316 від 03.03.2018, № П1-00000350 від 12.03.2018.
Факт отримання товару у кількості, що вказана позивачем у позові відповідачем в процесі розгляду справи на заперечувався.
За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.
Згідно пп. 2.2.5. Договору, ДП «С/г підприємство ДКВС України (№9)» зобов'язалося протягом 30-ти календарних днів з моменту фактичного отримання кожної окремої партії Товару перераховувати на поточний рахунок ТОВ «Украгрозапчастина» грошові кошти в оплату повної ціни кожної окремої партії товару.
З огляду на визначене вище, зобов"язання по оплаті товару, отриманого відповідачем в межах договору купівлі-продажу № ПІ від 27.02.2018 є таким, що настав, зокрема, за ВН № П1-0(Х)00316 від 03.03.2018 кінцевим строком оплати є 01.04.2018, за П1-00000350 від 12.03.2018 кінцевим строком оплати є 10.04.2018.
Матеріалами справи підтверджено, що всупереч взятих на себе договірних зобов'язань Відповідач розрахувався за поставлену йому продукцію, але з простроченням визначених договором строків оплати, зокрема:
- кошти в розмірі 8 000,00 грн. сплачені до подання позивачем позову, що підтверджується банківською випискою від 03.04.2019 та 08.08.2019 щодо надходження грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Украгрозапчастина»;
- кошти в розмірі 18 396,27 грн. сплачені платіжним дорученням № 954 від 14.11.19 після подання позивачем позову, що підтверджується банківською випискою від 14.11.2019 щодо надходження грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Украгрозапчастина».
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь:
- пеню у розмірі 9 963,46 грн. за загальний період з 02.04.18 по 23.10.19, у тому числі за ВН № П1-0(Х)00316 від 03.03.2018 за період з 02.04.18 по 23.10.19, за П1-00000350 від 12.03.2018 за період з 11.04.18 по 23.10.19.
- штраф - 5 518,88 грн.
- проценти за користування чужими коштами у розмірі 7 498,76 грн. за загальний період з 03.03.18 по 23.10.19, у тому числі за ВН № П1-0(Х)00316 від 03.03.2018 за період з 03.03.18 по 23.10.19, за П1-00000350 від 12.03.2018 за період з 12.03.18 по 23.10.19.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст.ст.546, 549 ЦК України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Суд зауважує, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання договірного зобов'язання припиняється через 6місяців із дня, коли боржник повинен був виконати зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 6.1. Договору, за порушення строку оплати остаточної частини Повної ціни кожної окремої партії Товару, передбаченого п. 2.2.5. цього Договору, Покупець сплачує на користь Продавця, окрім відшкодування остаточної частини Повної ціни кожної окремої партії Товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим Договором здійснюється до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або внесення готівки до каси Продавця.
Відповідно п. 6.2. Договору, за прострочення Покупцем понад 30 (тридцять) днів оплати остаточної частини повної ціни кожної окремої партії Товару за цим Договором, на користь Продавця додатково стягується штраф у розмірі 30% (тридцяти) відсотків від простроченої частини повної ціни партії товару.
За змістом п. 6.7. Договору, позовна давність в 10 (десять) років застосовується до всіх вимог стосовно виконання зобов'язань за цим Договором, в т.ч. про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 6.1, п.6.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом перевірено розрахунки позивача в частині нарахування пені та штрафу, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
При цьому, судом враховано, що положення договору містять умови щодо встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлений в ст. 232 Господарського кодексу України, а саме: до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або внесення готівки до каси Продавця (п.6.1.).
Суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованих пені та штрафу на 50%, виходячи з наступного.
Відповідач у відзиві зменшити розмір штрафних санкцій належних до сплати на 90% від нарахованої суми.
В обгрунтування прохання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач вказав, що його підприємство є державним, яке здійснює господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених. Крім того, відповідач просив врахувати, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в його господарській діяльності.
При вирішення клопотання відповідача про зменшення пені суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Судом встановлено, що відповідач є державним підприємством, яке здійснює господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених. При цьому, підприємством відповідача станом на дату ухвалення рішення повністю відсутня заборгованість за договором.
Крім цього, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.
Отже, враховуючи статус відповідача, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та баланс їх інтересів, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені та штрафу на 50 %.
При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені та штрафу суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, стягненню підлягає пеня у розмірі 4981,73 грн. та штраф у розмірі 2759,44 грн. В іншій частині стягнення пені та штрафу позов задоволенню не підлягає.
При вирішенні клопотання про зменшення розміру пені та штрафу суд керувався практикою Верховного Суду, зокрема, постановою Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18.
Щодо вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами у розмірі 7 498,76 грн. за загальний період з 03.03.18 по 23.10.19, у тому числі за ВН № П1-0(Х)00316 від 03.03.2018 за період з 03.03.18 по 23.10.19, за П1-00000350 від 12.03.2018 за період з 12.03.18 по 23.10.19, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1, 5 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У відповідності до п. 2.4. Договору, у разі несплати Покупцем повної ціни кожної окремої партії Товару в розмірі та в строк, передбачений пп. 2.2.5. цього Договору, на користь Продавця підлягають нарахуванню та сплаті Покупцем проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25 % річних від вартості повної ціни кожної окремої партії Товару, починаючи від дня передачі партії товару до дня її фактичної оплати.
П.п. 6.1., 6.2., 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (п. 2.7 Пленуму № 14).
Оскільки договором встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, судом встановлено вище порушення відповідачем умов договору, вказане є підставою для нарахування процентів відповідно до умов пункту 2.4. договору.
Перевіривши розрахунок процентів за користування чужими коштами, судом встановлено, що нарахування процентів здійснено позивачем за кожною видатковою накладною окремо. Розрахунок суд визнає арифметично правильним.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За даних обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 4981,73 грн., штрафу у розмірі 2759,44 грн, процентів за користування чужими коштами у розмірі 7 498,76 грн. є обгрунтовані та підлягають задоволенню, в іншій частині позову суд відмовляє у його задоволенні.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку на відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, покладається у повному обсязі (без врахуванням зменшених судом штрафних санкцій).
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№9)» , 39433, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Кустолово-Суходілка, вул. Лісна, буд. 1/2, код ЄДРПОУ 08680626 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина», м. Харків, вул. Матросова, 1-А, 61124, код ЄДРПОУ 25188223 пеню у розмірі 4981,73 грн., штраф у розмірі 2759,44 грн, проценти за користування чужими коштами у розмірі 7 498,76 грн., 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.11.2019р.
Суддя Киричук О.А.